31.Межі втручання редактора в авторський оригінал.

Редактор не може вносити в текст повідомлення жодних виправлень, оскільки чинне законодавство (ст.13 Закону «Про авторське право та суміжні права»)забороняє це робити. Однак відхилення знижують якість повідомлень, а це веде до зниження прибутку ЗМІ. Тому в плюралістичних теоріях редагування межею втручання редактора в текст є мовчазний компроміс, який виникає під час редагування між автором і редактором: редактор не може внести в текст жодного виправлення без згоди автора, проте може відмовити авторові в публікації повідомлення. Межі втручання редактора в текст повинні бути диференційовані залежно від того, яким є виправлення. Однозначні й неоднозначні доцільно робити відразу ручкою, а творчі – краще олівцем. Існують повідомлення, які взагалі заборонено виправляти: офіційні документи(законодавчі акти), твори класиків. Виправляти в таких текстах слід лише дуже грубі помилки, вказавши в примітці, як було написано в оригіналі і хто вніс виправлення.

32. Мета і завдання редагування. Методи і методики редагування. Методологічна база редагування.

Метою редагування є трансляція повідомлення для отримання заданого соціального ефекту. Трансляцію здійснюють, вносячи в повід. виправлення. Завдання: 1. Верифікація повідомлень (перевірити істинність важливих тверджень повідомлення); 2. Адаптація повід.( пристосувати мову та інформацію повід. до мови й тезаурусу до групи реципієнтів, які будуть його сприймати; 3. Адвербіалізація повід.( пристосувати інформацію повідомлення до місця, часу та ситуації, в якій буде сприйматися інформ.); 4. Нормалізація повід. (лінгвістичні норми, чи норми інженерної графіки); 5. Рецепція (реалізувати механізми сприйняття інф.); 6. Інтерпретація ( подача коментарів, пояснення незрозумілих реципієнтові речень), здійснюється якщо неможна внести виправлення в текст (класика); 7. Уніфікація / урізноманітнення повід.; 8. Політизація / Деполітизаціяповід; 8. Естетизація; 9. Етизація. Методи редагування: методи аналізу, синтезу, алгоритмічні методи, методи точних та наближених математичних та логічних розрахунків, соціологічних досліджень, методи моделювання, інформаційного пошуку. Методики редагування: інструкції з описом рекомендованих методів контролю і виправлення , адаптовані до конкретного виду л-ри.

33. Методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні тощо). Методи редагування – це послідовності процедур, які дають змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправляти їх. Параметричні: компонент повідомлення порівнюється з відповідною нормою, сформованою в нормативній базі у вигляді параметра, і на підставі критерію відповідності вирішують, чи є в компоненті помилки(кільк.стор., слів у реченні…) Спискові: компонент повід.шукають у списках орфогр., фразеол., термінолог., географічних словників, номенклатурних списках, у списках постійних елементів бібліографічних описів , одиниць вимірювання…- якщо компонент у списку є – то помилки немає). Шаблонні: на компонент повідомлення накладають шаблон, який є в нормат.базі, й на підставі прийнятого критерію відповідності виявляють, чи тотожний компонент повід.цьому шаблону. Шаблони: стандарти, прийняті державою, або рекомендовані науковою та довідковою л-рою. Структурні структуру компонента повід.порівнюють із масивом структур які є в нормат. базі, й на основі прийнятого критерію відповідності виявляють, чи тотожна ця структура структурі з норм.бази. .Аналітичні: над матем.та логічними компонентами повід.виконують обчислення й перевіряють їх із даними, зафіксованими в повідомленні або опубдік.в довідниках. До них належ.: математичні методи: арифметичних підрахунків, функціональних залежностей, метод ранжування даних; Логічні методи. Когнітивні: контроль значення компонентів повід.( слів, словоспол., речень).Класифікують на методи контролю за уявою, тезаурусом методом екстрагування.Положеннєві:компон.повідомлення контролюють на відповідність положенням , зафіксованим у нормат.базі. Компаративні: основою такого контролю є логічні закони тотожності та суперечності (перевіряються однотипні компоненти з різних місць повідомлення на тотожність). Спеціальні: базуються на спец.нормах редагування і використ.лише для окремих видів л-ри ( енциклопедичні та словникові видання, поезії, тощо).

