2. Аналіз заробітної плати в Україні

Середня номінальна заробітна плата штатного працівника (без урахування найманих працівників статистично малих підприємств і у фізичних осіб-підприємців) з січня по вересень 2009 року становила 2063 грн., що у 3,25 рази вище рівня мінімальної заробітної плати (650 грн.).

Діаграма 1. Співвідношення середньої номінальної заробітної плати за 2008 та 2009 роки

Діаграма 1 показує, що середня номінальна заробітна плата штатного працівника ) з січня по вересень 2009 році. становила 2063 грн., і у такий же період 2008 році складала 1770 грн. Тобто порівняно з попереднім роком показник середньої номінальної заробітної плати збільшився на 14,2 %.

Індекси реальної заробітної плати за регіонами у 2009 році відповідно до попереднього року зменшився в середньому від 5 до 10 %, що свідчить про те, що значно погіршився рівень життя населення у співвідношенні до 2008 року. Номінальна заробітна плата у 2009 була вищою за номінальну заробітну плату у 2008 році, отже ціни на товари та послуги, а також рівень інфляції у 2009 році значно виросли у співвідношенні до 2008 року. Найменший індекс реальної заробітної плати за регіонами у 2009 році по відношенню до 2008 року спостерігався у Дніпропетровській (86,5 %) , Донецькій (86,2 % ) та Запорізькій областях (86,0 % ), у яких він майже на 14% був меншим, ніж у попередньому році. [Додаток 4]

Продовжує утримуватися високий рівень диференціації розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності. Найвищий рівень оплати праці у 2009 році спостерігався на авіаційному транспорті (5739 грн.), у фінансовій діяльності й у державному управлінні в 1,4–3,0 раза перевищила середній показник по економіці.[Додаток 1]

Водночас абсолютний розмір заробітної плати працівників рибальства та рибництва, сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг, охорони здоров’я та соціальної допомоги був на 30,6–48,4% нижчим від середнього рівня по економіці.

Заробітня плата за видами економічної діяльності в 2009 році у співвідношенні до 2008 року змінилась в середньому від 3 до 10 %.

Також залишається диференціація заробітної плати працівників по видах промислової діяльності.Найвищі розміри номінальної заробітної плати у 2009 році по видах промислової діяльності спостерігались у працівників, які займаються такими видами промисловості: видобування енергетичних матеріалів ( 3187 грн.) та виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення (3075 грн.), що в 1.42 – 1.57 рази перевищує середній рівень заробітної плати за видами промислової діяльності по Україні.[Додаток 2]

Дещо нижчою залишилась заробітна плата у працівників по таких видах промисловості: текстильна промисловість та пошиття одягу ( 1077 грн.), виробництво деревини та виробів з деревини (1319 грн.), що становить 49 – 61 відсоток середнього рівня заробітної плати за видами промислової діяльності по Україні.

Заробітна плати працівників по видах промислової діяльності в 2009 році в середньому майже не змінилася у співвідношенні до 2008 року.

Якщо простежити тенденції оплати праці за регіонами, то можна побачити певну закономірність: регіони, основна діяльність яких орієнтована на промислове виробництво, які мають широкі транспортні мережі та експортноорієнтовані галузі, характеризуються високим рівнем оплати праці. Проблеми регіональної та міжгалузевої диференціації заробітної плати значно поглиблюють соціальну напруженість в суспільстві, стимулюють еміграцію, особливо з регіонів, які характеризуються низьким рівнем оплати праці.

На основі даних, наведених у Додатку 3, можемо построїти графік співвідношення заробітної плати по регіонах держави у 2009 році.

Рис. 1. Співвідношення рівня заробітної плати за регіонами із рівнем середньої заробітної плати в Україні в 2009 р.

З графіку співвідношення заробітної плати по регіонах України та середнього рівня оплати праці в країні на 2009 р. можемо чітко простежити відмінності між регіонам з високими стандартами оплати праці та регіонами з найнижчими показниками.

Тобто, як видно з Рис.1 середній розмір оплати праці в усіх регіонах був вищим за прожитковий мінімум для працездатної особи, і навіть в більшості областей рівень оплати праці близький до середнього по Україні. Разом з тим лише у 4 із них заробітна плата перевищила середню по Україні: у м. Києві – 3126 грн., Донецькій області – 2136 грн., Київській – 2009 грн., Дніпропетровській – 2003 грн. Найнижчий рівень заробітної плати, який не перевищував 77% від середнього по економіці, спостерігався у Тернопільській, Волинській та Херсонській областях. У цих регіонах середня заробітна плата менша за середньо українську приблизно на 500 грн.

