Приклад 8

Розглянемо приклад нумерації провідників при розробці ЕПС перетворювача, що реалізує ЛФ у вигляді, що з прикладу 6. Номери провідників та логічні сигнали, що будуть по них передаватись, зведемо в таблицю.

№ провідника	логічний сигнал	№ провідника	логічний сигнал	№ провідника	логічний сигнал
1	від з'єднувача	10	до МС	19
2	від з'єднувача	11	до МС	20
3	від з'єднувача	12	до МС	21
4	від з'єднувача	13		22
5	до МС	14		23
6	до МС	15		24
7	до МС	16		25
8	до МС	17		30
9	до МС	18		31

Вибір з’єднувача для розроблюваного вузла

З’єднувач потрібен, щоб друковану плату, на якій буде розташований розроблюваний вузол, з'єднати з пристроєм, у складі якого передбачається його використовувати. При виборі типу з’єднувача потрібно враховувати:

1. Габарити та спосіб монтажу. В даному випадку габарити не обмежені, вилка з’єднувача повинна бути призначена для друкованого монтажу, а відповідна розетка - для способу монтажу пристрою.

2. Число контактів. В даному випадку нам потрібно 10 контактів: 4 - входи, 4 - виходи та 2 для живлення.

3. Допустимі електричні навантаження. (Вони розраховані в прикладі 7).

4. Допустимі механічні навантаження та надійність. В даному випадку вони не задані.

5. Кліматичні умови експлуатації. В даному випадку вони не задані.

Перерахованим умовам відповідають з’єднувачі типів: СНО51¼54 та СНО 63, СНО 64, СНП 58, СНП 59 [11]. Доцільно також використати для з'єднання розетки безпосереднього з'єднання з друкованою платою СНП14, СНП17, але у цьому разі відповідну частину з’єднувача - штирі виготовляють безпосередньо при виготовлені друкованої плати, і на ЕПС вузла потрібно записати відповідні вимоги для конструктора плати.

Виберемо з’єднувач типу СНО51 з 30 - ма контактами. Запис в переліку елементів: СНО51-30/56Х9В-23

Розробка епс перетворювача кодів

Розробку ЕПС перетворювача кодів рекомендується виконувати з використанням джгута. Джгут рисують більш товстою лінією. До джгута підводять лінії - провідники, що з'єднуються з контактами елементів схеми. В місцях входу та виходу кожного провідника з джгута проставляють номер цього провідника.

УГЗ з'єднувачів рекомендується заміняти таблицями, в які заносять назви віток та номери контактів з'єднувача, до яких вони приєднані. Допускається показувати в таблиці тільки ті контакти, що використані.

Виводи МС, на які подаються напруги живлення, прийнято не зображати, крім випадків нестандартних підключень. Як правило, від джгута відводять лінію із стрілкою, біля якої вказують номери елементів в схемі та номери їх контактів, до яких підводиться ця напруга. Так само поступають i з шиною GND – "земля".

Послідовність розробки ЕПС така: розташовуємо УГЗ вибраних МС, разом з цоколівкою, таблиці, що заміняють УГЗ з'єднувачів і з'єднуємо їх джгутом; Наносимо (виходячи з ЛФ, призначених для реалізації) номери провідників біля джгута; записуємо в таблицю, що заміняє УГЗ з'єднувача, призначення віток.