34. Методи контролю композиції. Недоліки композиції і способи їх усунення у роботі над текстом. .Композиція – побудова твору зумовлена змістом, х-ром, і призначенням. Композиційна структура – це сукупність композиційних одиниць, об’єднаних композиційними зв’язками в одне ціле. Види композиційної структури: оповідна, описова, наукова, діалогічна, ієрархічна, архівна, циклічна, вкладена, гіпертекстова, комбінована.(залежить від мети, яку ставить перед собою автор: задовол. естет., соціальних, пізнавальних потреб); Існують одномірна і двомірна структури композиції. Типологія оповідної композиції: пряма хронологічна, зворотна хронологічна, одночасова багатосюжетна (“паралельна”), багаточасова, змішана хронологічна. Описові композиції відрізняється від оповідної; типи описів: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний. Наукова композиційна структура залежить від будови доведення; сутність і структура доведення: теза, база, сукупність аргументів; форми наукової композиції: індуктивна, дедуктивна, індуктивно-дедуктивна. Гіпертекстова композиція на сьогодні – це панівний тип Інтернет-повідомлень..Особливості застосування методів контролю: положеннєві, шаблонні, структурні методи – це основні методи контролю композиції. Недоліки композиції: відхилення від теми; невиправдане порушення послідовності ; велика кільк.частин у творі; застосув. невдалих композиц. прийомів, нечіткі композиційні межі; висновки, які випливають з частини написаного.

35. Методи фактологічного аналізу. Редактор може піддати сумніву авторський факт і змусити автора проілюструвати джерело, де цей факт подано. Все залежить від авторитетності джерела. Факт – те що відбувалося, відбудеться або відбувається. Такі факти реальні і вони подаються автором правильно, точно без неправильностей і неточностей.До фактів традиційно відносять: Дати, Власні імена , Цифри , Формули, Кількісні показники, Вартості грошових одиниць... Фактичний матеріал – сукупність фактів твору до яких крім усього належать не лише події, а й зовнішні елементи предметного ряду, властивості, якості, стани..Розрізняють факти 1-го рівня і 2-го рівня. Редактор, оцінюючи фактичний матеріал, повинен визначити: Наскільки доцільні, важливі для розкриття теми наведені факти.Чи не викривлені, не перекручені вони, не надумані. Чи достатньо фактів для розкриття теми, чи не забагато їх , не замало.Як інтерпретується факт (описується) У теорії і практиці ред. перевірки фактичного матеріалу ведеться за 3 напрямками: Внутрішньо-текстовий – недоцільність, доцільність, важливість, неважливість фактів у рукописі. Передбачає перевіряти і порівнювати повторювані факти з погляду їх однозначності та з погляду логіки перевіряти і порівнювати текстові факти. Офіційне підтвердження спеціалістів певної галузі. Особлива увага приділяється цифровому матеріалу.

Перевірка за авторитетними джерелами, які можуть дати найправдивіше пояснення факту.

