2. Категорії соціології праці та зайнятості.
Основними категоріями соціології праці і зайнятості є “характер праці”, “змісті праці”, ”умови праці”, “ринок праці”, “зайнятість”, “безробіття”, “мотивація”, “адаптація”, “соціально-психологічний клімат”.
Характер праці – соціальне єство праці суспільно значущого процесу. Показниками характеру праці є форма власності, відношення працівників до способів виробництва і своєї праці, соціальні відмінності. Щодо цих критеріїв розрізняють такі види праці: суспільний і приватний, вольний і підневільний, “на себе” або “на когось”, добровільний і примусовий.
Зміст праці – узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різні функції праці, види трудових операцій, розділення виробничої діяльності по галузях, фізичне і інтелектуальне навантаження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника в регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутності новизни, творчості.
За змістом розрізняють види праці:
а)— простій: виконання простих трудових операцій, для яких достатньо виробничого інструктажа і не потрібно спеціального навчання.
— складний: вимагає відповідної кваліфікації, пов'язаний з додатковими витратами на навчання працівника.
б)— творчий: передбачає постійний пошук нових рішень, активного розвитку самостійності і ініціативності.
— В репродуктивній праці значна частина функцій повторюється, її особливістю є повторюваність способів досягнення результатів.
в)— фізичну працю характеризує безпосередній взаємозв'язок людини із способами праці, її включення в психологічний процес.
— розумовій праці властиві інформаційні, логічні, творчі елементи, відсутність прямого взаємозв'язку працівників із способами праці.
г)— ручна праця передбачає пряму дію працівника на предмет праці, не вимагає складних інструментів, пристосувань.
— працівників механізованих виробництв класифікують на такі категорії:
-робітники, зайняті спостереженням за роботою автоматизованих агрегатів і машин;
-робітники, які виконують роботу за допомогою машин і механізмів;
-робітники, які виконують ручні операції при машинах і механізмах.
3. Умови праці – сукупність умов, які впливають на працездатність і здоров'я працівника.
- Соціально-економічні: тривалість робочого часу і робочого року, оплата праці.
-Санітарно-гігієнічні: температурний режим, загазованість, забрудненість повітря, шум, освітлення.
-Організаційні: характеризують робочий режим праці, забезпечення матеріалами, сировиною, інструментами.
-Соціально-побутові: забезпечення працівників побутовими столовими приміщеннями, медичним забезпеченням.
4. Ринок праці – певна система суспільних відносин, які погоджують інтереси працедавців і найманих працівників.
5. Зайнятість населення – діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особових і суспільних потреб, які є джерелом доходу.
6. Безробіття – розбіжності на ринку праці між пропозицією робочої сили і попитом на неї, через яку певна частина робочої сили вимушена поповнювати резервну армію праці.
7. Відношення до праці – зв'язок між працівником і суспільством, працівником і працею щодо виробництва і розподіл матеріальних і духовних благ.
8. Мотивація трудової діяльності – внутрішнє прагнення до трудової діяльності з метою досягнення певної мети, зацікавленість в такій діяльності.
Головною соціально-економічною проблемою, рішенням якої сьогодні займається соціологія праці, є зайнятість населення. Адже вона не тільки забезпечує матеріальну основу буття людини, а і сприяє розвитку його духовності, моральних якостей.
Соціологія праці бере активну участь у виробленні і реалізації способів соціального захисту працівників;
- виявляє зацікавленість умовами праці;
- активно впливає на рішення проблем адаптації працівників до нових умов праці, пов'язаних з оновленням економічних відносин.
Актуальним напрямом соціології праці є введення на підприємствах наукового менеджменту для вивчення потреб і інтересів працівників і виробленню на цій основі ефективної системи матеріальних, соціально-психологічних стимулів.