На відміну від попереднього місяця, упродовж серпня 2009р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати зросла на 3,9%, або на 61 млн.грн., і на 1 вересня становила 1620 млн.грн., що на 36,3% більше показника на початок року.

Якщо в цілому по економіці обсяг невиплаченої заробітної плати на початок вересня становив 7,8% фонду оплати праці, нарахованого за серпень, то серед видів економічної діяльності він коливався від 0,1% у державному управлінні до 53,9% у рибальстві та рибництві. У регіональному розрізі найвищим рівень такого співвідношення був у Кіровоградській (15,1% фонду оплати праці), Сумській (14,2%), Донецькій (12,8%) та Луганській (12,3%) областях, а найнижчим – у Івано-Франківській та Чернівецькій областях (2,4%).

Як і раніше, понад дві третини суми заборгованості на початок вересня припадали на підприємства промисловості (54,8%) та будівництва (15,7%), при цьому майже третина – на Донецьку область (19,8%) та м.Київ (11,4%).

Збільшення суми боргу в серпні п.р. спостерігалось у 17 регіонах країни, найсуттєвіше – у м.Києві (на 24,2 млн.грн.), Харківській (на 16,3 млн.грн.), Львівській (на 8,7 млн.грн.) та Сумській (на 6,8 млн.грн.) областях.

Упродовж серпня п.р. заборгованість працівникам економічно активних підприємств збільшилася на 4,0%, або на 42,2 млн.грн., і на 1 вересня становила 1109 млн.грн.

Серед видів економічної діяльності найвагоміше сума невиплаченої заробітної плати збільшилась у переробній промисловості (на 14,6 млн. грн.), будівництві (на 12,3 млн.грн.), на підприємствах транспорту та зв’язку (на 8,4 млн.грн.) і у сфері здійснення операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям (на 7,6 млн.грн.).

У регіональному розрізі збільшення суми заборгованості економічно активних підприємств спостерігалося у 18 регіонах – від 0,3% у Вінницькій області до 19,5% у Миколаївській. Водночас у 9 регіонах зафіксоване зменшення боргу на 1,1–18,2%.

Упродовж серпня 2009р. кількість працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, зменшилася на 1,4% і на 1 вересня становила 416,2 тис. осіб, або 4,0% від загальної кількості штатних працівників, зайнятих в економіці. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 2363 грн., що майже на чверть більше від середньої заробітної плати. Хоча і йде активна виплата заборгованостей по заробітній праці, ще й досі їх рівень залишается високим.

Висновок

Отже, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Існують багато систем, форм та видів заробітної праці, такі як погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності, тарифна і контрактна. Існує основна та додаткова заробітної плати. Також розрізняють номінальну та реальну заробітну плату.

Щодо оплати праці в Україні в цілому на даному етапі можна відмітити такі гострі проблеми, як:

висока заборгованість з виплат заробітної праці, особливо у видобувній галузі;

невідповідність розміру мінімальної заробітної плати реальним потребам;

висока диференціація рівня оплати праці за регіонами та галузями економічної діяльності.

Метою державної політики у сфері регулювання оплати праці має стати погашення заборгованості оплати праці, так як у багатьох галузях економіки і на значній кількості економічно активних підприємств спостерігаються значні затримки по її виплаті. Ця обставина надзвичайно напружує соціально-економічні відносини в суспільстві та пригнічує психологічний стан працюючих, що спричиняє зниження продуктивності їх праці. Окрім того необхідно звернути увагу на значні розбіжності в рівнях оплати праці за регіонами, тому що це також має перш за все соціальні наслідки. Робітники через бажання максимізувати свою заробітну плату за однакову працю, змушені переїздити до інших регіонів в пошуках відповідної оплати, тобто відбувається постійна міграція трудового населення, що спричиняє нерівномірний розподіл робочої сили на ринку праці. Окрім того, значна частка населення через низький рівень оплати праці змушена шукати роботу за кордоном, що оплачується значно вище, ніж в Україні.

Ще однією проблемою, що потребує швидкого вирішення є невідповідність мінімальної зарплати реальним потребам суспільства. На сьогоднішній день спостерігається значне відставання темпів приросту мінімальної зарплати від темпів інфляції та зростання життєвих стандартів.