35. Методи фактологічного аналізу. Перевірка факт. матеріалу: 1. Внутрішньо-текстова (аналіз додаткового, допоміжного і осн.тексту, що дає можл.зрозуміти доцільність наведених фактів,перевірити повторювані факти з погляду їх однозначності, проаналізувати з погляду логіки їх використання і подання). 2. Перевірка за авторитетними джерелами( власні назви, імена, події, міри ваги, довжини, фіз..величини, хім..валентності). 3. Офіційне підтвердження, зроблене спеціалістами з певних галузей знань. Усі фактичні помилки класифікують на: 1) помилки спричинені недостовірністю фактичного матеріалу; 2) Помилки зумовлені неповнотою факт.матеріалу; 3) помилки викликані недоцільністю використання певного фактичного матеріалу. Значної уваги потребує перевірка цитат (впевнитись в необхідності цитування, цитата має бути в «», і не повинні бути вирвані з контексту.) Важливо, щоб цитати були точними і стосувалися проблеми.Факт у структурі журналістського тексту виступає як відображення у свідомості дійсності різного рівня узагальнення і предметного змісту. Якісні характеристики фактів: правдивість, типовість, соціально-політична значимість, ідейність, точність, доречність. Існують певні обмеження на обсяг фактажу. Факти класифікуються: за функцією (вхідні, деталізуючі, вихідні, посилкові); за джерелом використання (авторські, факти-цитати). Види деталізуючих фактів: аргументативні та ілюстративні. Фактологічний матеріал це – сукупність опорних елементів тексту – поняттєвих і предметних відносин. Завдання редактора при роботі з фактологічним матеріалом: з’ясування якості фактологічного матеріалу, встановлення правильності і точності відомостей. Логіка тематичного відбору фактів, залежить від редакційного (виробничого) і комунікативного завдань. Порушення логіки відбору фактів: надмірність інформації, змішування соціально важливих фактів з випадковими, замовчування фактів.Способи перевірки точності і достовірності фактологічного матеріалу. Для цього проводиться перевірка джерел фактів і фактів за джерелами: звіряння з авторитетним джерелом, офіційне підтвердження. Внутрішньотекстова перевірка така: конкретизація; співвіднесення фактів (фактів у тексті і фактів, добре відомих редактору; фактів у тексті, пов’язаних за змістом; повторюваних фактів; фактів, пов’язаних з посиланнями); підрахунки; перебудова низки фактів за іншим принципом; зіставлення даних із закономірністю іх зміни; осмислення термінів; прийоми, що застерігають від недоліків прискореного читання; комбінація прийомів перевірки. Причини фактичної неточності і недостовірності тексту, робота редактора з фактичними помилками повідомлення.

36. Наукова і навчально- методична л-ра, її місце серед стилів суч. укр. л -ної мови . У науковій літературі фіксуються і узагальнюються результати наукових досліджень та їхнього аналізу. Первинним видом наукової літератури в наш час є наукові статті, що публікуються в наукових журналах та збірниках статей, а також доповіді і тези доповідей на наукових конференціях. Більшість наукових статей присвячена викладенню оригінальних результатів досліджень. Оглядові статті підбивають підсумок досліджень в певній області знань за певний період часу. Більшого рівня узагальнення досягають монографії — книги на певну наукову тему, написані одним автором або невеликим колективом авторів. Крім того, до наукової літератури належать описи винаходів та відкриття — патенти, авторські свідоцтва тощо. До наукової літератури примикають навчальна і науково-популярна література. Навчальна література призначена для підготовки фахівців у певній області знань та професій. Основний вид навчальної літератури — підручник і посібник. Науково-популярна література призначена для розповсюдження знань і орієнтується на непідготовленого у вибраній області науки читача. Її мета зацікавити читача та дати йому певні уявлення про сучасні наукові дослідження. При цьому науково-популярна література намагається використовувати просту мову і не вживати спеціалізованих термінів.

37. Обгрунтованість і доказовість наукового твору. ї основні Під доказом у широкому сенсі слова розуміють процес обгрунтування істинності якого-небудь твердження за допомогою вже встановлених істин. Зазвичай розрізняють докази безпосередні та опосередковані. До першого виду відносять докази, в яких переконатися в істинності твердження ми можемо безпосередньо за допомогою чуттєвого пізнання, спостерігаючи, наприклад, предмети, їх властивості і відносини. Проте у величезній більшості випадків переконатися в істинності твердження можна лише непрямим шляхом, спираючись на інші аргументи, істинність яких вже встановлена.Доказ – це логічна операція з обґрунтування істинності суджень за допомогою інших істинних суджень. Важливо : що доводиться, чим доводиться і як доводиться.Відповіді на ці питання розкривають: теза, аргументи, демонстрація. Теза – висунуте судження, яке обґрунтовується в процесі аргументації. Теза є гол. Структурний елемент аргументації і відповідає на пит.: що обґрунтовують. Аргументи – це вихідні теоретичні чи фактичні положення, за допомогою яких обґрунтовують тезу.Вони виконують роль основи, або логічного фундаменту аргументації, і відповідають на пит..: чим, за допомогою чого ведеться обґрунтування тези? Демонстрація – це логічна форма побудови доказу, який , як правило , має форму дедуктивного умовиводу. Аргументація завжди повинна бути істинною, в той час як висновок не завжди.

