5.2.1. Відбір зразків ґрунту непорушеного складення

У полі закладають ґрунтовий розріз на глибину до 200 см. Виділяють генетичні горизонти і зазначають на стінках розрізу їхні границі. Ознайомившись з конструкцією і механізмом роботи циліндра-бура, починають відбирати зразки. Відбирають зразки за генетичними горизонтами, або пошарово кожні 10 см. Для гумусо­вих і пухких горизонтів використовують циліндри об’ємом більше 500 см³, для щільних – 100 см³ і менше (50 см³). Повторність від­бору зразків у гумусовому горизонті п’ятикратна, в негумусових – трикратна.

У межах кожного генетичного горизонту, послідовно, зверху вниз, готують горизонтальну площадку. У польовому щоденнику записують глибину відбору проб і номер алюмінієвих бюксів, у які поміщатимуться проби ґрунту непорушеного складення.

На підготовлену поверхню строго горизонтально встановлю­ють напрямлювач приладу. Відбираючи проби з орного шару або дерну, на місці відбору зрізають рослинність, а поверхню ґрунту вирівнюють. В отвір напрямлювача закладають циліндр, який різ­ким вертикальним рухом втулки вдавлюють у ґрунт на всю його висоту. Для ліпшого занурення циліндра в ґрунт (особливо щіль­ний) стінки циліндра попередньо злегка змазують вазеліном. У тих випадках, коли зразки відбирають на сухих і дуже щільних ґрунтах, по головці втулки вдаряють (не різко) дерев’яним молотком. Циліндр після занурення має бути повністю заповнений ґрунтом без додаткового ущільнення. Якщо циліндр під час занурення в ґрунт перекосився, тоді зразок вибраковують і відбирають другий. Тому необхідно слідкувати, щоб циліндр занурювався строго вертикально.

Після занурення циліндра напрямлювач знімають. Виступ ґрунту над тильним (неріжучим) боком циліндра зрізають гострим ножем і закривають кришкою. Навколо циліндра обережно обкопу­ють ґрунт з усіх сторін ножем або лопаткою. Потім ґрунт під циліндром підрізають таким чином, щоб залишався виступ ґрунту. Циліндр з ґрунтом піднімають, перевертають кришкою до низу і гострим ножем зрізають надлишок ґрунту врівень з ріжучим краєм циліндра, не допускаючи сколу ґрунту. Циліндр із зовнішньої сторони відчищають від ґрунту, знімають кришку і ставлять верхнім неріжучим краєм над відкритим алюмінієвим бюксом. Ґрунт виштовхують за допомогою спеціального шомпола, а залиш­ки на внутрішній стінці циліндра відколюють і зсипають у цей же бюкс. Виштовхують ґрунт з циліндра в бюкси над листом чистого паперу або над совком. Частки, що впали на папір при виштов­хуванні ґрунту, переносять назад у бюкс, після чого бюкс закрива­ють кришкою і упаковують.

Визначення щільності будови ґрунту у лабораторії. Вико­ристовуючи циліндри малого об’єму, зразки цілими доставляють у

лабораторію. Вони призначені для визначення польової вологості, для чого їх якнайшвидше зважують на ВЛТК-500 з точністю до 0,01 г. Після цього бюкси з ґрунтом у відкритому положенні вису­шують у термостаті при температурі 105ºС протягом 6–8 годин, залежно від вологості ґрунту. Після цього їх поміщають на 20–30 хвилин у ексикатор для охолодження і знову зважують. Висушують зразки ґрунту до постійної ваги (розходження контрольних зважу­вань не більше 0,05г).

Знаючи вагу бюкса з сухим ґрунтом, вагу порожнього бюкса і об’єм циліндра, розраховують щільність будови ґрунту:

,

де d_v – щільність будови ґрунту, г/см³;

m – вага сухого ґрунту, г;

V – об’єм циліндра, см³.

Результати оформляють у вигляді таблиці (див. табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Форма запису при визначенні щільності будови ґрунту

Назва ґрунту

Генетичний горизонт, глибина від­бору зразка, см

Номер бюкса

Вага бюкса, г

Вага бюкса з вологим ґрунтом, г

Вага бюкса з сухим ґрунтом, г

Вологість, %

Вага сухого ґрунту, г

Об’єм циліндра, см3

Щільність будови ґрунту, г/см3

За наявності даних про щільність будови за генетичними горизонтами, будують графік профільного розподілу цього показ­ника ґрунту. У відповідному масштабі на осі абсцис відкладають величини щільності будови, а на осі ординат – глибини в санти­метрах. Згідно зі шкалою оцінки щільності будови ґрунту, поданою у таблиці 5.3, аналізують показники складення ґрунту і роблять висновки про ступінь його окультурення.

Обладнання: лопата, мірна стрічка, ніж, циліндр з лабораторії Литвинова для визначення щільності будови ґрунту, дерев’яний мо­

лоток, алюмінієві бюкси, сушильна шафа, вага ВЛТК-500, ексикатор,

широкий лист паперу або совок.

Таблиця 5.3

Оцінка щільності будови ґрунту (за Качинським М.)

Щільність будови ґрунту, г/см³	Оцінка ґрунту суглинкового і глинистого гранулометричного складу
<1,0	Ґрунт розпушений або багатий на органічні речовини, наприклад, дерен у польових і лісових ґрунтах, мерзлий сирий ґрунт в орному шарі
1,0–1,1	Типові величини для культурної свіжозораної ріллі
1,2	Рілля ущільнена
1,3–1,4	Рілля сильно ущільнена
1,4–1,6	Типові величини для підорних горизонтів різних ґрунтів
1,6–1,8	Сильно ущільнені ілювіальні горизонти різних ґрунтів, переважно підзолистих і солодей; горизонт червонозему
Для піщаних орних ґрунтів характерні величини щільності будови 1,3–1,5 г/см³; у дерновому горизонті садових і лісових піщаних ґрунтів може бути 1,0–1,3 г/см³.