- •Передмова
- •Розділ 1 загальні основи економічної теорії
- •1.1.Предмет і основні етапи розвитку економічної теорії
- •1.1.1. Виникнення й основні етапи розвитку економічної теорії
- •1.1.2. Предмет економічної теорії
- •1.1.3. Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика
- •1.1.4. Методи дослідження економічних процесів і явищ
- •1.2. Суспільне виробництво: суть, структура, фактори і результати
- •1.2.1. Потреби як рушійний мотив економічної діяльності
- •1.2.2. Закон зростання потреб. Зміна структури потреб у сучасних умовах
- •1.2.3. Виробництво — матеріальна основа задоволення потреб
- •1.2.4. Виробничі ресурси і їх структура. Фактори виробництва
- •1.2.5. Ефективність виробництва. Суть та показники
- •1.2.6. Поділ праці. Суть, рівні і значення
- •1.3. Економічна система суспільства. Типи економічних систем
- •1.3.1. Продуктивні сили суспільства. Показники розвитку продуктивних сил
- •1.3.2. Роль науково-технічного прогресу в розвитку продуктивних сил
- •1.3.3. Виробничі відносини. Їх суть, система і структура
- •1.3.4. Економічна система суспільства, суть і структура. Типи економічних систем
- •1.4. Власність у системі економічних відносин
- •1.4.1. Економічний зміст власності. Об'єкти і суб'єкти власності
- •1.4.2. Основні форми власності
- •1.4.3. Нові й новітні тенденції в розвитку відносин власності. Розвиток відносин власності в Україні
- •1.5. Товарне виробництво. Гроші
- •1.5.1. Товарне виробництво. Умови виникнення, розвиток і форми
- •1.5.2. Товар і його властивості. Величина вартості товару. Теорії вартості
- •1.5.3. Виникнення, суть і функції грошей
- •1.5.4. Еволюція грошей. Товарні, металеві, паперові та банківські гроші
- •1.5.5. Грошова система. Конвертованість грошей
- •1.5.6. Грошовий обіг та його закони. Грошова реформа в Україні
- •Розділ 2 основи мікроекономіки
- •2.1. Підприємство і підприємництво
- •2.1.1. Підприємство — первинна ланка економіки
- •2.1.2. Класифікація підприємств. Малий бізнес у системі ринкової економіки
- •2.1.3. Функції підприємства. Організація процесу виробництва
- •2.1.4. Підприємництво. Суть та види підприємницької діяльності
- •2.1.5. Форми організації підприємницької діяльності
- •2.1.6. Функції та умови підприємницької діяльності
- •2.1.7. Місце домогосподарства в економічній системі суспільства
- •2.2. Заробітна плата
- •2.2.1. Суть заробітної плати. Фактори, що визначають ставку заробітної плати
- •2.2.2. Номінальна і реальна заробітна плата. Основні форми заробітної плати
- •2.3. Фонди підприємств
- •2.3.1. Фонди підприємств як економічна категорія. Структура фондів
- •2.3.2. Основні виробничі фонди. Економічна сутність, зношування, амортизація
- •2.3.3. Оборотні виробничі фонди. Суть і структура. Кругооборот і оборот фондів
- •2.4. Витрати виробництва. Валовий продукт, дохід і прибуток
- •2.4.1. Витрати виробництва, їх суть та види
- •2.4.2. Витрати виробництва в короткостроковому і довгостроковому періодах. Закон спадної віддачі
- •2.4.3. Основні фактори зниження витрат виробництва
- •2.4.4. Валовий продукт, дохід і прибуток
- •2.5. Кредитна система. Банки
- •2.5.1. Об'єктивна необхідність, суть і функції кредиту
- •2.5.2. Форми кредиту. Внутрішній державний борг. Кредитна система
- •2.5.3. Банки. Види банків. Банківська система України
- •2.6.3. Курс акцій. Дивіденди і їх значення
- •Розділ 3. Основи макроекономіки
- •3.1. Суть ринку. Ринковий механізм регулювання економічних відносин
- •3.1.1. Суть ринку. Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти
- •3.1.2. Основні умови формування ринку і принципи його функціонування
- •3.1.3. Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають
- •3.1.4. Взаємозв'язок попиту, пропозиції і ціни. Ринковий механізм регулювання економічних відносин
- •3.1.5. Функції ринку. Види ринків
- •3.2.2. Конкуренція і монополія. Суть монополізму. Типи монополізму
- •3.2.3. Види конкуренції
- •8.2.4. Суть ціни. Фактори, що її визначають
- •8.2.5. Інфраструктура ринку. Суть і функції