38. Основна суперечність нормативної бази. Нормативна база - упорядкована множина норм редагування. Існують н.б. - конкретних видань, конкретних ЗМІ; об'єднана всіх ЗМІ, що функціонують у певний час у певному суспільстві (н.б. суспільства).Часто перед н.б. ставлять вимогу щодо її несуперечливості. Означає, що не повинна включати норми, які суперечать одна одній. “Відредаговане повідомлення” передбачає: 1) модель редагування, до якої входить мова, н.б., методи і правила редагування; 2) авторське повідомлення, опрацьоване цією моделлю. Результатом опрацювання повинно бути повідомлення в якому немає жодної помилки. Принципово неможливо отримати абсолютно безпомилковий текст; неможливо створити модель редагування, яка б усувала б з тексту абсолютно всі помилки - основний парадокс теорії редагування. Теорема про повноту Геделя: будь-яка несуперечлива н.б. є неповною, а в разі її розширення до повної, вона стає суперечливою.Потужність н.б. - к-сть норм, які входять до неї. Нині не відомі дослідження, де було б підраховано, скільки норм містить, наприклад, об'єднана н.б. суспільства чи н.б. конкретних систем редагування. Максимізація потужності н.б. є недоцільною. Потужність н.б. слід вибирати оптимальною відповідно до прийнятих критеріїв оптимізації та вибраних обмежень.Динамічність н.б. - причини змін - зміни в житті суспільства, часі, просторі, поява нових науково-обґрунтованих норм та ін. фактори. На норми впливає й фактор території, навіть у межах одної мови; вплив фактора часу - для читачів ХХІ ст. важливіше мати змогу прочитати твори Сковороди, ніж знати за якими нормами та якою мовою (латинс.) вони були написані у ХVІІІ ст. Тексти Шевченка публікують за нинішніми правилами орфографії, а не тими, що діяли в середині ХІХ ст.

40. Основні завдання теорії видавничої діяльності та теорії редагування..Теорія видавн. Д - складова частина едитології, (прикладна суспільна інформологічна наука, яка досліджує методологічні засади готуван. в ЗМІ повідомлень до публікуван. (видавн. справи)).Видавнича Д - 1) формуван. “портфеля” повідомлень - “портфель” ЗМІ формують із 4 джерел: а) з авторських заявок на готуван. повідомлень; б) з ініціативних повідомлень - підготованих автором з власної ініціативи; в) із замовлених повідомл., які ЗМІ пропонує напис. конкретним авторам; г) із замовних повідомлень, їх різні організації замовляють ЗМІ. 2) планування видань і передач. 3) добір повідомлень для збірників - повідомл. добирають для книг-збірників, журналів, газет, передач радіо та телебачення. 4) рецензування авторських оригіналів: 2 види рецензій: зовнішні - які готують спеціально запрошені для цієї мети фахівці в потрібній галузі знань - експерти; внутрішні - які на основі зовнішніх рецензій готує сам редактор. 5) визначення тиражів видань. 6) укладання видавничих угод - в угоді найчастіше фіксують: назву повідомлен., дані про авторство повідомлен., мову повідомл., термін подання авторського оригіналу в ЗМІ; вид літ-ри, жанр, обсяг твору, спосіб оформлен. твору, форму подан. авторс. оригіналу; терміни виконан. юрид. і виробничих дій, наклад і к-сть примірників, розмір авторс. винагороди тощо. 7) організація рекламної кампанії. 8) робота з авторами. 9) співпраця редактора з персоналом ЗМІ. 10) визначення соціальної ефективності повідомлення. 11) визначення економічної ефективності повідомлення. 12) формування видавничої політики ЗМІ. 13) інші процедури.Теорія редагування - складова частина едитології, яка досліджує методологічні засади безпосереднього готування повідомлень до публікування (редагування).Теорія редагування описує, зокрема у формі аксіом, закономірностей та законів, пояснює та прогнозує функціонуван. тих суб'єктів, що беруть участь у процесі редагування.

