Елійська школа: Ксенофан, Перменід, Зенон, Емпедокл, Анаксагор.

Ксенофан: все у світі складається з води і землі. Боги – породження людського розуму. Бог – це сама природа. Не боги створили людей, а люди створили богів за своєю подобою.. Почуття не можуть дати істинне знання, але призводять до сумнів. Саме почуття призводять до впевненості, що світ багатоманітний та мінливий. Саме такий скептичний підхід до чуттєвого пізнання був характерним для всієї Елійської школи.

Парменід: не можна вірити почуттям, треба користуватися раціональним пізнанням. Суще не лише вічне, а й незмінне.

Зенон: рух – діалектика перерваного і неперерваного. Заперечення руху – зрада почуттів. Почуттям вірити не можна. Розриває чуттєве і раціональне пізнання. Істинне лише раціональне пізнання, чуттєве веде до нерозв’язаних протиріч. Причому існує межа чуттєвого пізнання.

Емпедокл: 4 корені життя, 4 початки: земля, вода, вогонь, повітря. Ці корені пасивні, але на них впливають активні сили: ворожнеча і дружба (любов). Під їхнім впливом корені світу постійно змішуються. Утворення життя: з 4 коренів під впливом дружби виникають частини тварин, відбувається з’єднання окремих частин. Випадкові, невиправдані з’єднання породжують чудовиськ. Любов та ворожнеча – не тяжіння та відштовхування. Любов розділяє однородне і з’єднує різнородне, таким чином, робить одне з багатьох. Ворожнеча, навпаки, розділяє різнородне і з’єднує однородне, в такий спосіб робить з одного багатьох. При цьому світ не створений і незнищенний. Основні сили стихій не можуть виникати чи знищуватися. З’єднуються та розділяються лише з’єднання стихій. Любов і ворожнеча – основні принципи всіх змін, які відбуваються в світі. Емпедокл стверджує, що порожнечі немає. Всі речі змінюють місця.

Ці погляди проектуються на розуміння розвитку космосу:

1 стадія: Немає визначеності, все зливається в єдності стихій – влада любові, ворожнеча знаходиться поза світом, відчужена.

2 стадія: Виникнення одиничних, окремих речей, яке пов’язано з поступовим приходом ворожнечі, яка на цій стадії хоче витіснити любов. Основні стихії в цей час частково з’єднані і в той самий час частково розділені.

3 стадія: Стихії повністю розділені, владарює ворожнеча.

4 стадія: повернення любові, стихії знову об’єднуються.

Таким чином, суще утворюють 4 пасивні стихії та 2 протилежні сили, які також мають матеріальний характер і впливають на постійне з’єднання та роз’єднання малих частин основних стихій. Процес розвитку космосу складається з постійно повторюваних 4 – х стадій, в яких то бере гору любов, то ворожнеча.

Анаксагор – учень Анаксімена: не можна вживати терміни “виникає “ та “знищується“. Треба говорити “змішується“ та “розділяється“. В основі всіх речей існують насіння геометрії – це праматерія. Нічого не виникає і ніщо не втрачається. Нус (розум) – сила, яка розділяє та змішує. Джерело руху протидіє матерії. Вважає основою всіх речей нескінченну кількість малих матеріальних часток, різних за якісним складом, які він називав “насінням речей“. Матерія вічна, не створена і незнищенна, але якісно діференційована. Так він пояснює багатоманітність речей. Нове виникає, тому що насіння речей знаходяться в різних речах. Тому одні речі можуть переходити в інші, з’єднуватися та роз’єднуватися, що і тлумачиться нами як виникнення чи знищення речей. Причому насіння речей інертне, нерухливе. Причина, яка призводить до руху і є одночасно причиною всіх речей, - нус (розум).

Основним (елементарним) ступенем пізнання він вважав чуттєве пізнання. Розум тісно пов’язаний з почуттями, і лише при їх посередництві можна отримати знання про навколишній світ. Визнає за чуттєвим пізнання головну роль, але не абсолютує його. Він також підкреслює необхідність корекції чуттєвого пізнання.