- •Україна: Історія.
- •Найдавніші часи
- •Перші поселенці
- •Грецькі колонії на Україні
- •Київська русь піднесення й занепад київської русі
- •Східні слов'яни
- •Суперечки з норманістами
- •Піднесення Києва
- •Перші правителі Києва
- •Київ у зеніті слави
- •Занепад Києва
- •Суспільство й культура київської русі
- •Політичний устрій
- •Суспільна організація
- •Господарська діяльність
- •Культура Київської Русі
- •Галицько-волинське князівство
- •Роздробленість
- •Південно-Західна Україна: Галицько-Волинське князівство
- •Польсько-литовська доба під владою польщі та литви
- •Експансія литовців на Україну
- •Експансія Польщі на Україну
- •Польсько-литовська унія
- •Люблінська унія 1569 р.
- •Соціальна структура та економічні зміни
- •Українці у Речі Посполитій
- •Система власності на Україні
- •Традиційне господарство
- •Зміцнення шляхти
- •Закріпачення селянства
- •Релігія та культура
- •Церковне та культурне життя
- •Полонізація української знаті
- •Відродження православ'я
- •Берестейська унія 1596 р.
- •Козацька ера етап формування
- •Порубіжне суспільство
- •Перші повстання
- •Події церковного й культурного життя
- •Велике повстання
- •Напередодні Великого повстання
- •Богдан Хмельницький
- •Переяславська угода
- •Завершальна стадія Великого повстання
- •Новий устрій
- •Зміни в суспільному устрої
- •Початок Руїни
- •Лівобережжя під владою Росії
- •Територіальний поділ
- •Культурне життя
- •Зміни в церковному житті
- •Гетьманщина
- •Козацький уряд
- •Переломний момент
- •Занепад української автономії
- •Російська експансія
- •Суспільство, економіка й культура
- •Економіка
- •Соціальні зміни в Гетьманщині
- •Відкриття Півдня
- •Демографічна й територіальна статистика
- •Правобережжя під владою Польщі
- •Культурне життя
- •Під імперською владою україна у складі російської та австрійської імперій
- •Російська імперія
- •Політичні події
- •Реформи в Російській імперії
- •Австрійська імперія
- •Українці під владою Габсбургів
- •Реформи Габсбургів і західні українці
- •Зростання національної свідомості
- •Концепція нації
- •Інтелігенція
- •«Будівельні блоки» національної ідентичності
- •Тарас Шевченко
- •Кирило-Мефодіївське товариство
- •Зростання національної свідомості на Західній Україні
- •Імперські реформи
- •Зміни в Австрійській імперії
- •Зміни в Російській Імперії
- •Соціально-економічні зміни
- •Нужденне село
- •Індустріалізація
- •Національні меншості на Україні
- •Діяльність інтелігенції
- •Українофіли
- •Російський революційний рух на Україні
- •Українські політичні партії
- •Революція 1905 р.
- •Розвиток культури
- •Східна галичина:оплот українства
- •Соціально-економічний аспект
- •Новий політичний лад
- •Реакція українців
- •Зростання організованості
- •Польсько-українська конфронтація
- •Буковина і Закарпаття
- •Україна у XX столітті війна і революція
- •Українці в першій світовій війні
- •Російські революції
- •Революція на Україні
- •Більшовицький переворот і Центральна Рада
- •Українська революція
- •Гетьманщина
- •Анархія
- •Директорія
- •Більшовики
- •Боротьба на заході
- •Розв'язка
- •Перемога більшовиків
- •Радянська україна: новаторські 20-ті
- •Воєнний комунізм і неп
- •Створення Радянського Союзу
- •Українізація
- •Національний комунізм
- •Розвиток культури
- •Церковне життя
- •Радянська україна: драматичні зо-ті
- •Сталін і сталінізм
- •Великий перелом
- •Голодомор 1932—1933 рр.