41. Основні ознаки для логічного поділу книжкових видань на види.Логічна операція поділу - це виділення з множини об'єктів їх частини через наявність у них видової ознаки. Ознаку, на основі якої здійснюють поділ, назив. основою поділу. Результатом поділу є класифікація об'єктів.Поділ (класифікацію) слід здійснювати на підставі лише однієї основи поділу. Порушення цієї норми для поділу понять: Газети Укроаїни поділяють на україномовні, російськомовні та Автономної Республіки Крим. Тут одночасно застосовані 2 основи поділу: за ознакою мови та за ознакою території: • К-сть об'єктів, що ввійшли в класи після поділу, повинна дорівнювати к-сті об'єктів, що були в класі до поділу. Порушення: трикутники, поділяють на гострокутні й тупокутні (порушений ще один вид трикутника - прямокутні).• Після класифікації кожен об'єкт може входити тільки в один клас.• Під час класифікації об'єктів не можна обминати вид і відразу переходити до підвиду.

За основу класифікацій необхідно вибрати суттєву ознаку.

43. Основні та допоміжні підрозділи видавництва, їх характеристика.Редакційно-видавничий процес - це процес підготовки й випуску видання у світ: від пошуку автора до книгорозповсюдження. У спрощеному вигляді це можна подати так: Автор (готує твір) → Видавництво (оцінює твір, робить редакційну підготовку та оригінал-макет видання) → Друкарня (здійснює додрукарські поліграфічні процеси, друк, палітурно-брошурувальні та інші роботи для виготовлення накладу видання) → Книгорозповсюдження (розповсюджує видання через книготорговельні організації, бібліотеки, передплату тощо) → Читач (споживає видавничу продукцію).

44. Особливості нетекстової частини рукопису (верстання ілюстрацій).Ілюстрація — це інформація, зафіксована у двомірному просторі у вигляді крапок (пікселів) одного чи кількох кольорів на носії інформації. Із видавничих позицій кожна ілюстрація має три компоненти: посилання в основному тексті на ілюстрацію; власне ілюстрацію; заголовок ілюстрації (нумераційний і тематичний), тобто її назву. Розрізняють такі основні види ілюстрацій: малюнки (художні—оригінальні й репродукції), рисунки (технічні), графіки, креслення, схеми, карти та фотографії. Верстка. Види: Відкрита –зверху чи знизу, до тексту однією (врозріз) чи 2 сторонами Закрита- всередині тексту, до тексту 2 сторонами (врозріз), 3 сторонами (виборк) Глуха- усі 4 боки На полях – не стикуєься з текстом Верстка з виходом на поле може бути і відкрита і закрита Під обрізку – обрізується при обрізанні блоку) Сторінкові- уся сторінка видання Розворотна-займає і сусідні стор. Багаторозворотні Між двома ілюстраціями не менше 3 рядків тексту. Вклейки друкуються на непарних сторінках Підрисункові підписи: Нумерація та заголовок (№ чи рис.) Основна частина підпису- тема і зміст Експлікація- пояснення Легенда – відомоості про оригінал Кегль шрифту менший за основний, часто курсив, відбивка пояснення від основного тексту 2-4 п. Відбивка підпису=відбивці основного кеглю, від тексту знизу=2 кеглям основного шрифту. Висота ілюстрації з підписами = цілому числу рядків.

