Пояснення щодо заповнення акта за формою н-5
Пункт 1. У разі групового нещасного випадку зазначаються відомості про кожного потерпілого.
Відомості про членів сім’ї, які перебувають на утриманні потерпілого, можуть бути викладені у формі таблиці.
Пункт 2. Якщо нещасний випадок стався внаслідок аварії, зазначаються категорія аварії, обсяги втрати продукції (у натуральному виразі та в гривнях), розмір матеріальних втрат, спричинених аварією (в гривнях).
Пункт 4. Після викладення кожної причини відзначається, які вимоги законодавства про охорону праці та захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, інструкцій з безпечного ведення робіт і посадових інструкцій було порушено (із зазначенням статті, розділу, пункту тощо).
Пункт 5. Заходи щодо усунення причин настання нещасного випадку (аварії) можуть бути викладені у формі таблиці або перелічені у тексті із зазначенням строків і відповідальних за їх виконання.
Список рекомендованої літератури
1. Охорона працi в Українi. Нормативнi документи. - К.: КНТ, 2004. – 440 с.
2. Система стандартів безпеки праці:
• ГОСТ 12.0.003-74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация;
• ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования;
• ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности;
• ГОСТ 12.1.012-90. ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования;
• ГОСТ 12.2.061-81 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам;
• ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. Защитное заземление, зануление;
• ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования;
• ДНАОП 0.04-4.12-99. Типове положення про навчання з питань охорони праці;
•ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.
3. Санітарні норми проектування промислових підприємств(СН)
4. Державні санітарні норми та правила (ДСНта ДСанПіН):
• ДСН 3.3.6.037–99 “Державні санітарні норми виробничого шуму ультразвуку та інфразвуку”;
• ДСН 3.3.6.039–99 “Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації”;
• ДСанПіН 3.3.2.007-98 “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин”;
• ДНАОП 0.00-1.31-99 “Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”
5. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. Законодавство України про охорону праці. Постанова Кабінету Міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 р.
6. Будівельні норми і правила:
• СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха;
• ДБН В.2.5-28-2006. Природне та штучне освітлення;
• ДБН В.1.1.7.-2002. Пожежна безпека об’єктів будівництва;
• СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания и сооружения;
• ДБН В.2.5-13-98 Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд.
7. НАПБ Б.03.002-2007 “Норми визначення категорій приміщень, будівель та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою”
8. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Підручник. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.
9. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – 496 с.
10. Батлук В.А., Кулик М.П., Яцюк Р.А. Охорона: навчальний посібник. – Львів: Видавництво Львівської політехніки,2011. – 388 с.
Електронні документи:
11. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi - Вся база «Законодавство України».
12. http://www.dnop.kiev.ua/ - Державний комітет України з нагляду за охороною праці.
13. http://document.org.ua/dnaop/index.php Реєстр ДНАОП. Перелік нормативних актів з охорони праці.
Практична робота №
Тема: Розрахунки вентиляції виробничих приміщень
Мета: Вивчити методи розрахунку вентиляції виробничих приміщень
Загальні відомості
Для підтримання у виробничих приміщеннях нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам, влаштовують вентиляцію.
Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря у виробничому приміщенні, що створюється з метою забезпечення санітарно-гігієнічних і пожежовибухонебезпечних умов праці. Це видалення забрудненого шкідливими речовинами (гази, пари, пил) чи нагрітого із приміщення і подавання в нього свіжого повітря.
За способом переміщення повітря вентиляція буває природною і механічною. Можлива також комбінація природної і механічної вентиляції (змішана вентиляція) в різних варіантах.
Залежно від того, для чого слугує вентиляція, – для подавання (притоку) чи видалення (витяжки) повітря із приміщення чи для того та іншого одночасно – вона називається припливною, витяжною чи припливно-витяжною.
За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною та місцевою.
Дія загальнообмінної вентиляції ґрунтується на розбавленні шкідливих речовин, які виділяються, свіжим повітрям до граничнодопустимих концентрацій чи температур. Цю систему вентиляції застосовують найчастіше у тих випадках, коли шкідливі речовини виділяються рівномірно по всьому приміщенню. За такої вентиляції необхідні параметри повітряного середовища підтримуються у всьому його об’ємі.
Повітрообмін в приміщенні можна значно скоротити, якщо вловлювати шкідливі речовини в місцях їх виділення, не допускаючи поширення по всьому приміщенню. З цією метою технологічне обладнання, яке є джерелом виділення шкідливих речовин, обладнують спеціальними пристроями, які відсмоктують забруднене повітря. Така вентиляція називається місцевою витяжною чи локалізуючою.
У виробничих приміщеннях, де можливе раптове потрапляння в повітря робочої зони великої кількості шкідливих парів та газів, влаштовують аварійну вентиляцію.
На виробництві часто комбінують системи вентиляції (загальнообмінну з місцевою, загальнообмінну з аварійною).
Найбільш досконалою системою механічної вентиляції є кондиціювання повітря, яке застосовується для штучного створення оптимальних параметрів мікроклімату у виробничих, адміністративних, громадських приміщеннях або на робочих місцях. Створення та підтримання постійних чи змінюваних параметрів повітряного середовища проводиться автоматично незалежно від зміни зовнішніх метеорологічних умов та всередині приміщення (при частковій рециркуляції повітря) і здійснюється в спеціальних установках – кондиціонерах.
Вибір системи кондиціювання здійснюється на основі розрахунків необхідного повітрообміну L, м3/г, для кожного періоду року. Розрахунок кількості повітря заданих параметрів, яке необхідно подати в приміщення, здійснюють за такими чинниками: шкідливі речовини, надлишки вологи, надлишки тепла, кількість працюючих. Якщо у приміщенні існують одночасно декілька шкідливих чинників, розрахунок ведуть за кожним із них і більше з отриманих значень приймають за розрахункове.
