3. Соціально-політичне середовище.

Виділяють такі сфери суспільного життя:

- матеріальна — охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;

-соціально-політична — включає соціальні та політичні сто­сунки людей у суспільстві — класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна, класова бо­ротьба. В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, громадські організації;

- духовна — це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тоб­то весь спектр виробництва свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), пере­творення на індивідуальний духовний світ людини;

-культурно-побутова — це такі явища, як виробництво куль­турних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми (органі­зація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання тощо.

Усі сфери суспільного життя взаємопов'язані. Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні від­носини. Соціальні відно­сини виникають між людь­ми у процесі їхньої діяль­ності та спілкування.

Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на еконо­мічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші.

В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтере­си і потреби людей. В суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.

суспільні правіша життя й поведінки людей

Основні типи конфліктів між людьми

Таблиця 2.1

Соціальні конфлікти
за учасниками	за сферами	за характером
*внутрішньособистісні *міжособистісні * між особою і суспільством * між групами * міждержавні	*економічні *політичні *ідеологічні *міжнаціональні *релігійні *побутові тощо	*справжні *випадкові *давні

Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У цьому зв'язку конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у си­стемі інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. Люди конфлікту­ють з різних причин — економічних, політичних, соціальних, екологіч­них, моральних, релігійних, ідеологічних тощо. Конфлікти бувають різними: між країнами і народами, соціальними верствами й націями, підприємствами та установами, робітниками й адміністрацією, підприєм­цями та екологами, студентами й викладачами, чоловіками та жінками, молодшим і старшим поколінням.

Своєчасне нерозв'язання конфліктів може призвести до соціальної напруги у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзви­чайних ситуацій соціально-політичного характеру, надзвичайних подій, що загрожуватимуть безпеці суспільства.

Людське суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи різного роду колективи — спільноти. Це зумовлено біологічною взаємо­залежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а та­кож винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації. Спільна діяльність людей породжує складну систему соці­альних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соці­альну спільноту і через неї у соціальну систему.

У сучасному суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів, тобто форм закріплення і способів здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. Людина є членом сім'ї, навчається в школі, пра­цює на виробництві, користується громадським транспортом тощо. Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти.

Соціальна спільнота — форма соціальної взаємодії; реально існу­юча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.

Здавна такі соціальні спільноти, як рід, сім'я, плем'я тощо, забезпе­чували людям засоби до існування, репродукцію людини, спільну про­тидію силам природи, іншим племенам тощо. Все це допомогло люд­ству не тільки вціліти, а й закласти основи подальшого прогресу, розвитку цивілізації.

Соціальні спільноти відзначаються великим різноманіттям видів, форм. За кількісним складом вони змінюються від союзу двох людей (діади), до таких, які налічують десятки і сотні мільйонів, а перед загрозою знищення життя на Землі найбільшою соціальною спільнотою можна розглядати все людство, яке налічує понад 6 млрд людей.

Функціонально соціальні спільноти спрямовують дії своїх членів на досяг­нення групової мети. Ця мета може мислитися досить широко — від призна­чення, що має виконувати військовий колектив, до необхідності певної кількості людей проживати на спільній території (соціально-територіальна спільнота). Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно (мимовільно) чи інституціо-налізовано (організовано), бути формальними чи неформальними.

Будь-яка соціальна група може розглядатися як суб'єкт системи «люди­на — життєве середовище» і визначати рівень цієї системи.