47.Особливості редагування перекладів.Рекомендації щодо редакторської роботи над перекладами (Іван Огієнко):1.редактор має працювати з тим перекладачем, хто досконало знає мову, з якої перекладає текст; 2.редактор має знати епоху, в якій твір було написано; 3.редактор повинен дбати про розвиток і вдосконалення мови, якою твір перекладається; 4.редактор має уникати буквальності в порядку слів текстів, написаних у давніші епохи.

48.Особливості редакторського аналізу та редагування наукової і навально-педагогічної літератури.У науковому тексті важливо правильно оцінити смисл наукової ідеї: її достовірність, практичну цінність. При аналізі наукової ідеї особливу увагу звертається на критерій науковості, найбільшою мірою допомагає встановити, чи відповідає зміст статті її цільовим призначенням - бути твором, що несе наукові знання, призначеним для наукових фахівців. Критерій науковості: вірність методологічним позиціях; правильність повідомляються фактів і висновків, відповідності їх новітнім досягненням світової науки; новизна запропонованих ідей, перспективність мислення і тверезий реалізм рекомендацій. У навчальні літературі матеріал має бути викладений доступною мовою для розуміння його учнями, студентами. Редактор, редагуючи підручник, має звертати увагу на доступність лексики і синтаксичних засобів для окремої групи читачів, не має допускати зайвого цитування, некоректності.

49. Особливості сучасного етапу розвитку книговидавничої справи в Україні.Тенденції в організаційному аспекті.1. Завершення епохи монополії держави в питанні розвитку видавничої справи. 2. Формування потужного блоку видавництв різних форм власності.(Фірми; асоціації; агентства; акціонерні товариства; приватні підприємства)3. Продовження неоднозначних процесів структуризації за тематичними і типологічними ознаками у групі видавництв різної форми власності. 4. Загострення проблеми збуту видавничої продукції. Виникла потреба створення альтернативної дистриб'юторської мережі, пошуку нових форм і методів роботи з потенційним покупцем. Тематичний аспект. В останні роки зберігається тенденція до збільшення читацького попиту на літературу так званого ділового, професійно зорієнтованого блока. Домінує навчальна, довідкова, наукова книга. Мовний аспект. 1. Українськомовна книга дедалі сміливіше і в більшій кількості стала проникати на східні й південні терени держави. 2. Книги українською мовою стали готувати до друку видавці з Росії.(Махаон-Україна). На ярмаркових і фестивальних книжкових заходах помітно пожвавилася діяльність бібліотек щодо придбання саме українськомовних книжок.

45. Особливості нетекстової частини рукопису (верстання таблиць).Таблиця — це форма подання однотипної інформації) в якій її подають у двомірному просторі у певному порядку (позиції). У тексті повідомлення обов'язково повинно бути: посилання на таблицю; заголовок таблиці (нумераційний і тематичний); власне таблиця. У структурі таблиці виділяють головку (її верхню частину) та хвіст (нижню частину). Хвіст таблиці своєю чергою ділять на ліву частину (боковик, в якому подають підмети — назви об'єктів) та праву частину (прографку, в якій подають присудки — значення характеристик об'єктів). За іншою класифікацією в хвості таблиці виділяють рядки (тобто об'єкт і всі його характеристики), стовпці (спільну характеристику всіх об'єктів), а також комірки (одну характеристику конкретного об'єкта. У головці таблиці іноді виділяють також кількість ієрархічних рівнів Верстка. Текстовий і числовий матерівл згрупов. У вигляді горизонтальних рядків і вертикальних колонок, розділених лінійками і завершених заголовків дданими.Виводи – розділення не лінійками, а пробілами.Надзаголовкова частина таблиці містить № і тематичний заголовок. Таблиці бувають: цифровві, текстові, змішані, математичні, ілюстрацій ні. Закриті – лінійки з усіх 4 боків, Напівзакриті – лінійки з 3 боків, Відкриті- тільки зверху..

