Присяга гетьмана Орлика

Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Тройці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, за зволенням найяснішої королівської величності шведської, протектора нашого, від генеральної старшини і всього Запорозького війська тут, при боці його королівської величності, і яке біля Дніпра на Низу залишається, через посланих осіб, що ці договори й постанови, тут описані і межи мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утверджені з повною порадою на акті теперішньої елекції по всіх пунктах, комматах та періодах незмінно виконувати, милість, вірність і старатливе дбання до малоросійської Вітчизни, матері нашої, про добро ЇЇ посполитим, про публічну цілість, про розширення прав та вольностей військових, скільки сили, розуму та способів стане, мати, жодних факцій не ладнати зі сторонніми державами та народами, а всередині у Вітчизні на зруйнування і хоч яке пошкодження, оголошувати усілякі підступи Вітчизні, правам та вольностям військовим, шкідливі генеральній старшині, полковникам і кому належить, обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно артикулів правних, справедливість. У цьому мені. Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова.

А те все підписом руки моєї власної і печаткою військовою стверджую.

Діялось у Бендері, року 1710, квітня 5 дня.

Пилип Орлик, гетьман Запорозького війська рукою власною.

Джерело: Історія української конституції. - К.: Право, 1997 р.

Напрями української політичної думки хіх- хх ст.

• політичні ідеї представників Кирило-Мефодіївського братства;

• народницько-демократичний;

• ліберально-демократичний;

• консервативний-державницький;

• націонал-комуністичний;

• націоналістичний.

Політичні ідеї Кирило-Мефодіївського братства

Представники: М. Костомаров (1817-1885), П. Куліш (1819-1897), Т. Шевченко (1814-1861)

Основні ідеї кирило-мефодіївців викладені у “Законі Божому (Книзі буття українського народу)”:

• спиралися на теорії природних прав і християнську мораль;

• закликали до знищення імперського деспотизму, кріпосництва, до національного звільнення і об’єднання слов’ян;

• створення демократичних республік, об’єднаних в слов’янський союз, федерацію з рівними правами і автономією кожного народу;

• досягти цього можна “як шляхами виховання, так і шляхами літературними”.

Народницько-демократичний напрям

Представники: М. Грушевський, Р. Лащенко, С. Шелухін

Основні ідеї:

• народоправство, перевага інтересів “маси народної” над інтересами держави;

• дослідження українського народу як окремої культурно-етнічної спільноти;

• теорія федеративних відносин в Україні і можливості майбутніх федерацій (Грушевський – з Литвою, Білоруссю, Росією; Лащенко – з Росією; Шелухін – з чехами, словенцями, сербами).

Михайло Грушевський (1866-1934)

• обгрунтовував природне право українського народу на свою історію, національну культуру, власну державність;

• в праці “Якої федерації та автономії хоче Україна?” визначив умови, на яких Україна має ввійти в Російську федерацію: створення однієї “української території”, яка має вирішувати усі питання розвитку, створення армії, адміністрації, власного законодавства, суду.

Ліберально-демократичний напрям

Представники: М. Драгоманов, Б. Кістяківський

Основні ідеї:

• демократична система організації суспільства, в якій інтереси держави не суперечили би ні інтересам народів, ні інтересам кожної людини;

• конституціоналізм, правова держава;

• автономія України в складі Російської федерації.

Михайло Драгоманов (1841-1895) “Вільна спілка”:

• сфера політичної боротьби повинна базуватися на моралі, тому що “чиста справа потребує чистих засобів”;

• суспільство потрібно поступово реформувати підносячи його культуру і освіченість, тільки через свідому і активну діяльність людей можна прийти до кращого життя;

• влада потребує розподілу і децентралізації на основі запровадження місцевого самоврядування.

Консервативно-державницький напрям

Представники: В. Липинський, С. Томашівський, В. Кучабський

Основні ідеї:

• абсолютизація ролі держави в суспільстві;

• традиціоналізм;

• суверенна монархічна держава в Україні;

• територіальний патріотизм.

В’ячеслав Липинський (1882-1930) “Листи до братів хліборобів”:

• розробив концепцію трудової монархії, заснованої на засадах поділу влади і спадкового гетьманства;

• ідеї класократії – структурованого, плюралістичного суспільства, рушійною силою якого мала стати аристократична еліта

Степан Томашівський (1875-1930)

• розробив концепцію клерикальної монархії, в створенні якої бачив особливу роль Галичини, уніатської церкви, європеїзацію українського руху з опорою на власні сили і традиції.

Василь Кучабський (1895-1945)

• розробив концепцію “позитивного мілітаризму”, за якою українську державу може створити земельна аристократія, якій притаманний військовий дух;

• в творенні держави головне – не технічна організованість народу, а його духовність.

Націонал-комуністичний напрям

Представники: В. Винниченко, М.Хвильовий, М.Скрипник, О.Шумський, В. Шахрай, С. Мазлах

Основні ідеї:

• критикували більшовизм за знищення української незалежності;

• вважали комунізм прогресивним ладом, в межах якого можна втілити національно-державницький ідеал.

Працювали в умовах жорсткого тиску та репресій і були знищенні сталінським режимом.

Володимир Винниченко (1880-1951)

• ні політичне, ні соціальне визволення не можливе без національного визволення;

• вимагав створення справжньої федерації і забезпечення суверенітету радянських республік;

• боровся проти мілітаризації та централізації УРСР.

Микола Хвильовий (1893-1933) “Україна чи Малоросія?”:

• відстоював економічний і культурний суверенітет України в складі СРСР;

• успіх національного відродження бачив у подоланні в українського народу виробленого залежністю від Москви комплексу меншовартості, а в інтелігенції – тенденції бути епігоном російської культури;

• “Геть від Москви!”, потрібно орієнтуватись на ідеал європейської людини-громадянина.

Націоналістичний напрям

У цьому напрямі можна виділити дві течії:

• радикально-національна (М. Міхновський, Д.Донцов);

• національно-державницька (С.Дністрянський, В.Старосольський, О. Бочковський)

Основні ідеї:

• етнічної чи політичної нації;

• принцип самовизначення українського народу в етнічних кордонах через національну державу.

Дмитро Донцов (1883-1973) “Націоналізм”:

Розробив концепцію інтегрального або чинного націоналізму:

• розглядав націю як абсолютну цінність;

• національна ідея має базуватися не на розумі, а на волі (волюнтаризм);

• національна еліта повинна виховувати в народу релігійну любов до своєї нації (фанатизм), мобілізовувати його до боротьби за самостійність;

• закликав до радикальних методів боротьби;

• в організації має бути жорстка дисципліна, вождистська ієрархічна структура.

Станіслав Дністрянський (1876-1936)

• люди, територія і народна культура – основні ознаки нації;

• кожна нація має право на автономію і державну незалежність;

• обгрунтовував право народного самоуправління України на її етнічній території із врахуванням традицій українського народу.

Хрестоматійні матеріали