1.5.5. Грошова система. Конвертованість грошей

Гроші в умовах ринкової економіки опосередковують усі економічні відносини людей з приводу купівлі-продажу товарів та послуг. Вони перебувають у безперервному обігу. Грошовий обіг — це рух грошей, який опосередковує реалізацію товарів і послуг.

Рух грошей відбувається в межах грошової системи. Грошова система —- це форма організації грошового обігу, яка формується в процесі історичного розвитку і закріплюється відповідними законами. Вона включає:

1) масштаб цін національної грошової одиниці (грошова одиниця та розмінна монета — гривня і копійки);

2) певний порядок карбування національних монет;

3) порядок емісії державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

4) організацію і регламентацію безготівкового обороту (депозити, інші безготівкові розрахунки);

5) організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів, казначейство, центральний емісійний банк).

Історія знає два основні типи грошових систем: металеву і паперово-кредитну (рис. 1.14).

За біметалевої системи роль загального еквівалента законодавчо закріплюється за двома благородними металами — золотом і сріблом. Біметалізм у Західній Європі існував з XVI до початку XIX ст.

За монометалевої системи роль загального еквівалента була закріплена за золотом.

Рис. 1.14. Основні типи грошових систем

Для золотого монометалізму характерні:

1) вільний обіг золотих грошей;

2) виконання золотом усіх функцій грошей;

3) вільне карбування золотих монет;

4) вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю;

5) вільний рух золота між країнами.

Обіг грошей не можна обмежити лише внутрішнім ринком. Кожна держава має економічні відносини з багатьма країнами. Тому потрібен обмін грошової одиниці однієї країни на грошові одиниці інших країн. Здатність грошової одиниці однієї країни обмінюватись у певних пропорціях на грошові одиниці інших країн називається конвертованістю валюти. В умовах золотого стандарту цієї проблеми не існувало. Валюти вільно обмінювались на золото, а золото вільно вивозилося за межі країни.

Розрізняють зовнішню і внутрішню конвертованість. Зовнішня конвертованість означає здатність національної грошової одиниці вільно обертатися за межами національної території й обмінюватись на інші валюти. За внутрішньої конверте в аності грошова одиниця вільно обертається лише всередині країни.

Основна маса угод у ринковій економіці здійснюється через банківські рахунки. Через них розраховуються між собою підприємства й організації за індивідуальні покупки, якщо оплата здійснюється за допомогою чекових книжок, кредитних карток або електронних грошей.

1.5.6. Грошовий обіг та його закони. Грошова реформа в Україні

Грошовий обіг повинен регулюватися. Його регулювання здійснюється на основі законів грошового обігу. Рівновага товарної і грошової маси залежить від таких факторів: кількості проданих товарів, рівня товарних цін, швидкості обертання грошової одиниці та кількості взаємнопогашуваних платежів. Усі ці фактори залежать від стану й рівня виробництва та використання суспільного поділу праці. Закономірності тут такі:

1) чим розвинутіший суспільний поділ праці, тим більше продається товарів; 2) чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижчі вартість і ціни товарів. В умовах золотовалютного обігу потрібна кількість грошей для реалізації товарів підтримується автоматично. Це означає, що при зменшенні товарної маси частина грошей виходить з обігу й осідає як скарб. І навпаки, зі збільшенням товарів у сфері обігу гроші повертаються в необхідній кількості й продовжують обслуговувати обіг товарів.

В умовах розвинутого товарного виробництва кількість грошей, необхідних для обігу, залежить:

1)від суми цін товарів — Сц;

2) від суми цін, на яку товари продано в кредит — К;

3) від суми платежів, строк яким настав — П;

4) від суми платежів, що взаємно погашаються (бартерних угод) — ВП;

5) від числа оборотів однойменної грошової одиниці — О. Вона визначається за формулою:

Підтримувати товарно-грошову рівновагу в нашій країні повинен Національний банк. Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних фінансово-економічних заходів необхідно відповідні показники коригувати — збільшити виробництво товарів чи зменшити імпорт, відрегулювати швидкість обороту грошей, зменшити грошову масу, або, нарешті, підвищити чи знизити ціни. Звичайно найкращий спосіб підтримування збалансованості — швидке збільшення обсягу якісних товарів, але це не завжди можливо.

Унаслідок порушення рівноваги між кількістю товарів та грошовою масою гроші знецінюються. Знецінення грошей називається інфляцією* Вона проявляється в зростанні цін. Для стабілізації грошової системи проводяться девальвація, ревалоризация (ревальвація) і нуліфікація.

Девальвація — це офіційне зниження курсу грошей відносно іноземної валюти. Ревальвація — це підвищення курсу грошової одиниці щодо іноземної валюти. Нуліфікація — це офіційне визнання державою повного знецінення грошових знаків і заміна їх новими.

Після проголошення незалежності в Україні постала потреба запровадження власної грошової одиниці — гривні. Ця назва бере свій початок із часів Київської Русі. Гривня як грошова одиниця використовувалась також в Українській Народній Республіці. У 1996 р. вона закріплена Конституцією України як національна валюта.

У 1991 р. у грошовий обіг України було введено тимчасову грошову одиницю — купоно-карбованець. Він швидко знецінювався. Причиною цього були помилкові дії уряду України. Не було вжито заходів для скорочення дефіциту державного бюджету, переходу в розрахунках з країнами СНД на світові ціни і для виходу з "рублевого простору". Пасивне наслідування економічних дій уряду Росії зумовило небачене підвищення цін і бурхливий сплеск інфляції.

25 серпня 1996 р. указом Президента України було проголошено проведення грошової реформи. Головними завданнями її були:

1) заміна тимчасової грошової одиниці — українського карбованця національною валютою — гривнею;

2) зміна масштабу цін відповідно до обмінного курсу купо-но-карбованця на гривню;

3) створення стабільної грошової системи, яка має бути важливим чинником економічного та соціального розвитку.

Грошову реформу було проведено з 2 по 16 вересня 1996 р. на цивілізованих неконфіскаційних засадах з оптимальними зручностями для населення за встановленим курсом (одна гривня обмінювалася на 100 тисяч карбованців). Було перераховано в гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств та організацій, а також вклади громадян.

У період проведення грошової реформи в обігу перебували карбованці і гривні протягом 15 днів. Після 16 вересня 1996 р. обіг купоно-карбованця було припинено. Єдиним законним засобом платежу стала гривня.