Тому, з огляду на все вищезазначене, можна зробити висновок, що інститут оплати праці в Україні знаходиться в процесі трансформації і потребує подальшого вдосконалення та регулювання з боку держави, яке буде направлене перш за все на роботу з приведення трудового законодавства у відповідність до вимог ринкової економіки, на наближення мінімальний розмір оплати праці до величини прожиткового мінімуму, і створення економічних, організаційних та інші умови, які забезпечують своєчасну й у повному обсязі виплату заробітної плати

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР // www. liga.net

2. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI // zakon.rada.gov.ua/

3. Кодекс законів про працю України від 11.06.2009 // zakon.rada.gov.ua/

4. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.-Частина 1: Загальна економічна теорія: Підручник для студентів ВНЗ. – Київ: ІЗМН, 2008. – 304 с.

5. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Підручник. – Москва: Юрист, 2007. – 568 с.

6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навчальний посібник. – Київ: Вища школа, 2008. – 544 с.

7. Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. – Київ: Вища школа знань, 2003. – 485 с.

8. Ніколенко Ю.В., Діденко М.М., Шегда А.В. Основи економічної теорії. – Київ: Либідь, 2005. –275 с.

9. Пол А. Семюельсон, Вільям Д. Нордгауз Макроекономіка. – Київ: 2003. – 574 с.

10. Пол А. Семюельсон, Вільям Д. Нордгауз Мікроекономіка. – Київ: 2005. – 676 с.

11. Мочерний С.В., Єрохин С.А., Каніщенко Л.О., Синишин І.М., Устенко О.А. Основи економічної теорії. – Київ: Видавничий центр Академія, 2007. – 472 с.

12. Куликов Г.Т. Оплата труда в Украине. – Киев: Знание, 2004. – 110 с.

13. Крищенко К.Т., Савчук В.С., Бєляєв О.О. Політична економія. Навчальний посібник. - Київ: КНЕУ, 2001. – 508 с.

14. Офіційний сайт Державного комітету статистики // http://www. ukrstat. gov.ua.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Заробітна плата штатних працівників за видами економічної діяльності

	Заробітна плата		% по відношенню до серенього рівня по економиці
	Грн, 2009 рік	% по відношенню до 2008 рік
УСЬОГО:	1919	102,5	100
Сільське господарство та пов`язані з ним послуги	1301	102,2	67,8
Лісове господарство та пов`язані з ним послуги	1373	101,9	71,5
Рибне господарство	990	110,3	51,6
Промисловість	2156	100,0	112,3
Будівництво	1589	76,8	82,8
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	1575	100,1	82,0
Готелі і ресторани	1285	101,0	66,9
Транспорт і зв’язок: наземний водний авіаційний допоміжні транспортні послуги пошта та зв’язок	2151 2484 5739 2715 2066	122,0 133,3 116,9 103,1 106,8	112,0 129,4 299,0 141,4 107,6
Фінансова діяльність	4033	102,0	210,1
Операції з нерухомістю, завдання під найм та послуги юридичним особам з них дослідження та розробки	2191 2486	102,0 108,1	114,1 129,5
Державне управління	2739	99,1	142,7
Освіта	1501	119,0	78,2
Охорона здоров’я та соціальна допомога	1333	115,0	69,4
Колективні, громадські та особисті послуги з них: діяльність у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту	1796 1880	121,7 127,0	93,6 97,9

Додаток 2

Заробітна плата штатних працівників за видами промислової діяльності

	Заробітна плата, грн		% по відношенню до серенього рівня по економиці
	Грн, 2009 рік	% по відношенню до 2008 рік
Промисловість	2156	100,0	112,3
Добувна промисловість	2967	101,5	154,6
видобування енергетичних матеріалів	3187	101,3	166,0
видобування неенергетичних матеріалів	2410	100,2	125,5
Обробна промисловість	1912	95,8	99,6
харчова промисловість та перероблення сільськогосппродуктів	1826	104,3	95,1
текстильна промисловість та пошиття одягу	1077	100,6	56,1
виробництво деревини та виробів з деревини	1319	94,4	68,7
целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа	2063	101,2	107,5
виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення	3075	104,0	160,2
хімічне виробництво	1999	91,7	104,1
виробництво інших неметалевих мінеральних виробів	1769	87,0	92,2
металургія та оброблення металу	2518	96,1	131,2
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	2342	109,7	122,0

Додаток 3