Нижче наведено методи розрахунку повітрообміну.
1. Розрахунок повітрообміну за шкідливими речовинами
Необхідний об’єм повітря для розбавлення шкідливих речовин до допустимих концентрацій розраховують за формулою, м3/год:
,
де (1)
L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для зменшення вмісту шкідливої речовини (парів, газів, пилу) до гранично допустимих концентрацій, м3/год;
G – кількість шкідливої речовини, що виділяється у приміщення за годину, мг/год (при розрахунку за СО2 кількість вуглекислого газу, яку видихає людина за одну годину, подано у таблиці 1);
C – концентрація шкідливої речовини у повітрі, яке видаляється (≤ ГДК), мг/м3 (значення ГДК деяких шкідливих речовин подано у таблицях 2, 3);
Cо – концентрація шкідливої речовини у припливному повітрі (≤ 0,3 ГДК), мг/м3.
Таблиця 1.
Кількість СО2, яка виділяється людиною
|
СО2, г/год |
СО2, л/год |
Дорослі: при фізичній роботі важкій |
68 |
45 |
при фізичній роботі легкій |
45 |
30 |
в стані спокою |
35 |
23 |
Діти до 12 років |
18 |
12 |
Примітка. Кількість вуглекислого газу, яку видихає людина за одну годину, залежить від кількох факторів, зокрема, віку людини, характеру виконуваної роботи.
Таблиця 2.
Гранично допустимі концентрації деяких речовин у повітрі робочої зони за ГОСТ 12.1.005-88
№ за/п |
Найменування шкідливостей |
ГДК, мг/м3 |
1 |
Діоксан |
10,0 |
2 |
Фуран |
0,5 |
3 |
Оксид вуглецю |
20,0 |
4 |
Оксид азоту |
2,0 |
5 |
Озон |
0,1 |
Таблиця 3.
Допустимі концентрації CO2 в приміщенні
|
CO2, г/кг |
CO2, л/м3 |
Постійне перебування людей (житлові приміщення) |
1,5 |
1 |
Періодичне перебування людей (установи) |
1,75 |
1,25 |
Короткотермінове перебування людей |
3 |
2 |
2. Розрахунок повітрообміну за надлишковим теплом
Робота надлишкового устаткування та виробничі процеси зазвичай супроводжуються виділенням тепла. Це може призвести до перевищення допустимої температури повітря у приміщенні, особливо у теплий період року.
Необхідну кількість повітря для відведення надлишків тепла розраховують за формулою:
де
(2)
L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для поглинання надлишкового тепла, м3/год;
с – масова
питома теплоємність повітря при
постійному тиску, причому
;
– густина
зовнішнього (припливного) повітря,
кг/м3
(див. табл. 4);
tвн і tзовн – температура відповідно внутрішнього і зовнішнього повітря, C, причому температура припливного повітря приймається на 5 – 10 C нижчою, ніж температура повітря в приміщенні;
Qнадл – надлишкове тепло, яке визначається різницею тепла, що надходить в приміщення (Qнадх) та втратами тепла з приміщення (Qвідх), ккал/год:
,
де
де
Q1 – надходження тепла від техніки, ккал/год, причому:
де
860 – тепловий еквівалент, ккал/кВт; k – коефіцієнт втрат; N1 – потужність техніки; n – кількість одиниць техніки;
Q2 – надходження тепла від світильників, ккал/год, причому:
де
860 – тепловий еквівалент, ккал/кВт; k – коефіцієнт втрат (k = 0,9 для потужних ламп розжарювання, 0,95 – для ламп розжарювання малої та середньої потужності, 0,4 – 0,6 – для люмінісцентних ламп); n - кількість світильників; N2 – споживана потужність світильників, кВт, причому:
N2 = pп ∙ S, де
pп – питома потужність освітлення, Вт/м2 (див. табл. 5, 6); S – площа приміщення, м2;
Q3 – надходження тепла від людей, ккал/год, причому:
де
860 – тепловий еквівалент, ккал/кВт; n – кількість працюючих; qлюд – надходження тепла від однієї людини (див. табл. 8);
Q4 – надходження тепла від сонячної радіації через вікна, ккал/год (площа вікон для приміщень з ПК повинна складати не менше 20% площі підлоги), причому:
де
n – число вікон; S – площа одного вікна, м2;
k – коефіцієнт, який враховує матеріал віконного переплетення, зокрема: k = 1,3 для вікон дерев’яних одинарних, k = 0.9 для вікон подвійних, k = 1,45 для вікон металевих одинарних, k = 1,00 для вікон металевих подвійних, k = 0,6 для вікон матових;
qскл – надходження тепла через 1 м2 вікна при різній орієнтації вікон, зокрема: qскл. = l50 ккал/(м2 ∙ год) для вікон, орієнтованих на південь; qскл. = l00 ккал/(м2 ∙ год) – для вікон, орієнтованих на південний схід, південний захід; qскл. = 60 ккал/(м2 ∙ год) для вікон, орієнтованих на захід, схід;
Qвідх – втрати тепла з приміщення через стіни, двері, вікна, ккал/год, причому:
,
де
– теплопровідність стін, ккал/(год ∙ град ∙ м) ( = 0,75 ккал/(год ∙ град ∙ м) для будівель з силікатної цегли);
– товщина стін, м ( = 0,25 м для будівель 1-шої групи);
S – площа стін, м2, причому:
S = a ∙ b + 2h ∙ (a + b), де
а, b, h – параметри приміщення, м.
Таблиця 4.