Семінарське заняття 11, 12

Тема: Нормування праці як основа її організації

1. Нормування праці як засіб регулювання робочого часу та міри праці.

2. Класифікація витрат робочого часу на виробництві та види норм праці.

3. Методи дослідження трудових процесів та визначення ефективності використання робочого часу.

4. Управління нормуванням праці.

Ключові терміни і поняття: нормування праці; робочий час; режими праці та відпочинку; нормування праці; об’єкти нормування праці; хронометраж; фотографія робочого часу; фотохронометраж; норма часу; норма виробітку; нормоване завдання; норма обслуговування; норма керованості.

Особливу увагу слід звернути на такі питання:

• поняття робочого часу, організації режиму роботи;

• законодавче регулювання робочого часу і часу відпочинку;

• типові режими праці і відпочинку;

• гнучкі режими роботи;

• повний і неповний робочий день;

• змінність роботи;

• методика розроблення графіків змінності;

• регулювання міри праці засобами нормування праці та планування виробничих завдань;

• принципи нормування праці;

• сутність і зміст процесу нормування праці;

• об’єкти нормування праці;

• класифікація затрат часу;

• методи дослідження трудових процесів та вивчення ефективності використання робочого часу;

• призначення та класифікація нормативів із праці;

• види нормативних матеріалів із праці;

• характеристика і класифікація норм праці;

• методи встановлення норм праці;

• управління нормуванням праці.

Практичне завдання 1. Дати найбільш повну і правильну відповідь на тести:

1. Час підготовчо-завершальної роботи – це:

А) час безпосереднього перетворення предмета праці;

Б) час управління обладнанням;

В) час на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання;

Г) час, який витрачається на підготовку до виконання завдання і на дії, пов’язані з його вирішенням.

2. Час основної роботи – це:

А) час безпосереднього перетворення предмета праці;

Б) час управління обладнанням;

В) час на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання;

Г) час, який витрачається на підготовку до виконання завдання і на дії, пов’язані з його вирішенням.

3. Допоміжний час – це:

А) час безпосереднього перетворення предмета праці;

Б) час управління обладнанням;

В) час на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання;

Г) час, який витрачається на підготовку до виконання завдання і на дії, пов’язані з його вирішенням.

4. Час технічного обслуговування – це:

А) час безпосереднього перетворення предмета праці;

Б) час управління обладнанням;

В) час на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання;

Г) час, який витрачається на підготовку до виконання завдання і на дії, пов’язані з його вирішенням.

5. Час перерв – це:

А) час безпосереднього перетворення предмета праці;

Б) час управління обладнанням;

В) час, протягом якого працівник не виконує трудові функції;

Г) час на догляд робочого місця, пов’язаний з виконанням змінного завдання;

Д) час, який витрачається на підготовку до виконання завдання і на дії, пов’язані з його вирішенням.

Практичне завдання 2. Визначити норму штучно-калькуляційного часу, якщо основний час (Т_О) – 6 хв., допоміжний час (Т_ДОП) – 3 хв., час на обслуговування робочого місця – 4% від оперативного часу, час на відпочинок – 5% від оперативного часу, підготовчо-заключний час (Т_ПЗ) – 0,4 хв. на одиницю продукції.

Практичне завдання 3. Визначити норму часу на партію деталей, якщо: основний час (Т_О) – 5хв., допоміжний час (Т_ДОП) – 2,6хв., час на обслуговування робочого місця (Т_ОБС) – 0,15хв., час на відпочинок працівника (Т_ВІДП) – 0,22хв., підготовчо-заключний час (Т_ПЗ) на одиницю продукції – 0,5хв., кількість деталей у партії – 90 шт.

Практичне завдання 4. Як зміниться норма часу (%, хвилин), якщо норма виробітку збільшилася з 72 до 87 деталей за зміну тривалістю 480 хвилин.

Практичне завдання 5. Визначити рівень виконання норм виробітку, якщо працівник протягом місяця виготовив:

1. деталей “А” (Q₁) – 120 шт., за норми часу (Нч₁) – 1,2 н/год. на деталь;

2. деталей “Б” (Q₂) – 30 шт. за норми часу (Нч₂) – 2,3 н/год., на деталь;

3. деталей “В” (Q₃) – 11 шт. за норми часу (Нч₃) – 0,7 н/год., на деталь; при цьому було відпрацьовано (Д) – 23 робочі дні, тривалість зміни (Т_ЗМ) – 8 год.

Практичне завдання 6. Визначити рівень виконання норм часу за змінним та фактично відпрацьованим часом, якщо було виготовлено продукції (Q) на 175 н/год; відпрацьовано (Д) – 22 робочих дні, тривалість зміни (Т_ЗМ) – 8 год., при цьому 10 годин надурочної роботи (Т_НАД), простої з різних причин (Т_ПР) – 15 годин, 12 годин (Т_ВБ) було витрачено на виправлення браку не з вини робітника.

Практичне завдання 7. Визначити середній рівень виконання норм виробітку за умови, що 12 робітників виконали норми лише на 90%, 85 – на 100%, 70 – на 127%, 30 – на 156%.

Методичні рекомендації щодо розв’язання практичних задач:

Оперативний час визначають за формулою:

.

Норма штучного часу обчислюється за формулою:

,

де К – сумарний показник часу на обслуговування робочого місця та відпочинок працівника.

Норму виробітку за зміну визначають:

.

Час підготовчо-завершальної роботи на деталь визначають за формулою:

.

Норма штучно-калькуляційного часу визначається за формулою:

або

.

Норма часу на партію розраховується шляхом множення штучно-калькуляційного часу на кількість одиниць продукції у партії.

Рівень виконання норм виробітку (Н_ВИР) за місяць обчислюється в такому порядку:

1. Визначається загальний обсяг виконаних нормо-годин сумуванням множень виробітку на норму часу по кожній деталі.

2. Визначається фонд робочого часу за місяць шляхом множення кількості відпрацьованих днів на тривалість зміни.

3. Рівень виконання норм виробітку обчислюють діленням загального обсягу виконаних нормо-годин на місячний фонд робочого часу (у %) або за формулою:

,

де n – кількість видів продукції, що виготовлялися протягом місяця.

Рівень виконання норми праці за змінним часом визначають за формулою:

.

Рівень виконання норм праці за фактично відпрацьованим часом визначають за формулою:

.

Середній рівень виконання норм виробітку визначається як середньоарифметична величина з чисельності працівників зваженої на рівень виконання норм виробітку.