Суб'єкти аграрних відносин

Держава

Сільськогосподарські під­приємства, кооперативи, товариства, селянські спілки

Індивідуальні ви­робники (фермери, сімейно-індивідуальні господарства)

Рис. 9.3. Суб'єкти аграрних відносин

Взаємодія суб'єктів аграрних відносин є основою економіч­них відносин у цьому секторі. Ці суб'єкти вступають в економіч­ні відносини не лише між собою, а й з представниками інших галузей і суспільством в цілому. Отже, аграрні відносини є скла­довою загальної системи економічних відносин суспільства.

Характер і особливості аграрних відносин визначаються на­самперед формою власності на землю як основний засіб вироб­ництва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми (рис. 9.4).

	Форми власності на землю
	\
Державна			Муніципальна (комунальна)			Приватна

Рис. 9. 4. Форми власності на землю

Наявність різних форм власності на землю і землекористу­вання є основою багатоукладності сільського господарства. Сві­това практика показує, що в аграрному секторі ефективно фун­кціонують різноманітні за розмірами і формами власності види підприємств — дрібні, середні й великі, засновані на повній власності на землю, частковій власності й оренді; сімейні фер­ми, сільськогосподарські кооперативи і корпорації. Усі вони мають однакові права у відносинах з державою, іншими аграр-

ними і несільськогосподарськими підприємствами та органі­заціями.

В Україні в результаті проведення поетапної земельної рефор­ми відбулися докорінні, незворотні перетворення земельних відносин. Одним з найважливіших є подолання монополії держав­ної власності на землю і введення інституту приватної власності. Згідно з новим Земельним кодексом, прийнятим у жовтні 2001 р. парламентом України, суб'єктами права власності на землю є:

- громадяни та юридичні особи — на землі приватної влас­ності;

• органи місцевого самоврядування — на землі комуналь­ ної власності;

• державні органи — на землі державної власності.

Іноземні громадяни і юридичні особи, а також особи без гро­мадянства можуть стати власниками лише земель несільсько-господарського призначення, на яких розташовані об'єкти не­рухомості, які належать їм на правах приватної власності.

Реформування земельних відносин призвело до суттєвих со­ціально-економічних змін на селі — створення нових різнотип­них суб'єктів господарювання у сільському господарстві та еко­номічного підґрунтя для активізації їх діяльності (табл. 12.1).

Таблиця9.1. Кількість сільськогосподарських підприємств в Україні за організаційно-правовими формами господарювання у 2004р.

Сільськогосподарські підприємства	Всього	Відсотків до за­гальної кількості
Всього	58575	100
У тому числі:
Господарські товариства	8172	14,0
Приватні підприємства	4054	6,9
Виробничі кооперативи	1727	2,9
Фермерські господарства	42533	72,6
Державні підприємства	395	0,7
Підприємства інших форм господарювання	1694	2,9

Сучасний земельний фонд України становить 60,4 млн га. Значна частка земельної площі (69,3 %, або 41,8 млн га) — це сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 78 % (32,5 млн га) припадає на ріллю. Земельні ресурси України характеризують­ся високими біопродуктивними властивостями. За допомогою досліджень ґрунтового шару встановлено, що середній вміст гу­мусу в ріллі становив 3,2 % (124,8 т на 1 га). За оцінками вче­них, при оптимальній структурі землекористування, відповід­ному рівні землеробства держава здатна прогодувати 300— 320 млн осіб.

Тому на сучасному етапі аграрних перетворень основним зав­данням державної політики є подолання деяких негативних про­цесів в аграрному секторі економіки і підвищення ефективності функціонування усіх суб'єктів господарювання на основі суттє­вого поліпшення їх наукового, фінансового та матеріально-тех­нічного" забезпечення.