2.1.2. Система показників та джерела інформації

Наведені вище основні напрями та завдання соціальної статистики визначають її систему показників. Методики обчислення показників наведені у відповідних розділах. Тут ми звернемо увагу на основні принципи її побудови, адже системний аналіз соціальних процесів потребує чіткого уявлення як складу основних розділів системи показників, так і їх взаємозв’язку.

Систему показників соціальної статистики, яка в цілому являє собою ієрархічну побудову, можна розглядати в двох аспектах:

• набір узагальнюючих показників (модельний набір соціальних індикаторів);

• інтегральний показник (оцінка).

У науковій літературі та статистичній практиці для міжнародних і міжрегіональних порівнянь використовують різні підходи до побудови як модельних наборів, так і інтегральних оцінок.

Розглянемо модельний набір соціальних індикаторів, що застосовуються в роботі Державного комітету статистики України. Набір складається з таких індикаторів:

1. Макроекономічні показники.

2. Демографічна ситуація.

3. Охорона здоров’я та безпека.

4. Освіта.

5. Зайнятість.

6. Матеріальна забезпеченість.

7. Особисте споживання.

8. Житлові умови.

9. Пенсійне забезпечення.

10. Соціальна напруженість.

11. Регіональні особливості соціально-економічного життя.

Кожен індикатор являє собою систему показників, яка може бути визначена і представлена з різним ступенем деталізації. Прикладом є ієрархічна структура системи показників індикатора «Охорона здоров’я та безпека» (рис. 1). Соціальні індикатори використову­ються під час розробки та реалізації соціальних програм.

Крім модельних наборів різного типу для можливості здійснення зіставлень статистичних показників різних країн використовують також окремі узагальнюючі (інтегральні) показники. Найбільш відомим з них є індекс людського розвитку. Зростання значення проблеми людського розвитку в сучасному світі зумовлено кількома чинниками, передовсім соціальною орієнтацією економіки розвинутих країн, загостренням проблем нерівномірності розвитку населення різних країн та регіонів світу. Це призвело до відмови від трактування процесу людського розвитку переважно як збільшення матеріальних благ і послуг.

Еволюція становлення концепції людського розвитку докладно розглянута в праці [26].Основними принципами сучасного бачення концепції є такі.

По-перше, якщо концепції економічного зростання передбачають збільшення обсягів ВВП та національного багатства, то теорія людського розвитку визначає метою забезпечення можливостей жити довго й не хворіти, мати доступ до нагромаджених людством знань тощо. При цьому можливості, вибір і свобода окремої людини тісно пов’язані між собою і мають умови для максимальної реалізації. Саме по собі збільшення споживання товарів та послуг може сприяти розширенню можливостей людини щодо задоволення її потреб, але не є самоціллю.

Рис. 1. Структура показників індикатора «Охорона здоров’я та безпека»

По-друге, іншими є основні інструменти розвитку. На відміну від економічних теорій концепція людського розвитку віддає перевагу інвестиціям не в основний капітал, а в «людський» — освіту та професійну підготовку. А вже це підвищує не тільки якість життя людей, а й ефективність усіх факторів виробництва.

Людський розвиток — це процес зростання людських можливостей — людина має прожити довге життя, бути здоровою, освіченою, користуватися політичними та економічними свободами, правами людини, суспільною повагою до особистості. Людський розвиток являє собою «як процес розширення вибору, так і досягнутий рівень добробуту» [26, с. 8].

Матеріальний добробут, який був метою попередніх концепцій розвитку, продовжує залишатися найважливішою цінністю. Проте у міру зростання рівня життя і задоволення первинних потреб (у їжі, одязі та житлі) на перший план виходять соціальні цінності (політична й економічна свобода, творчість, дозвілля, повага, безпека, доступ до досягнень науки і культури, творча й суспільна активність, збереження довкілля тощо). В результаті сучасна концепція людського розвитку включає такі аспекти:

• реалізацію базових можливостей;

• співробітництво;

• справедливість;

• соціальну стабільність;

• безпеку.

