Глава 9. Відповідальність у цивільному праві

шкоди», зміст якого можна сформулювати таким чином: «Будь-яка фізична особа, щодо якої скоєне неправомірне діяння, визнається такою, що потерпіла моральну шкоду, якщо заподіювач моральної шкоди не доведе протилежного»¹. Але презумпція моральної шкоди прямо не випливає із законодавства. Навпаки, сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, тобто довести як факт спри­чинення моральної шкоди, так і її розмір.

Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом з ура­хуванням вимог розумності та справедливості і має бути адекват­ним у спричиненні потерпілому страждань.

При визначенні розміру компенсації суд бере до уваги ступінь вини заподіювача шкоди у випадках, коли вина є підставою відшко­дування моральної шкоди, характеру нематеріальних благ, яким завдано шкоди, індивідуальні особливості потерпілого, обставини заподіяння шкоди та інші обставини, що мають значення для ви­значення розміру завданої моральної шкоди.

Рекомендована література:

Анохин В. С, Завидов Б. Д., Сергеев В. И. Защита договорньїх обяза-тельств. — М., 1998.

Кораблева М. С. Защита гражданских прав: новьіе аспектьі // Актуаль-ньіе проблеми гражданского права / Сб. статей под ред. М. И. Брагинс-кого. — М., 1999.

Грибанов В. П. Предельї осуществления и защитьі гражданских прав. Принципи осуществления гражданских прав // Осуществление и за­щита гражданских прав. — М., 2000.

Вершинин А. П. Вьібор способа защитьі гражданских прав. — СПб., 2000. Механизм защитьі суб-ьективньїх гражданских прав: Сборник статей.

— Ярославль, 1990.

Свердлик Г. А., Страунинг 3. Л. Защита и самозащита гражданских прав. — М., 2002.

Толстой Ю. К. Проблема соотношения требований о защите гражданс­ких прав // Правоведение. — 1999. — № 2. — С. 138-148. Гражданское право и способьі его защитьі: Сб. статей / Ред. коллегия: О. А. Красавчиков и др. — Свердловск, 1974. Илларионова Т. И, Система гражданско-правовьіх охранительньїх мер.

— Томск, 1982.

¹ Зрделевскип А. М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. — М., 1977. — С. 75

82

Глава 9 Відповідальність у цивільному праві

§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності

Предметом цивільно-правового регулювання є особисті немайно-ві та майнові відносини. Але регулювання цивільно-правових відно­син вирішує питання організації відносин між суб'єктами цивіль­ного права тільки у разі, якщо реалізація цивільних прав і обов'яз­ків з боку всіх учасників цивільних правовідносин є ідеальною. Якщо відбувається порушення цивільних прав, замість потреби в регулюванні цивільних правовідносин виникає потреба захистити права суб'єктів цивільного права. Відсутність механізму і правових підстав для цивільно-правового захисту усуває можливість стиму­лювання суб'єктів цивільного права до виконання своїх прав та обо­в'язків і, відповідно, робить безперспективною ідею цивільно-пра­вового регулювання.

Залежно від змісту цивільного правопорушення застосовуються різні засоби цивільно-правового захисту. Основною метою цивіль­но-правового захисту є відновлення прав суб'єктів, чиї права пору­шені. Водночас цивільне право допускає такі засоби захисту, при­значенням яких є додатковий вплив на правопорушника з метою його покарання і стимулювання до позитивного ставлення при ви­конанні своїх цивільних прав і обов'язків у майбутньому. Різниця в основних цілях різних засобів захисту призвела до їх поділу на міри захисту і міри відповідальності.

Міри захисту спрямовані на виконання цивільно-правового обов'язку щодо суб'єкта, права якого порушені. Вони можуть бути реалізовані як судовими органами, так і самим уповноваженим суб'єктом, але завжди забезпечені можливістю державного примусу щодо їх реалізації. Міри захисту, як правило, не пов'язані з засу­дженням поведінки правопорушника (наприклад, двостороння рес­титуція при визнанні угоди недійсною, ст. 216 ЦК України).

Міри відповідальності, крім відновлення прав потерпілого, зав­жди спричиняють несприятливі наслідки у майновій сфері особи, яка такі права порушила. Обов'язковими ознаками цивільно-право­вої відповідальності є негативні несприятливі наслідки у майновій сфері правопорушника; осуд правопорушення і правопорушника; можливість державного примусу.

Негативні несприятливі наслідки у майновій сфері право­порушника означають зменшення частини його майна. Осуд — це негативна реакція держави і суспільства на правопорушення і

83

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

правопорушника. Державний примус виражається у тому, що міри відповідальності встановлюються у правових нормах, реалізація яких забезпечується примусовою силою держави. Юридична відпо­відальність завжди призводить до негативних наслідків для винної особи, обмеження її майнових, особистих чи інших інтересів¹. Тобто правопорушник повинен нести додаткові обтяження. Такими обтя­женнями або несприятливими для правопорушника наслідками мо­жуть бути:

• заміна невиконаного обов'язку новим (наприклад, обов'язок відшкодувати збитки, завдані простроченням боржника, ст. 612 ЦК України; зміна умов зобов'язання при односторонній відмові від зо­ бов'язання, ст. 615 ЦК України);

• заміна основного обов'язку новим, додатковим, часто має місце при порушенні абсолютних суб'єктивних прав (наприклад, відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням їх цінності, ст. 394 ЦК України; відшкодування збитків та моральної шкоди при визнанні правочину недійсним, ст. 216 ЦК України);

• приєднання до порушеного обов'язку нового (наприклад, окрім виконання зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, сплатити неустойку, ст. 552 ЦК України);

• зміна або припинення правовідношення (статті 16, 22 ЦК України)².

Отже, цивільно-правова відповідальність — це правовідношен­ня, що виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового і немайнового характеру у боржника, які забезпечуються державним примусом і тягнуть за собою засудження правопорушення і його суб'єкта. Відшкодування збитків, сплата неустойки і втрата завдат­ку є додатковими до основного обов'язку, бо основний обов'язок боржника полягає у передачі майна, виконанні робіт, наданні по­слуг тощо і він виконується на еквівалентній та оплатній засадах. Сплачуючи неустойку, втрачаючи завдаток або відшкодовуючи кре­диторові заподіяні збитки, боржник не отримує від нього жодної компенсації, отже, на боржника покладаються невигідні майнові наслідки порушення зобов'язання.

Деякі автори вважають цивільно-правову відповідальність санк­цією за правопорушення, що тягне для порушника негативні на­слідки у вигляді позбавлення суб'єктивних цивільних прав або по­кладення на нього нових чи додаткових цивільно-правових обо-

¹ Теория государства и права: Курс лекций. — М.: Юристі., 1999. — С. 542.

² Брагинскай М. И., Витряиский В. В. Договорное право. Книга первая: общие по­ ложення. — М., 2000. — С. 615.

84