- •3.3. Аграрні відносини та їх система. Місце аграрних відносин у ринковій економіці
- •3.3.1. Аграрна сфера виробництва та її особливості
- •3.3.2. Сутність і особливості аграрних відносин. Власність на землю
- •3.3.3. Форми господарювання в аграрному секторі економіки
- •3.3.4. Земельна рента. Абсолютна й диференціальна земельна рента
- •3.4. Інфляція. Зайнятість населення і безробіття
- •3.4.1. Інфляція: її суть, види і форми
- •3.4.2. Вплив інфляції на розвиток макроекономічних процесів. Антиінфляційна політика
- •3.4.3. Безробіття. Суть, основні типи і форми
- •3.4.4. Шляхи підвищення рівня зайнятості й захисту безробітних
- •3.5. Державне регулювання ринкових відносин
- •3.5.1. Негативні наслідки ринкового саморегулювання і необхідність державного втручання в економіку
- •3.5.3. Планування і програмування в ринковій економіці
- •3.5.4. Антимонопольна політика держави
- •3.6. Основні макроекономічні показники. Система національних рахунків
- •3.6.1. Суспільне відтворення. Суть і основні риси
- •3.6.2. Валовий національний продукт і його обчислення
- •3.6.3. Система національних рахунків
- •3.6.4. Методи обчислення ввп за витратами і за доходами
- •3.6.5. Вплив цін на ввп. Номінальний і реальний ввп
- •3.7. Розподіл національного доходу і споживання
- •3.7.1. Розподільчі відносини і формування доходів населення
- •3.7.2. Диференціація доходів населення. Чинники, що її зумовлюють. Бідність
- •3.7.3. Доходи і споживання. Прожитковий мінімум
- •3.7.4. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення. Регулювання доходів державою
- •3.7.5. Соціальний захист населення в умовах переходу України до ринку
- •3.8.3. Інвестиції. Крива попиту на інвестиції та фактори, що її визначають
- •3.8.4. Циклічність економічного розвитку
- •3.9. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва. Фінансово-кредитна система
- •3.9.1. Суть господарського механізму і його основні елементи
- •3.9.2. Фінанси, їх суть і функції. Структура фінансової системи
- •3.9.3. Державний бюджет. Фіскальна політика і фінансова стратегія
- •Розділ 4 світове господарство і міжнародні економічні відносини
- •4.1. Світове господарство
- •4.1.1. Суть і основні етапи розвитку світового господарства
- •4.1.2. Міжнародний поділ праці і розвиток інтеграційних відносин
- •4.1.3. Світовий ринок товарів і послуг
- •4.2. Міжнародні економічні відносини
- •4.2.1. Міжнародна торгівля
- •4.2.2. Міжнародний рух капіталу
- •4.2.3. Міграція робочої сили. Суть, причини і наслідки
- •4.2.4. Міжнародні валютно-кредитні відносини та їх роль у світових господарських зв'язках
4.2.2. Міжнародний рух капіталу
На ранніх етапах розвитку світового господарства основними формами міжнародних економічних відносин була міжнародна торгівля, тобто вивіз товарів. З другої половини XIX століття все більшого значення набуває вивіз капіталу. Вивіз капіталу — це розміщення капіталу в інших країнах з метою отримання більшого прибутку.
Необхідність і основна причина вивозу полягає в його відносному надлишку в національній економіці. Другою причиною е прагнення ТНК використати відмінності в рівнях національних витрат виробництва, передусім у заробітній платі, й одержати більший прибуток. У країнах, куди вивозиться капітал, е дешева сировина і робоча сила, розширюється ринок збуту товарів. Усе це забезпечує вищий прибуток.
Рис. 4.6. Експорт капіталу
Капітал вивозиться приватними фірмами, державними або міжнародними фінансовими організаціями — такими як Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), МВФ, і транснаціональними корпораціями. За формами власності розрізняють вивіз приватного і державного капіталу. За сферами вкладання — вивіз підприємницького і позичкового капіталу (рис. 4.6). Вивіз підприємницького капіталу здійснюється шляхом будівництва за кордоном власних або спільних підприємств, придбання пакетів акцій, інших цінних паперів і шляхом відкриття за кордоном власних філій або дочірніх компаній.