Відповідно до наведеної концепції людського розвитку для України визначені такі пріоритетні напрями [22, 26]:

• підвищення ролі кожної окремої людини в суспільстві, розширення її можливостей щодо прийняття рішень та несення відповідальності;

• забезпечення соціальної справедливості в розподілі доходів, у доступі до освіти, послуг охорони здоров’я, роботи, соціальних благ;

• досягнення повної продуктивної зайнятості, яка забезпечувала б добробут працюючих та соціальний статус, стимулювала б легальну економічну діяльність;

• досягнення екологічної безпеки, передусім ліквідація нас­лідків Чорнобильської катастрофи та наслідків нераціонального використання природних ресурсів.

Слід особливо підкреслити, що «базисним принципом концеп­ції людського розвитку є не постійне надання нужденним верствам і країнам гуманітарної допомоги, а стимулювання розвитку цих людей, підвищення ролі їх у суспільстві, розширення можливостей вибору способу життя, можливостей прийняття рішень стосовно своєї долі, але одночасно й посилення відповідальності за прийняття рішення та його виконання» [26]. Розглянемо методологічні засади вимірювання людського розвитку [22, 26, 58].

У міжнародній та вітчизняній статистиці для вимірювання людського розвитку використовують узагальнюючий пошук — індекс людського розвитку (ІЛР). Існують різні методики його розрахунку. У щорічних звітах Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) широко використовують ІЛР, який враховує:

• стан здоров’я;

• рівень освіти;

• реальну купівельну спроможність населення.

Стан здоров’я населення характеризується показником очікуваного довголіття — тривалістю майбутнього життя після народження.

Показник досягнутого рівня освіти має дві складові: частку грамотного дорослого населення (віком понад 24 роки) і частку учнів початкових, середніх та вищих навчальних закладів у населенні віком до 24 років.

У якості рівня життя приймається реальний обсяг ВВП на душу населення, обчислений у доларах США, з урахуванням паритету купівельної спроможності національної валюти (ПКС).

Індекс людського розвитку розраховується як середня арифметична зі стандартизованих показників, що входять до його складу:

де І_Д  — індекс очікуваного довголіття;

І_ОС — індекс рівня освіти;

І_РЖ — індекс рівня життя.

При цьому стандартизовані показники, наведені в чисельнику, обчислюються за формулою:

де Х_ф — фактичне значення показника;

Х_min, X_max — відповідно мінімальне та максимальне значення цього коефіцієнта, які прийнято за еталон у міжнародній практиці.

За еталон прийнято такі мінімальні та максимальні значення відповідних показників.

1. Очікуване довголіття, років:

• Х_min в цілому для населення — 25; для чоловіків — 22,5; для жінок — 27,5;

• Х_max — відповідно 85; 82,5; 87,5.

2. Досягнутий рівень освіти:

• Х_min — грамотність дорослого населення та учнів становить 0 %;

• Х_max — 100 %.

3. Рівень життя, дол. США ПКС:

• Х_min — 100;

• Х_max — 40 000.

Показники І_ОС та І_РЖ мають деякі особливості розрахунку. Так, показник досягнутого рівня освіти обчислюється з використанням вагових коефіцієнтів: для дорослого населення (І_ГР) — 2/3; для сукупної частки учнів (І_УЧ) — 1/3.

Що стосується показників рівня життя, то при їх розрахунках провадяться певні процедури коригування, які тут ми розглядати не будемо, а радимо читачу звернутися до підручника «Соціальна статистика» [53]. Наведемо приклад розрахунку ІЛР.

Приклад.

За наведеними даними обчислити індекс людського розвитку і порівняти регіони між собою (граничний ВВП на душу населення — 5488 дол. ПКС).

