
- •1. Мета і завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі
- •1.1 Мета викладання дисципліни “Статистика”.
- •1.2 Завдання дисципліни:
- •1.3 Рекомендації до самостійної роботи студентів.
- •1.4 Форми контролю з дисципліни
- •2. Тематичний план дисципліни „статистика”.
- •3. Програма дисципліни Тема 1: Предмет і метод статистики
- •Тема 2: Статистичне спостереження
- •Тема 3: Зведення і групування статистичних даних.
- •Тема 4: Статистичні показники.
- •4. Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи Тема “Предмет і метод статистики”
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •Етапи економіко-статистичного дослідження:
- •Тема “Статистичне спостереження”
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •Ситуаційні завдання
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема “Зведення: і групування статистичних даних”
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Розв’язування типових задач. Задача 1.
- •Розв’язання.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема “Статистичні показники”
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Розв’язування типових задач.
- •Розв'язання.
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема "Аналіз рядів розподілу"
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Розв’язування типових задач.
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема „Вибірковий метод”
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Розв’язування типових задач.
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема “Статистична перевірка гіпотез”
- •Питання для самостійного вивчення
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Розв’язування типових задач
- •Розв’язання
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми "Статистичні методи аналізу кореляційних зв’язків", "Аналіз таблиць взаємної спряженості"
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •Запитання для самоконтролю
- •Теми "Аналіз інтенсивності динаміки", "Аналіз тенденції розвитку"
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Розв’язування типових задач.
- •Розв’язання
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема „Індекси”
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •Формули індексів
- •План практичного заняття
- •Розв’язування типових задач.
- •Розв'язання
- •Розв'язання
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема „Графічний метод”
- •Питання для самостійного вивчення.
- •Методичні рекомендації
- •План практичного заняття
- •Запитання для самоконтролю
- •5. Завдання до самостійної роботи Порядок вибору варіанту завдання і номерів задач
- •Частина перша
- •Частина друга
- •6. Навчально-методична література:
- •Додатки
Питання для самостійного вивчення.
1.Частотні характеристики рядів розподілу.
2.Характеристики центру розподілу.
3.Характеристики розміру та ступеня варіації.
4.Характеристики форми розподілу.
Література: 2 - 11
Методичні рекомендації
Ряд
розподілу характеризує
склад, структуру сукупності за певною
ознакою. Елементами ряду розподілу є
варіанти - значення ознаки
та частоти
.
Залежно від статистичної природи
варіантів ряди поділяються на атрибутивні
та
варіаційні. У
співвідношенні варіантів та частот
проявляється закономірність
розподілу. Вона
описується низкою статистичних
характеристик, зокрема:
а) частотні характеристики;
б) характеристики центру розподілу;
в) характеристики варіації;
г) характеристики нерівномірності розподілу, концентрації, асиметрії.
Частотними
характеристиками будь-якого ряду є
абсолютна чисельність j-ї групи – частота
та відносна частота - частка
.
Очевидно,
що
, а
або 100%.
Додатковою
характеристикою варіаційних рядів є
кумулятивна частота
(частка
), яка характеризує
обсяг сукупності із значеннями варіант,
які не перевищують
,.
Кумулятивні частотні характеристики
утворюються послідовним підсумовуванням
абсолютних частот. Так,
,
,
і т.д. якщо інтервали варіаційного ряду
нерівні, то використовують щільність
(густину) частоти (частки)
на одиницю інтервалу
або
де
- ширина j-го інтервалу.
В інтервальних рядах, припускаючи рівномірний розподіл у межах j-го інтервалу, як варіант використовують середину інтервалу. При цьому ширину відкритого інтервалу умовно вважають такою ж, як і сусіднього закритого інтервалу.
До характеристик центру розподілу відносять середню, моду та медіану.
Мода
- це найпоширеніше значення ознаки,
тобто варіанта, яка в ряду розподілу
має найбільшу частоту (частку).