Капіталовкладення у виробництво зарубіжних країн залежно від контролю над ним поділяються на прямі та портфельні. Пряні інвестиції дають право контролю над зарубіжними підприємствами внаслідок володіння контрольними пакетами акцій. Портфельними називаються вкладення капіталу в акції зарубіжних компаній та в інші цінні папери з метою одержання доходу у формі дивідендів чи процентів, але вони не дають права контролю над діяльністю підприємств.
Вивіз позичкового капіталу здійснюється у формі приватних і державних позик через систему міжнародного кредиту. Кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (3—5 років) і довгострокові (понад 5 років). За формами надання розрізняють товарні і валютні кредити.
Вивіз капіталу вигідний не тільки його експортерам, а й тим країнам, у які він вивозиться. Іноземні інвестиції, з одного боку, сприяють розширенню виробництва, збільшенню робочих місць, зростанню доходів населення, а з іншого — запровадженню НТП, нових технологій, нових прогресивних форм організації виробництва та виробництва нових товарів. Країни, в які вивозиться капітал, усе більше втягуються у світові господарські зв'язки, у систему міжнародного поділу праці. В сучасних умовах особливо зацікавлені в збільшенні іноземних інвестицій постсоціалістичні країни, у тому числі й Україна.
У минулому капітал вивозився переважно з метрополій у колонії, з розвинутих країн у слаборозвинуті. Це, з одного боку, посилювало економічну залежність відсталих країн, а, з другого, — сприяло економічному розвитку, хоч часто однобокому, а також розширювало міжнародну торгівлю.
Після Другої світової війни відбулися значні структурні зміни в експорті капіталу. Якщо в минулому капітали вкладалися головним чином у добувну промисловість, торгівлю і банки, то в другій половині XX ст. вони все більше розміщувалися в обробній промисловості, енергетиці та інших високодохідних галузях виробництва. Вивіз капіталу відіграв значну роль у становленні нових індустріальних країн — Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру, Мексики, Бразилії, Аргентини та інших.
В експорті капіталу все більшу роль почала відігравати держава, а вивезення державного капіталу все більше переслідувало політичні цілі. Важливу роль в експорті капіталу в сучасних умовах відіграють МБРР, МВФ та інші міжнародні фінансові організації. В останній час суттєво змінилися напрями вивозу капіталу. Якщо до Другої світової війни переважна частина приватних капіталів вивозилась у колонії та слаборозвинуті країни, то з 60—70-х років основна маса приватних капіталів вивозиться з одних розвинутих країн в інші. Причиною цього стали великі структурні зрушення в економіці під впливом НТР.
У сучасний період практично всі розвинуті країни і майже всі країни, що розвиваються, одночасно імпортують і експортують капітал. І важливість не стільки в обсязі вивезеного капіталу, скільки в його структурі. Так, інвестиції, що сприяють консервації неефективної структури економіки, ведуть скоріше до сповільнення, ніж до прискорення темпів розвитку економіки країни, в яку вивозиться капітал.
Головна мета, якої прагнуть досягти країни-імпортери капіталу, полягає в тому, щоб разом з ним у національну економіку залучити нові технологи і нові прогресивні форми організації виробництва,які дають цілком інший економічний ефект у порівнянні з вітчизняним виробництвом. У сучасних умовах унаслідок вивозу капіталів створюється все більше змішаних підприємств, у які вкладаються іноземні та національні капітали. Усе більшого значення набуває експорт патентів і ліцензій на нові науково-технічні відкриття.
У процесі сучасної глобалізації світової економіки міжнародні потоки капіталів і виробництво, що ґрунтується на міжнародних інвестиціях, відіграють не меншу роль, ніж міжнародна торгівля. У сучасному світі майже не залишилося країн, не залучених у процеси міжнародного інвестиційного співробітництва. Стало аксіомою, що стійкі темпи економічного розвитку неможливі без ефективної участі у світо-господарських процесах, у тому числі без активного використання переваг від залучення іноземних інвестицій.
Міжнародна міграція капіталів полегшується тим, що за останні десятиріччя набрали поширення міжнародні норми регулювання інвестиційних процесів, які відображені у двосторонніх і багатосторонніх угодах міжнародних організацій, зокрема COT. Завдяки зростанню міжнародних потоків капіталів національні економіки стають усе більше взаємозалежними. Цьому сприяє те, що долаються митні бар'єри внаслідок створення філій та дочірніх фірм у різних країнах зростає взаємне проникнення капіталів у розвинутих і слаборозвинутих країнах. Взаємне проникнення капіталів є вигідним для експортерів і для імпортерів капіталу (рис. 4.7).
Рис. 4.7. Наслідки вивозу капіталу