Таблиця 1

Регіон	Очікувана тривалість життя при народженні, років	Грамотність серед дорослого населення, %	Сукупна частка учнів, %	Реальний ВВП на душу населення, дол. ПКС
Луганська область	65,7	98,6	96,5	3800
Одеська область	65,8	99,6	99,5	3372
Тернопільська область	70,3	98,4	95,0	2576

Для обчислення всіх перелічених індексів використовується узагальнюючий індекс

Індекс освіти визначимо за формулою:

По Луганській області:

;

Для розрахунку І_ОС обчислимо І_ГР і І_УЧ:

; ,

звідки

; .

По Одеській області:

; ;

; ;

.

По Тернопільській області:

; ;

; ;

.

Зведемо обчислені дані у таблицю:

Регіон	Індекс очікуваного довголіття ІД	Індекс грамотності ІГР	Індекс частки учнів ІУЧ	Індекс рівня життя ІРЖ	Індекс освіти ІОС	Індекс людського розвитку ІЛР
Луганська область	0,673	0,986	0,965	0,687	0,979	0,780
Одеська область	0,680	0,996	0,995	0,607	0,996	0,761
Тернопільська область	0,755	0,984	0,950	0,460	0,973	0,729

Проведемо ранжування регіонів за рівнем індексу людського розвитку:

Регіон	ІЛР	Ранг
Луганська область	0,780	1
Одеська область	0,761	2
Тернопільська область	0,729	3

Наведений приклад ілюструє суть методу побудови ІЛР у найзагальнішому випадку. Проте слід відмітити, що, на думку українських науковців та практиків у галузі соціальної статистики, такий підхід для країн, що перебувають у перехідному періоді, не повністю відображує реальну ситуацію щодо людського розвитку. Наведемо основні аргументи [26].

По-перше, обмежена кількість показників не дає змоги повною мірою охарактеризувати стан людського розвитку. На відміну від країн із стабільною економікою у державах з перехідною економікою взаємозв’язок між соціально-економічними показниками є менш тісним, тому і набір індикаторів повинен бути значно ширшим.

По-друге, методика ПРООН передбачає використання індикаторів, які по своїй суті є позитивними характеристиками (стимуляторами) людського розвитку, що може призвести до зміщених оцінок. При цьому не враховуються негативні індикатори (дестимулятори) (наприклад, стан злочинності, рівень безробіття тощо). Оскільки процеси, які вони відбивають, в Україні є значно поширеними і суттєво впливають на життя людей, то їх урахування є актуальним.

По-третє, значущість ІЛР як універсального й узагальнюючого показника вимагає його стабільності як статистичної оцінки щодо можливих дій, спрямованих на його викривлення. Збільшення числа індикаторів зменшує вплив недостовірності окремих з них. Крім того, деякі спеціалісти вважають не досить аргументованим використання вагових коефіцієнтів, які мають однакове значення.

Підхід, спрямований на збільшення числа індикаторів та визначення вагових коефіцієнтів за допомогою методу експертних оцінок, знайшов своє втілення в національній методиці побудови регіональних індексів людського розвитку [22, 26]. Вона передбачає побудову ІЛР на основі таких індикаторів:

1. Демографічний розвиток.

2. Розвиток ринку праці.

3. Матеріальний добробут населення.

4. Умови життя населення.

5. Рівень освіти населення.

6. Стан охорони здоров’я.

7. Соціальне середовище

8. Екологічна ситуація.

9. Фінансування людського розвитку.

На відміну від міжнародної методології розрахунку ІЛР вітчизняна методика передбачає проміжний етап — побудову узагальнюючих індикаторів, які характеризують кожний з основних аспектів людського розвитку регіонів.

Отже, науково обґрунтований вибір системи показників є необхідним для об’єктивної оцінки реальної дійсності, не може бути універсальним і повинен відповідати меті дослідження.

Основними джерелами інформації соціальної статистики є:

• переписи населення;

• статистична звітність інституційних одиниць, що є суб’єкта­ми відповідних видів економічної діяльності;

• одноразові або періодичні вибіркові обстеження.

В окремих розділах посібника джерела інформації розглядаються детальніше.