Сторінковві- уся сторінка видання, Клаптикові, Повздовжні, Поперечні. Найчастіше врозріз та у виборку. Однотипні за шрифтами, кеглем, товщиною лінійокНе можна частково відкриті, а частково закритіБажано горизонт. В заголовковій частиніУ виводах вертикальні заголовки забороняютьсяНадзаголовкова частина верстається як рубрикаціяВідбивка від вертик. Лінійок у 2 п

Відбивка від верхньої лінійки на 2 п більша за відбивку від нижньої..

46. Особливості нетекстової частини рукопису (верстання формул).Формула — це символьний запис твердження науки, поданий у двомірному просторі. Формули задають відношення між об'єктами, величинами і т. п. (у математиці, фізиці й технічних науках) або описують будову речовини (у хімії чи біології).

Будь-яка формула складається з трьох компонентів: — посилання на формулу; — власне формули; порядкового номера (у розділі чи цілому виданні).Загалом, посилання на формулу не є обов'язковими, оскільки формули часто включають у синтаксичну структуру речень; порядкові номери формул також не є обов'язковими (їх обов'язково використовують лише у складних наукових виданнях).

Верстка. Форрмула-частина основного тексту, складність у символах-різні елементи за розташуванням і розміром мають різне значення.Однорядкові формули пишуться тим самим кеглем Дворядковві- понижений кегль Багаторядкові – частина, що займає один рядок-основним ккеглем, інші – пониженим. Номер формули тим самим шрифтом але в дужках Формули – окремим рядком. По центру сторінки складання.Відбивка в межах одного рядка кеглю осн.шрифту. Від короткого кінцевого рядка не ідбивають

Між двома формулами відбивка не більше 2-4 п. Експлікації від формул не виділяються: 1) всі символи з поясненнями упідбір (символ;+пробіл) як і ос. текст.; 2) символи окремими рядками з вирівнюв. Всіх тире, які виокремлюють пояснення. Символ чи число завжди відділяються від опису пробілом чи тире з відбивкою з двох боків у 2 п. Небажано формули на початку стр. Хім. Формули- пряме накреслення лат. шрифту Якщо формула закінчується у тому ж самому рядку, то кегль той само, що і основного тесту Символи хім.. елементів- прописні Кегль не менше 8 п. Валентність як і індекс на 1-2 ступені нижче Назва хім. Сполуки не менше 6 кегля.

50. Перевірка фактичного матеріалу. Вимогои,які ставляться до редактора у роботі з цифри і цитатами.Перевірка фактичного матеріалу ведеться за 3-ма напрямами:1.Внутрішньо-текстова перевірка – це ретельний аналіз як основного, так і додаткового і допоміжного тексту, що дасть змогу зрозуміти важливість / не важливість, недоцільність певних фактів у тексті, порівняти повторювані факти з погляду їх однозначності, усі наведені факти з погляду логіки їх використання і подання.2.Перевірка за авторитетними джерелами: власні назви, імена, ініціали, дати, події, міри ваги, довжини тощо. Енциклопедії, словники, довідники.3.Офіційне підтвердження, зроблене спеціалістами певної галузі знань. Числа • Кількісні числівники в межах від нуля до дев'яти включно, біля яких нема одиниць вимірювання, слід подавати у словесній формі. Між цілою та десятковою частинами числа слід ставити кому. У текстах програм, слід ставити крапку. Числа одне від одного слід відділяти крапкою з комою. У цифрових даних, що включають більше п'яти цифр зліва і справа від коми, після кожних трьох цифр слід ставити пробіл.• Порядкові числівники нульовий — дев'ятий у тексті слід писати словами. Порядкові числівники більше дев'яти наводять у тексті у формі цифр із нарощенням. (16-й рік, 70-х років). Вживати арабські чи римські цифри слід згідно з традицією (Сигізмунд III). • Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, а другою — одиниці вимірювання, проценти, градуси тощо в художній, публіцистичній та дитячій літературі слід писати словами.

Перевірка цитат. • Редактор повинен перевірити кожну цитату за повідомленням-джерелом.• Редагуючи цитати, редактор повинен перевірити їх контекст в авторському повідомленні та повідомленні-джерелі й пересвідчитися в їх тотожності.