9.1. Визначення суми ввібраних основ за Каппеном-Гільковіцем

Хід виконання роботи

На квадрантній вазі ВЛТК-500 зважують 10 г повітряно-сухого ґрунту, просіяного через сито, діаметр отворів якого – 1 мм. Переносять цей ґрунт у колбу місткістю 250 мл і наливають за допомогою циліндра або бюретки 50 мл 0,1 н розчину соляної кислоти (точно встановленого титру). Суспензію збовтують протя­гом години на ротаторі, після чого її залишають на 24 години у спо­

кої (при орієнтовних визначеннях достатньо збовтувати протягом хвилини і залишити у спокої на 5 хвилин).

Після закінчення вказаного строку вміст колби перемішують і відфільтровують, збираючи фільтрат у чисту колбу. Якщо перші порції фільтрату витікають мутні, необхідно їх знову відфільтру­вати. Після закінчення фільтрування відбирають піпеткою 25 мл фільтрату і переносять у колбу об’ємом 100–150 мл. Ставлять колбу на електричну плиту або газову горілку з азбестовою сіткою і кип’ятять розчин 2–3 хвилини для виділення СО₂. Потім у гарячий розчин додають 2–3 краплі фенолфталеїну і відтитровують 0,1 н розчином гідроксиду Натрію (NaOH) або Калію (KOH) до появи блідо-рожевого кольору, що не зникає протягом хвилини після перемішування розчину у колбі.

Одночасно проводять холосте визначення, титруючи 25 мл 0,1 н розчину НС1 0,1 н розчином NaOH або КОН. Визначають кількість лугу, витрачену на титрування і обчислюють суму обмінних основ у мг-екв на 100 г ґрунту за формулою:

,

де S – сума ввібраних основ, мг-екв на 100 г ґрунту;

а – об’єм 0,1 н розчину гідроксиду Натрію, що витрачений на холосте титрування соляної кислоти, мл;

N_НСl – нормальність соляної кислоти;

b – об’єм 0,1 н розчину гідроксиду Натрію, що витрачений на титрування соляної кислоти, при визначенні суми вбирних основ, мл;

N_NaOH – нормальність лугу;

V – об’єм 0,1 н розчину соляної кислоти (50 мл);

V₁ – об’єм відібраного для титрування фільтрату (25 мл);

100 – множник перерахунку на 100 г ґрунту;

с – наважка повітряно-сухого ґрунту, г;

К – коефіцієнт гігроскопічності.

За даними таблиці 9.1 оцінюють суму ввібраних основ у ґрунтах.

Таблиця 9.1

Оцінка ґрунтів за сумою ввібраних основ

Сума вбирних основ	мг-екв на 100 г ґрунту
Дуже низька	≤ 5,0
Низька	5,1–10,0
Середня	10,1–15,0
Підвищена	15,1–20,0
Висока	20,1–30,0
Дуже висока	> 30,0

Обладнання та реактиви: вага ВЛТК-500, електрична плитка або газова горілка з азбестовою сіткою, щипці з гумовими наконеч­никами, шпатель, колби на 250 та 100–150 мл, мірний циліндр або бюретка, скляна лійка, складчасті фільтри, піпетка, 0,1 н розчин соляної кислоти (НСl), 0,1 н розчин гідроксиду Натрію (NaOH), крапельниця із фенолфталеїном.

9.2. Визначення ступеня насичення ґрунтів основами

Ступенем насичення ґрунтів основами називають відношення суми обмінних основ до ємності вбирання. Якщо серед вбирних катіонів ґрунту наявні тільки катіони-основи (Na⁺, K⁺, NH , Mg²⁺, Ca²⁺), такі ґрунти називають насиченими основами. Якщо ж крім вбирних основ у складі ҐВК є йони Гідрогену і Алюмінію (в кислих ґрунтах), то такі ґрунти відносять до ненасичених основами. Прикладом перших є деякі підтипи чорноземів, каштанові ґрунти, сіроземи та ін., прикладом других – дерново-підзолисті, сірі лісові, червоноземи та ін.

За ступенем насичення можна дізнатися, яку частину всіх вбирних катіонів складають вбирні основи. Виражають його у відсотках. При ступені насичення менше 100% ґрунт відносять до групи ненасичених основами.

Визначають ступінь насичення основами за формулою:

де S – сума обмінних основ, мг-екв на 100 г ґрунту;

Н – гідролітична кислотність, мг-екв на 100 г ґрунту;

S+H – ємність вбирання кислих ґрунтів, мг-екв на 100 г ґрунту;

100 – коефіцієнт перерахунку у відсотки.

За даними таблиці 9.2 оцінюють ступінь насичення ґрунтів основами.

Таблиця 9.2