3. Показники обсягу продукції (послуг)

За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є то­варом, котрий має не лише споживну, а й цінову вартість. Для пос­тійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натураль­них (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках.

Важливо зважити на те, що ступінь задоволення потреб ринку можна охарактеризувати виходячи насамперед з показників обся­гу товарів певної номенклатури й асортименту в натуральному вигляді.

Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва про­дукції.

Асортимент — це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивні­стю, дизайном тощо). Номенклатура й товарний асортимент включають традиційну продукцію, попит на яку зберігається, а також нову продукцію, дослідні зразки принципово нових виробів.

Вимірниками продукції в натуральному виразі є конкретні фі­зичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо. У практиці плану­вання та обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні показники (напри­клад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин — погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками то­варної, валової, чистої продукції.

Товарна продукція є зазвичай вартісним показником, що дає змогу визначити загальний обсяг виробництва підприємства як суму обсягів виробництва різних видів продукції, напівфабрика­тів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для реа­лізації різним споживачам, а також обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих похідних показників розвитку національної економіки.

ТП = ГВ + НФ + П_П,

де ТП — товарна продукція у вартісному виразі;

ГВ — сума обсягів готових виробів для реалізації споживачам;

НФ — напівфабрикати власного виготовлення, призначені для реалізації замовникам;

П_п — послуги промислового характеру, які реалізуються спо­живачам.

Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незаве­ршеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавершеного виробництва врахо­вується лише на тих підприємствах машинобудування та металообробки, де тривалість виробничого циклу для переважної біль­шості видів продукції значна. Слід також знати, що обсяг то­варної і валової продукції виробничого об'єднання, у складі яко­го підприємства або інші виробничі ланки перебувають на само­стійному балансі, визначається за сумою відповідних їх показників.

ВП = ТП - ЗНВо + ЗНВі + ВСМ_з

де ВП — валова продукція:

ЗНВо — залишки незавершеного виробництва на початок року;

ЗНВ₁ — залишки незавершеного виробництва на кінець року;

ВСМ₃ — вартість сировини і матеріалів замовника.

З метою повнішої характеристики динаміки виробництва про­дукції та показників його ефективності (передовсім продуктив­ності праці) здійснюються розрахунки чистої продукції. За вихід­ну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати і суму амортиза­ційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив останньої на величину загальної вартості про­дукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом по­казник чистої продукції відбиває додану вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосо­вувати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

ЧП = ТП-В_М,

де ЧП — чиста продукція;

В_м — матеріальні і прирівняні до них витрати на виробництво річного обсягу продукції.

Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту проду­кцію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартіс­ному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огляду на цю важливу обставину варто визначати й контролювати також планові (очікувані) й фактичні обсяги реалізованої продукції.

Плановий (очікуваний) показник реалізованої продук­ції визначають виходячи з передбаченого виробничою програ­мою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, і урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кі­нець розрахункового періоду, а фактичний — після оплати спо­живачем (замовником) вартості продукції та надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

РП = ТП + ЗНПо – ЗНП₁,

3НП₀ — залишки нереалізованої продукції на початок року;

ЗНП₁ — залишки нереалізованої продукції на кінець року.

7