10.1.1.2 Ексцентрикові зажими

Для затискання та звільнення деталі за допомогою ексцентрикового зажиму необхідно у декілька разів менше часу, ніж за допомогою різьбового зажиму. Ексцентрикові зажими прості у виготовленні та зручні у експлуатації, але поступаються різьбовим по зусиллю затискання та універсальності, в наслідок того що бувають ненадійними при значних відхиленнях розмірів деталі яка затискається (допуск на розмір деталі не повинен бути меншим величини ексцентриситету). Не рекомендується використовувати ці зажими у тих випадках, коли деталь вібрує при обробці.

Найпростішим у виготовленні є круглий ексцентрик, який являє собою повний або частково зрізаний диск, який насаджений ексцентрично на вісь обертання. Недоліком круглого ексцентрику є непостійність гальмуючої властивості у наслідок непостійності кута підйому його кривої та обмеженість ходу (найбільший хід дорівнює двом ексцентриситетам при повороті на 180⁰). Для самогальмування ексцентрику необхідно, щоб характеристика його D/l була не менше 20 при f = 0,1 (φ = 5⁰43’) або не менше 14 при f = 0,15 (φ = 8⁰30’).

Величини зусиль, які розвиваються круглими ексцентриками, при натисканні на рукоятку з зусиллям 15 кг наведені у таблиці:

Величини зусиль затискання круговим ексцентриком

Розміри ексцентрика			Зусилля затискання Q у кг
Діаметр D у мм	Довжина плеча L у мм	Ексцентриситет е у мм
40	75	2	190
50	90	2,5	184
60	130	3	220
65	90	3,5	140
80	130	5	160
100	150	6	150

Зусилля затискання ексцентрикового зажима розраховується по формулі:

де: D – діаметр ексцентрика;

e – ексцентриситет, величину якого необхідно назначити з умови е ≥ 0,5 Df;

β – кут повороту ексцентрика;

α – кут підйому ексцентрика, дорівнює

φ₁ та φ₂ – кут тертя між ексцентриком та поверхнею яка затискається та тертя у цапфі (допускається приймати φ₁ = φ₂ = 5⁰43’)

Величину затискуючого ходу ексцентрика може бути підрахована по формулі:

s = e*sinβ.

10.1.1.3 Пневматичні зажимні пристрої

Переваги використання пневматичних затискуючих пристроїв (використання стиснутого повітря для приводу затискуючих та фіксуючих механізмів) полягає у наступному.

1. Зменшення часу на закріплення деталей, що особливо важливо, якщо машинний час обробки деталі незначний. Порівняльна тривалість закріплення деталей у пристосуваннях для різноманітних конструкцій затискуючих органів наведена у таблиці.

Порівняльна тривалість затискання деталей у пристосуваннях

Види затискуючих пристроїв	Тривалість затискання деталі у сек..
Плунжерний	0,6 ... 1,2
Ексцентриковий	0,6 ... 1,8
Гвинтовий з маховиком	1,2 ... 4,2
гвинтовий з використанням гайкового ключа	3 ... 12
Тиски або патрон з механічним закріпленням	6 ... 18

2. Можливість одночасного або послідовного блокування керування декількох затискуючи або фіксуючих механізмів.

3. Керування пневматичними зажимами легке і не стомлює робочого, що дозволяє збільшити продуктивність праці.

4. Можуть бути отримані великі затискуючи зусилля у відповідності з діючим зусиллям різання.

Але вартість виготовлення пневматичних пристосувань вища за звичайні.

Використання пневматичних пристосувань допустимо при наявності у цеху стиснутого повітря, яке забезпечує тиск не нижче 4 – 5 кг/см².

Залежність між об’ємами стиснутого та вільного повітря визначається формулою:

Р₁V₁ = P₂V₂

де: Р₁ – тиск у робочій порожнині привода, атм

V₁ – об’єм повітря який витрачається на один хід поршня при тиску Р₁;

P₂ – тиск повітря у зовнішньому середовищі (1 атм);

V₂ – об’єм тієї ж кількості повітря при тиску P₂ (об’єм вільного повітря).

Об’єм робочої порожнини циліндра розраховується по формулі:

V₁ =FL;

де: F – площа робочої порожнини;

L – хід штока.

На одне перемикання витрата повітря складе:

приймаючи Р₂ = 1,0 атм отримуємо:

V₂ = P₁FL