У
дискретному ряду
визначається візуально за максимальною
частотою, або часткою. В інтервальному
ряду за найбільшою
частотою визначається модальний
інтервал. Конкретне значення моди в
інтервалі
обчислюється за формою:
,
де
та
– відповідно нижня межа та ширина
модального інтервалу,
,
,
- частоти (частки) модального, передмодального
та післямодального інтервалу.
Медіана
– це варіанта, яка припадає на середину
упорядкованого ряду розподілу і ділить
його на дві рівні за обсягом частини.
Медіана, як і мода, не залежить від
крайніх варіант, тому застосовується
для характеристика центру в ряду
розподілу з невизначеними межами. Для
визначення
,
у ряду використовують кумулятивні
частоти
або частки
.
У дискретному ряду медіаною буде значення
ознаки, для якої кумулятивна частота
перевищує половину обсягу сукупності
,
або кумулятивна частка
.
В інтервальному ряду у такий спосіб
визначається медіанний інтервал.
Конкретне значення медіани в інтервалі
обчислюється за формулою:
де
та
- відповідно нижня межа та ширина
медіанного інтервалу;
- частота
медіанного інтервалу;
-
кумулятивна частота передмедіанного
інтервалу.
У
симетричних рядах розподілу значення
моди та медіани збігаються з середньою
величиною
,
а в помірно асиметричних вони
співвідносяться таким чином:
.
Для вимірювання та оцінки варіації використовують абсолютні та відносні характеристики. До абсолютних відноситься: варіаційний розмах, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення, дисперсії; відносні характеристики представлені низкою коефіцієнтів варіації, нерівномірності, локалізації концентрації.
Варіаційний розмах характеризує діапазон варіації, це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки:
.
Якщо крайні значення ознаки не типові для сукупності, то використовують квартильні або децільні розмахи. Квартальний розмах охоплює 50% обсягу сукупності, та визначається по формулі:
.
Децильний розмах можна визначати так:
,
.
Узагальнюючою
мірою варіації є середнє відхилення
індивідуальних значень ознаки від
центру розподілу. Оскільки алгебраїчна
сума відхилень
,
то в розрахунках використовують або
модулі
,
або квадрати
відхилень.
Середній
з модулів відхилень називають середнім
лінійним відхиленням
;
середній квадрат відхилень - дисперсією
а, корінь квадратний з дисперсії -
середнім квадратичним
відхиленням
:
;
.
За первинними, не згрупованими даними наведені характеристики варіації розраховуються за принципом незваженої середньої, тобто:
;
.
Середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення:
- іменовані числа (в одиницях вимірювання ознаки);
- за
змістом ідентичні, проте через математичні
властивості
.
У симетричному, близькому до нормального,
розподілі
,
.
Дисперсію використовують не лише для оцінки варіації, а й при вимірюванні взаємозв'язків, для перевірки статистичних гіпотез тощо. Для ознак метричної шкали розрахунок дисперсії ведеться за формулами
.
Як і будь-яка середня, дисперсія має певні математичні власності:
а) якщо всі значення ознаки зменшити (збільшити) на певну величину, дисперсія не зміниться;
б) якщо всі значення ознаки змінити в К разів, то дисперсія зміниться в К2 разів;
в) у разі заміни частот частками дисперсія не зміниться.
Для
альтернативної ознаки, варіація якої
має два взаємовиключні значення - "1"
та "0", а розподіл характеризується
відповідно двома частками –
та
,
дисперсія розраховується як добуток
часток
.
Порівнюючи
варіації різних ознак або однієї ознаки
у різних сукупностях, використовують
відносні характеристики варіації.
Коефіцієнти варіації розраховуються
як відношення абсолютних, іменованих
характеристик варіації (
,
,
)
до центру розподілу і часто виражаються
процентами, отже:
1)
лінійний коефіцієнт варіації
;
2)
квадратичний коефіцієнт варіації
;
3)
коефіцієнт осциляції
.
Квадратичний
коефіцієнт варіації використовують –
як критерій однорідності сукупності.
У симетричному, близькому до нормального,
розподілі
.
Розрізняють такі значення відносних
коливань:
-
– незначне коливання;
-
– середнє коливання;
-
– велике коливання.