Методичні рекомендації:

Актуальність вивчення даної теми визначається тим, що афінська демократія є найрозвиненішою, найдосконалішою і завершеною формою державного устрою Стародавнього світу.

Аналізуючи свідчення античних авторів про розвиток афінської демократії в V ст. до н.е., необхідно враховувати політичні погляди їх творців, вигляд і характер джерела, час його написання, ступінь достовірності відомостей, що повідомляються в них. Пям’ятайте, що в античних авторів при викладі подій на передньому плані завжди була політична історія, рушійними силами якої, на їх думку, були видатні особи. Далі зробіть короткий, але змістовний історіографічний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури з даної проблеми.

Висвітлюючи друге питання теми, по-перше, розкрийте соціально-економічні та політичні причини зміцнення афінської демократії в Афінах: емансипація селянства; перенесення центру суспільного і духовного життя з колоній до європейської Еллади; підйом народного духу і розвиток національної самосвідомості; зміна гегемонії в грецькому світі; створення централізованої Афінської морської держави; розвиток класичного рабства; перехід від натурального господарства до розвитку товарно-грошових відносин. По-друге, чітко з’ясуйте хронологічні рамки і найважливіші етапи розвитку афінської демократії.

Характеризуючи перший етап, хронологічні рамки якого умовно можна визначити як 490-470 р. до н.е., необхідно на конкретному джерельному матеріалі прослідкуйте політичну діяльність Фемістокла, дайте оцінку його морській програмі, з’ясуйте причини його поразки та посилення позицій аристократії на чолі з Кімоном.

Далі слід уважно розгляньте зміст наступного етапу розвитку демократії в Афінах (470-462 р. до н.е.), пов’язаного з діяльністю Кімона. З’ясуйте, яким чином Кімон, не будучи сам прихильником демократичної форми правління, проте своїми діями, особливо в зовнішній політиці, об’єктивно сприяв зміцненню демократичного ладу в Афінах.

Переходячи до оцінки внутрішньо- і зовнішньополітичної діяльності Перикла, спочатку зупиніться на формуванні особистості самого реформатора, звернувши увагу на такі моменти: походження; виховання та навчання; друзі та оточення; характер; етичні якості та природні здібності; сімейне життя; вплив політичних подій на формування світогляду; початок політичної кар’єри. Для більш правильної оцінки особи Перикла необхідно використовувати як дані античних авторів, так і висновки сучасних дослідників.

Далі покажіть, що законотворча діяльність Перікла була спрямована перш за все на те, щоб забезпечити реальну участь демосу, особливо його найбідніших прошарків, у політичному житті афінської держави. Ці заходи полягали в обмеженні прав ареопагу, в упровадженні системи грошової винагороди за службу державі, в розвитку клерухій, будівничій діяльності. Проте звортною стороною системи широких соціальних заходів, що проводилися Периклом на користь афінського демосу, було й те, що значна частина цих витрат проводилася за рахунок афінських союзників.

Розглядаючи значення діяльності Перикла для розвитку афінської демократії, необхідно, по-перше, підкреслити, що афінська демократія, зі всіма своїми перевагами і недоліками, склалася історично, була плодом діяльності цілих поколінь. Реформи Перикла – це лише один з моментів в послідовному і органічному розвитку державного ладу Афін. Перикл лише завершив те, що закладено в часи правління Солона, і набуло подальшого розвитку завдяки історичним умовам і таким видатним діячам Еллади, як Клісфен, Фемістокл, Ефіальт.

По-друге, даючи оцінку особи Перікла, необхідно особливу увагу звернути на характеристику, дану вождю афінської демократії Фукідідом. Проте, вчитуючись у неї, треба поставити перед собою і знайти відповіді на такі питання: чи завжди Перикл був таким, як його оцінює Фукидід, і якому періоду його політичної кар’єри понад усе відповідає ця характеристика?

Переходячи до четвертого питання теми, необхідно роглянути систему державних установ, що склалася в Афінах в V ст. до н. е.: народні збори, Рада 500, колегія стратегів, геліея, колегія архонтів, ареопаг. Слід також з’ясувати порядок формування кожної з цих установ, характер їх діяльності, основні функції, роль у суспільному житті держави.

При оцінці політичної системи Афін, що склалася до V ст. до н.е., необхідно враховувати перш за все її демократизм: роль народних зборів як вищої законодавчої і контрольної установи, виборність всіх посад, їх щорічне переобрання, система звітності перед народними зборами, право громадян бути обраними на будь-яку посаду незалежно від майнового цензу, оплата посад, принцип жеребкування при заміщенні посад, право опротестувати будь-яке рішення народних зборів, якщо воно суперечить афінській конституції.

На закінчення важливо сказати, що, не зважаючи на те, що афінська демократія за своєю суттю була рабовласницькою, тобто служила інтересам меншини афінського населення, порівняно з деспотіями на Сході, аристократичними або олігархічними полісами в самій Греції, афінська рабовласницька демократія була найпрогресивнішою формою державного устрою стародавніх цивілізацій. По суті, вперше в історії розвитку людства був проголошений політичний принцип розмежування трьох форм влади: законодавчої, старанної і судової, який узятий за основу розвитку сучасної цивілізації.