Система нарахування балів рейтингу

Рейтинг студента з дисципліни складається з балів, що нараховуються з контрольних заходів по модулях (письмова контрольна робота або комп’ютерне тестування), середній бал поточної успішності, заохочувальних та штрафних балів згідно з таблицею 3.

Таблиця 3. Оцінювання (визначення рейтингу) навчальної діяльності студента

Змістовий модуль І

Змістовий модуль ІІ

Підс. контр.

Сума

30 балів

30 балів

40 балів

100 балів

Т. 1 5 б.

Т. 2 5 б.

Т. 3 5 б.

Т. 4 5 б.

Т. 5 5 б.

Мод. к/р 10 б.

Т. 6 5 б.

Т. 7 5 б.

Т. 8 5 б.

Т. 9 5 б.

Т. 10 5 б.

Т. 11 5 б.

Мод. к/р 10 б.

Оцінка за І модуль

За шкалою ECTS	За національною шкалою	% від кількості балів
A	Відмінно	27 – 30 та більше
BC	Добре	22 – 26
DE	Задовільно	18 – 21
FX	незадовільно з можливістю повторного складання	10 – 17
F	незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1 – 9

Оцінка за ІІ модуль

За шкалою ECTS	За національною шкалою	% від кількості балів
A	Відмінно	27 – 30 та більше
BC	Добре	22 – 26
DE	Задовільно	18 – 21
FX	незадовільно з можливістю повторного складання	10 – 17
F	незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1 – 9

Оцінка за модульну контрольну роботу (4-10 балів)

За шкалою ECTS	За національною шкалою	Загальна сума балів по модулю
А	Відмінно	9-10
ВС	Добре	7-8
DE	Задовільно	5-6
FX	незадовільно з можливістю повторного складання	3-4
F	незадовільно з обов’язковим повторним курсом	0,1-2

Підсумкова оцінка за семестр

За шкалою ECTS	За національною шкалою	% від кількості балів
A	Відмінно	54 – 60 та більше
BC	Добре	45 – 53
DE	Задовільно	36 – 44
FX	Незадовільно з можливістю повторного складання	21 – 35
F	Незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1 – 20

Оцінка за залік

За шкалою ECTS	За національною шкалою	% від кількості балів
A	Відмінно	36 – 40 та більше
BC	Добре	30 – 35
DE	Задовільно	24 – 29
FX	Незадовільно з можливістю повторного складання	14 – 23
F	Незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1 – 13

Загальна оцінка з дисципліни

За шкалою ECTS	За національною шкалою	% від кількості балів
A	Відмінно	90 – 100
B	Дуже добре	82 – 89
С	Добре	75 – 81
D	Задовільно	68 – 74
E	Достатньо задовільно	60 – 67
FX	Незадовільно з можливістю повторного складання	35 – 59
F	Незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1 – 34

ІІ. Методичні вказівки до користування посібником для модульного навчання

Інституціоналізм – один із поширених напрямів сучасної економічної теорії, що визначається перевагами теорії та методології, насамперед своєрідністю предмета пізнання. Предметом пізнання інституціональної теорії є інститути, які мають місце і в економіці, і в соціальній сфері, і у сфері права, моралі та ін.

Інститути є такою властивістю економіки, що виокремлена інституціональною теорією та становить особливу форму чи структуру, яка нерозривно пов’язана з системою виробничих і суспільних відносин.

Інституціоналізм – складне утворення як за напрямками досліджень, так і за досягненнями у пізнанні економіки і суспільства. Між його складовими відмінності настільки великі, що вони, по суті, не відповідають прийнятим уявленням про школу чи напрям економічної теорії. Це призводить до різних тлумачень і самого інституціоналізму, і його складових.

Економічна діяльність людей має суспільний характер. Її здійснюють не в ізольованому просторі, а в певному суспільному середовищі шляхом індивідуальних і колективних дій. При цьому велике значення має не лише загальне, але й специфічне реагування суспільства на ці дії. Прибуткові угоди в одних процесах соціально-економічного розвитку можуть виявитись невигідними в інших процесах, навіть при однакових умовах господарювання. Досягнути узгодження множини зовнішніх чинників, що впливають на успіх і навіть вірогідність прийняття того чи іншого рішення, в межах економічного та соціального порядків можна за допомогою розробки схем або алгоритмів поведінки, що виявляються в конкретних умовах найефективнішими. Такі схеми і алгоритми, або матриці поведінки індивідів, за суттю є інститутами.

У новітній літературі справедливо зазначають, що сучасні інституціональні концепції відображають непередбачений поворот світових процесів трансформації: лібералізація, глобалізація і «десоціалізація» відкрили шлях таким інформаційно-культурним змінам у всіх країнах і цивілізаціях, що поставили під питання моральні основи економічного і політичного світо порядку. Вони посилені таким різким поглибленням нерівності у розподілі багатств і доходів (за абсолютного погіршення становища значних соціальних прошарків), що зумовлено інтелектуалізацією капіталу великих корпорацій, створенням світових мережевих виробничих і фінансових структур і міжнародним перерозподілом господарських функцій.

У процесі дослідження цих змін вчені звертають особливі увагу на те, що сучасні інституціоналісти прагнуть знайти складові нової інституціональної структури економіки і суспільства, яка здатна буде забезпечити стійкість і розвиток. До них належать відродження комуні тарної (общинної) моральності всередині співтовариств і корпорацій, широке використання ними мережевих структур на базі інформаційних технологій, спроможність неформальних демократичних рухів виробити нові культурні та життєві потреби, а також повернення державі природних функцій соціального захисту трудящих.

Предметом інституціональної економічної теорії є – вивчення сутності суспільних інститутів, причин та умов їх становлення, розвитку, функціонування, впливу на розподіл обмежених (рідкісних) економічних ресурсів і доходів, розкриття поведінки людини в умовах певного інституціонального середовища у взаємозв’язку з технологією та її змінами. Систематичне дослідження інститутів дає змогу пояснити різний історичний досвід економік і відповісти на запитання щодо причин сучасних відмінностей у розвитку та функціонуванні різних економічних систем в умовах постіндустріальних трансформацій та глобалізації.

Метою вивчення дисципліни є формування у студентів системи теоретичних і прикладних знань про категорії поняття щодо пізнання економічної системи загалом, її взаємозв’язки і взаємозалежності.

Головними завданнями дисципліни є:

• висвітлення теоретичних аспектів інституціональної економічної теорії;

• вироблення у студентів практичних вмінь та навичок щодо застосування напрацювань інституціоналістів-дослідників;

• сприяння дослідницькій діяльності, розвиток самостійності та відповідальності студентів;

• формування професійних здібностей щодо вирішення економічних проблем.

Основною формою вивчення теоретичного курсу є самостійна робота над посібниками, що рекомендуються відповідно до програмних питань та з врахуванням методичних вказівок.

Рекомендується такий порядок роботи з методичним посібником за допомогою модульного методу.

Насамперед, необхідно ознайомитись з навчальною та робочою програмою даної дисципліни, приділивши особливу увагу її структурі. Вона згрупована у два основні модулі, кожен з яких закінчується комплексом завдань для перевірки знань.

Модуль І. «Загальні основи теорії інституціоналізму» охоплює предмет, мету та завдання курсу, основні поняття, період формування та етапи розвитку інституціоналізму, інституціональну структуру ринкової економіки.

Модуль ІІ. «Форми і категорії інституціональної економіки» розкриває зміст базисних інститутів, таких як права власності, трансакції і трансакційні витрати, домогосподарство, економічні організації, контракти.