1) Проектне завдання,

2) Робочі креслення.

Проектне завдання складає замовник разом з проектними організаціями, які повинні брати участь у розробці проекту.

До складу проектного завдання входять креслення планів, розрізів будівель, фасадів, генеральні плани без детального опрацювання конструкцій деталей. Сюди включаються також кошторисно-фінансовий розрахунок, який визначає приблизну вартість споруди; наводяться інші техніко-економічні показники.

Проектне завдання подається до затверджуючої інстанції з метою схвалення для подальшої розробки.

Робочі креслення розробляються на основі затвердженого проектного завдання.

За робочими кресленнями виготовляються окремі конструктивні елементи та вироби на заводах будівельної індустрії і ведеться будівництво споруд. Тому робочі креслення повинні містити всі необхідні відомості для виробництва будівельних деталей та їх монтажу на будівельному майданчику.

Креслення проекту виконуються за правилами будівельного креслення, куди входить:

- вивчення умовних позначень будівельних матеріалів; позначень, які застосовуються під час креслення планів, розрізів і фасадів будівель та інших архітектурно-будівельних креслень;

- читання і виконання будівельних креслень; креслень, що містять вироби будівельних конструкцій, санітарно-технічні та енергетичні пристрої; оформлення будівельних креслень.

1.2. Види та маркування креслень

Роботи з будівництва споруд поділяються на загальнобудівельні та спеціальні.

До загальнобудівельних відносяться всі роботи зі зведення самого будинку, включаючи і оздоблювальні роботи.

До спеціальних видів будівельних робіт відносяться: системи водопостачання та каналізації, опалення та вентиляції, газопостачання, електроосвітлення, телефонізації, роботи з благоустрою.

У зв'язку з таким поділом будівельних робіт здійснюється поділ робочих креслень на окремі частини. Кожній такій частині, відповідно до ГОСТ 21.101-93, присвоюють особливу марку, яка проставляється на кожному кресленні в основному написі. Марка складається з великих перших букв назви даної частини проекту.

Для окремих частин робочих креслень встановлені наступні марки:

Архітектурні креслення .......................................... АР

Залізобетонні конструкції ...................................... КЖ

Металеві конструкції .............................................. КМ

Дерев'яні конструкції .............................................. КД

Будівельні конструкції

(об'єднання марок КЖ, КМ і КД в одну частину) .. КБ

Архітектурно-будівельна частина .......................... АБ

Водопровід і каналізація ..................................... ….ВК

Опалення та вентиляція ............................................ ОВ

Електроосвітлення ................................................. . . ЕО

1.3. Єдина модульна система

Основою типізації та стандартизації у проектуванні, виробництві будівельних виробів і в будівництві служить єдина система модульної координації розмірів (ЄМСК). Ця система об'єднує правила координації розмірів об'ємно-планувальних і конструктивних елементів будинків і споруд.

Модулем є умовна одиниця виміру. За основний модуль прийнятий розмір 100 мм. Всі об'ємно-планувальні розміри приміщень, сходових кліток і конструктивних елементів (стін, перекриттів тощо) повинні бути кратні модулю. Модуль може бути похідним і поділятися на укрупнений і дробовий.

Укрупнені і дробові модулі утворюються множенням величини основного модуля на цілий або дробний коефіцієнт.

Укрупнені модулі - 6000, 3000, 1500, 1200, 600, 300 і 200 мм позначають відповідно - 60М, ЗОМ, 15М, 12М, 6М, ЗМ і 2М, а дробові модулі -- 50, 20, 10, 5, 2 і 1 мм позначають відповідно - 1/2М, 1/5М, 1/20М, 1/50М, 1/100М.

У будівельній практиці для прив'язки будівлі (споруди) на місцевості і для визначення елементів будівлі (споруди) застосовується сітка координаційних осей несучих конструкцій (мал. 1.1).

Координаційною віссю називається лінія, що проходить уздовж зовнішніх і капітальних внутрішніх стін.

Всі зовнішні і внутрішні капітальні стіни, а також окремо стоячі опори (колони та стовпи) повинні мати координаційні осі.

Відстань між координаційними осями носить назву кроку. Залежно від напрямку в плані крок може бути подовжнім або поперечним.

Прольотом називають відстань між координаційними осями несучих стін або окремих опор у напрямку, відповідно довжині основної несучої конструкції перекриття, наприклад залізобетонного ригеля (у випадку, наведеному на рис. 1.1, проліт співпадає з поперечним кроком).

Висотою поверху називається відстань від рівня підлоги даного поверху до підлоги вищерозміщеного поверху.

Об'ємно-планувальним елементом називається частина об'єму будівлі з розмірами, рівними висоті поверху, прольоту і кроку.