42. Публічний виступ та конспект – способи передачі інформації

Публічний виступ – це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, повідомлення

Повідомлення - це невеликий публічний виступ, невелика доповідь на якусь тему, 2) папір, документ, у якому про щось повідомляєть­ся, сповіщається.

Промова - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

Доповідь ­– це прилюдне повідомлення на певну тему.

Політична доповідь торкається політичних питань, у ній з'ясовуються суть, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи роз­витку суспільства.

Ділова доповідь, на нашу думку, ­– це доповідь, офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові.

Звітна доповідь ­– це доповідь, яка виголошується під час звіту про ро­боту якогось органу за певний період.

Наукова доповідь ­– це доповідь, у якій інформується про наукові спосте­реження, досліди, їх результати, нові відкриття, зроблено узагальнення нау­кових даних.

Кожен із цих видів доповідей вимагає певної підготовки і має свою спе­цифіку написання.

Найпоширенішою є така структура доповіді: вступ, основна частина, висновок.

У вступі потрібно визначити тему доповіді, причини її вибору, вказати актуальність проблеми, її значення, сформулювати мету доповіді, викласти історію питання.

В основній частині – подати характеристику проблеми (виділити основ­ний аспект проблеми, а потім – основні положення, які детально і послідов­но проаналізувати).

Висновки мають бути чіткими, лаконічними. Рекомендується повторити основну думку, а потім підсумувати найбільш важливі положення.

Конспект ­– це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. При конспектуванні спрацьовує зорова, механічна, а при слуханні лекції ­– і слухова пам'ять, що допомагає людині пізніше легко згадати (відно­вити в пам'яті) колись почуте чи прочитане і законспектоване. Розрізняють конспекти прочитаного і конспекти почутого.

Конспект почутого складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. У конспекті слухач має можливість занотува­ти почуте, виразити своє ставлення до нього у вигляді коротких нотаток, зауважень. Для цього аркуш ділять на дві частини (меншу і більшу): меншу залишають для власних поміток, зауважень тощо, а на іншій пишуть конс­пект лекції тощо. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, тому варто використовувати скорочення слів, словосполучень. Скорочувати радять часто вживані терміни, слова, але так, щоб пізніше можна було прочитати написане.

Конспект прочитаного складати легше ­– читач не обмежений у часі і може декілька разів перечитати незрозуміле, щоб чітко його занотувати. "Конспект включає тези, які визначають основу його змісту. На відміну від конспекту тези не включають фактичного матеріалу книги. Конспект ­– це тези в дещо розширеному вигляді". Учені радять знайти таку форму запи­су, яка б дозволила не просто фіксувати прочитане, але й заповнювати про­галини і зберігати логічну послідовність викладу.

Розрізняють такі прийоми конспектування:

вільні (думки автора передаються своїми словами);

текстуальні (текст записують у вигляді цитат);

змішані (вільний виклад поєднано з цитуванням).