Глава 3. Основні риси цивільного права зарубіжних країн

Звичай ділового обороту може бути застосований незалежно від того, чи зафіксований він у якому-небудь документі (опублікований у пресі, викладений у рішенні суду, що вступив у законну силу, у конкретній справі, що містить подібні обставини, і т. ін.).

Звичай, що суперечить актам цивільного законодавства або дого­вору, у цивільних відносинах не застосовується.

Рекомендована література:

Брагинский М. И. Общие положення нового Гражданского кодекса // Хозяйство и право, 1995. — № 1.

Брагинский М. И., Витрлнскип В. В. Договорное право: Общие положе­ння. — М., 1999 (гл. 2).

Гражданский кодекс, часть 1, три года спустя // Хозяйство и право, 1998. — № 1. — С. 3—20.

Дозорцев В. А. Один кодекс или два? (нужен ли Хозяйственньїй кодекс на­ряду с Гражданским?) // Правовьіе проблеми рьшочной зкономики в Рос-сийской Федерации. Трудьі Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. — М., 1994. — Вьіп. 57. Зикин И. С. Обьічаи и обьшновения в международной торговле. — М., 1983. Суханов Е.А. Развитие гражданского законодательства России при пере­ходе к рьшку // Гражданское право при переходе к рьшку. — М., 1995. Яковлев В. Ф. О Гражданском кодексе Российской Федерации // ВВАС РФ. — 1995. — № 1.

Яковлев В. Ф. О некоторих вопросах применения части первой Граж­данского кодекса Российской Федерации арбитражньїми судами // ВВАС РФ. — 1995. — № 5.

Глава З Основні риси цивільного права зарубіжних країн

§ 1. Основні цивільно-правові системи сучасності Поняття цивільно-правової системи

У процесі глобальної гармонізації та уніфікації цивільно-право­вих норм, що зумовлена пожвавленням міжнародних економічних зв'язків між державами і здійснюється з метою адаптації націо­нальних правових систем до нових соціально-політичних та еконо­мічних умов шляхом взаємозапозичення правових норм, принципів та юридичних конструкцій, постає необхідність більш детального вивчення поняття цивільно-правової системи.

Під поняттям цивільно-правової системи слід розуміти сукуп­ність держав, які мають подібні основні закономірності цивільно-правового регулювання та охорони суспільних відносин.

26

Основними критеріями виокремлення тієї чи іншої цивільно-пра­вової системи та віднесення до її складу будь-якої національної право­вої системи є: 1) історичне походження та розвиток правової системи; 2) пануюча юридична доктрина та її специфіка; 3) специфіка існую­чих правових інститутів та їх система; 4) правові джерела, методи їх тлумачення та практика застосування; 5) ідеологічні чинники.

З огляду на це слід виділяти такі цивільно-правові системи: кон­тинентальна (романо-германська), система звичаєвого права (анг-ло-американська), мусульманська, патріархальна, північна (скан­динавська), далекосхідна, індуїстська та соціалістична¹. Тенденції розвитку цивільно-правових систем Сучасний розвиток національних цивільно-правових систем ха­рактеризується насамперед їх уніфікацією. Уніфікація здійснюєть­ся шляхом зближення та гармонізації цивільно-правових систем різних держав внаслідок запозичення відповідних правових кон­струкцій та згладжування принципових відмінностей між законо­мірностями правового регулювання і охорони суспільних відносин. Причиною уніфікації цивільно-правових систем сучасності є необ­хідність спрощення порядку співпраці держав в економічній та інших сферах з метою підвищення його ефективності та усунення певних неузгодженостей (колізій). Уніфікація цивільно-правових систем можлива через укладення міжнародних договорів, прийнят­тя модельних рекомендаційних законодавчих актів, використання міжнародних звичаїв тощо.

Ще однією з тенденцій розвитку цивільно-правових систем сучасно­сті є налагодження між державами міжнародної правової допомоги. Ос­новними формами здійснення такої міжнародної правової допомоги є укладення міжнародних договорів про надання юридичної допомоги з

Дана класифікація вперше була обґрунтована провідними німецькими вченими К. Цвайгертом та X. Кьотцом Щвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — М., 1998. — Т. 1. — С. 117). Проте це да­леко не єдина та не безспірна класифікація правових систем. Так, зокрема Р. Да­вид і К. Жоффре-Спінозі звужують та виділяють тільки континентальну, англо-американську, мусульманську та патріархальну цивільно-правові системи. (Давид Р.. Жоффре-Спинози К. Основньїе правовьіе системи современности. — М., 1997). Російський вчений Ю. О. Тихомиров, окрім традиційних континентальної та англо-американської, виділяє також соціалістичну систему, правові системи релігійно-моральнісної орієнтації, систему північноєвропейського права, латино­американську правову систему та правові системи, що «кочують» (Тихоми­ров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996). Ще більш розширено дану проблему розглядає Є. О. Харитонов, який виділяє: романську, англо-сак-сонську, германську, центрально-європейську, східно-європейську, мусульмансь­ку, далекосхідну та африканську системи цивільного права (Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. — Одеса, 2000).

27

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА