Семінарське заняття

Тема: Моделювання філософських проблем. Типологія філософських систем

План

1. Вчення про буття (Мілетська школа)

2. Вчення про рух (Елійська школа)

3. Філософські погляди Сократа, Платона, Аристотеля

4. Атомізм Демокрита, філософія Епікура

5. Проблема звільнення людини і нації у творах мислителів Кирило-Мефодіївського братства

6. Ідея суспільного прогресу в творчості І.Франка, лесі Українки, М.Драгоманова, М.Грушевського

7. Самостійне опрацювання тем №1-3 (тести)

Досократівський період філософії Стародавньої Греції

Філософія Стародавньої Греції бере свій початок у Мілетській школі. Її представники: Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт. Досліджували основу створення світу. Такою основою вони вважали матерію і стверджували, що навколишній світ перебуває в русі, тобто вони були матеріалістами і діалектиками.

Мілет – найбільший центр торгівлі, мореплавання, культури, що стало причиною виникнення філософської школи та наукових інтересів видатних мілетців: Фалеса, Анаксімена, Анаксімандра.

Фалес: першооснова – вода. Світ створений з води, у воді зародилося життя. Воду він розумів не як конкретну форму міфологічної сили, а як форму матерії, що тече. Він стверджував, що всі речі виникають з води і, знищуючись, знову перетворюються на воду. Найскладніше – пізнати самого себе, найлегше – давати поради. Полюбляв висловлювання, які поєднували життєву мудрість і філософію. Наприклад: “Що старше за все? – Бог, бо він не народжений“, “Що сильніше за все? – Необхідність, її не можна здолати“.

Анаксімандр: першооснова – апейрон, праматерія – це сполучення протилежностей: тепле й холодне, сухе й вологе. З цієї праматерії виникають 4 першоелементи: вогонь, земля, повітря, вода. Наш світ один з багатьох інших світів.

В апейроні виникає протилежність гарячого і холодного, їхня боротьба породжує космос, гаряче виявляється як вогонь, холодне перетворюється на небо і землю. Людина, подібно до інших живих істот, виникла від риби.

Анаксімен: першооснова – повітря. Залежно від ступеня густоти проявляються: вогонь, метал, вода, земля, камінь, вітер, хмари. «Розрядження повітря призводить до виникнення вогню, а згущення викликає вітри, хмари, воду, землю, каміння. При цьому розрядження та згущення – протилежні процеси. Повітря постійно рухається, змінюється.». Тут видно ідею переходу кількості в якість. Все суще виникає з повітря і знову повертається в праматерію – повітря.

Геракліт: «Світ виникає з вогню та знову згорає в певні періоди протягом свого століття: відбувається це відповідно долі. Цей світ, який для всіх не створив ніхто з богів, але завжди є і буде вічно живим вогнем, що розгорається і згасає за певною мірою».

З чистого розуму – Логосу – шляхом розколу та боротьби створено багато речей. Все тече, але в цій течії владарює Логос як закон, який існує об’єктивно, тобто незалежно від людської свідомості. Мудрість – це пізнання розуму, бути мудрим значить схилитися перед Логосом та підкоритися йому. Тільки таким шляхом може людина мати душевну ясність – найвище щастя. Та не слід змішувати знання і багатознання, бо останнє, на відміну від справжньої мудрості, не дає дійсного пізнання світу, а скоріше їх ховає.

Вогонь ідеально уособлює ту міру, яку Геракліт спостерігав у великих космічних переходах основних речовин, які утворюють світ: ефірне полум’я, вода і земля, бо вогонь рівномірно поглинає паливо та випускає полум’я та дим.

Геракліт також зазначав на відносності популярних понять: «Найчарівніша з мавп потворна, якщо порівняти її з людиною».

Центральним мотивом вчення Геракліта був принцип “все тече“ (ПАНТА РЕІ). Постійний хід розвитку він порівнював з течією ріки, в яку не можна увійти двічі.

Різноманітність існуючого світу Геракліт пояснює змінами, які відбуваються в праматерії. Одна матерія живе смертю іншої: «Вогонь живе смертю землі, повітря – смертю вогню, вода – смертю повітря, земля – смертю води».

Геракліт належав до царського роду, але відрікся від своїх прав на користь брата. У філософських творах дуже закручено висловлювався, тому його прозвали «темним» філософом. Від єдиного твору Геракліта “Про природу“ залишилися невеликі фрагменти.

Людині життєво необхідно зрозуміти Логос, бо сама людська душа створена з вогню, який може бути загашений вологою, яку породжує дурість, а також сон чи смерть. В активному стані душа матеріально стикається з вогневим елементом зовнішніх речей та харчується ним. Якщо душа супротивиться дурості, пороку та поступовому зволоженню, яке несе з собою поступово підступаючу смерть, вона навіть зможе на деякий час пережити смерть, збереже себе у вигляді божественного вогню.