- •Великий терор
- •Кінець українізації
- •Західна україна між війнами
- •Новий статус західних українців
- •Політика Польщі щодо українців
- •Соціально-економічні умови
- •Реакція українців
- •Революційний рух
- •Українці під владою Румунії
- •Українці в Чехословаччині
- •Україна у другій світовій війні
- •Війна на Україні: перший етап
- •Війна на Україні: другий етап
- •Оун і нацистська Німеччина
- •Нацистська влада на Україні
- •Рух Опору
- •Повернення радянської влади на Україну
- •Відбудова і відновлення
- •Урегулювання територіальних питань та зміни у складі населення
- •Відбудова
- •Поглинення Західної України
- •Ідеологічний наступ сталінізму
- •Відлига
- •Нове керівництво
- •Україна: «друга серед рівних»
- •Десталінізація
- •Експерименти в економіці
- •Активізація інтелігенції
- •Реакція
- •Застій та спроби реформ
- •Люди «нагорі»
- •Дисидентський рух
- •Русифікація
- •Суспільні зміни
- •Ера Горбачова
Відбудова і відновлення
Друга світова війна мала для України не лише нищівні наслідки. Повоєнна Україна у багатьох важливих відношеннях виявилася дуже відмінною від тієї, якою вона була раніше. Значно розширилися її кордони, зросла політична й економічна вага в СРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, вперше за багато століть усі українці опинилися в межах однієї держави. До цих змін прагнули пристосуватися як українське суспільство, так і радянський режим, отож, кроки, спрямовані на це пристосування, становлять головну тему повоєнної історії України.
Урегулювання територіальних питань та зміни у складі населення
Найважливішим для українців територіальним питанням, що його розв'язала війна, стало включення Західної України до складу СРСР. На превеликий жаль поляків, Сталін переконав Великобританію й Сполучені Штати погодитися на приєднання до УРСР земель, де західні українці складали більшість населення. В результаті у 1945 р. на Ялтинській конференції СРСР удалося примусити відновлену Польську державу поступитися своїми претензіями на Галичину та Волинь і провести кордон із Радянським Союзом по так званій «лінії Керзона». Особливо болісно переживали поляки втрату Львова — давнього бастіону польської культури.
Чому ж Сталін так наполягав на включенні Західної України? Зовнішнім виправданням цього було те, що немає нічого природнішого, як возз'єднання пригноблених західних українців зі своїми братами у Радянській Україні. Проте оскільки сумнівно, щоб Сталін проймався інтересами українців, то, очевидно, певну роль тут відіграли його власні політичні цілі. Поляки були неспроможними протистояти йому у військовому та інших відношеннях, тому Сталін просто не відчував потреби повертати їм Галичину й Волинь. До того ж, оволодівши Галичиною, СРСР дістав вигідну стратегічну позицію щодо Польщі, Угорщини та Чехословаччини. І нарешті, Сталіну не терпілося розгромити український націоналізм, а для цього він мав загасити його вогнище на Західній Україні.
Урегулювання територіального питання з Польщею передбачало також обмін населенням. Відтак у період між 1944 і 1946 рр. радянські власті дозволили переселитися у Польщу з Галичини й Волині майже мільйонові поляків (включаючи значну кількість євреїв та українців, що визнавали себе за поляків). Натомість у Радянську Україну добровільно чи під примусом іммігрувало близько 520 тис. українців, які опинилися на польському боці нового кордону. Цей вихід поляків завершив їхній довготривалий відступ з України, що розпочався ще в 1648 р., коли польська шляхта втратила владу над Лівобережжям. Тривав він протягом XVIII та XIX ст., коли шляхта поступово втрачала політичну, а згодом і економічну владу на Правобережжі. І ось після другої світової війни радянські власті вигнали поляків із Галичини та Волині — земель, на які 600 років тому почалася польська експансія. З виходом поляків в українській історії перестали існувати важливі, частіше антагоністичні, але нерідко стимулюючі стосунки.
Одразу після війни Москва переконала також Чехословаччину й Румунію відмовитися від претензій відповідно на Закарпаття та Буковину. Відтак Західна Україна з її понад семимільйонним населенням та 110 тис. кв. км території стала складовою СРСР. Під кінець 1945 р. територія Радянської України розширилася до понад 580 тис. кв. км.
Поляки виявилися не єдиною етнічною спільністю, присутність якої на Україні різко зменшилася внаслідок війни. До 1939 р. тут проживало близько 650 тис. німців, переважно нащадків колоністів XVIII ст. Побоюючись того, що вони можуть стати на бік своїх співвітчизників, що напали на СРСР, Сталін наказав евакуювати майже всіх німців для Середньої Азії. Аналогічна доля спіткала приблизно 200 тис. кримських татар, а їхня батьківщина згодом була включена до складу Української республіки. У 1944 р. Сталін, який вважав, що татари активно співпрацювали з німцями, віддав наказ провести їх масове вивезення з Криму. Лише близько половини татар, яких брутально викинули з їхніх осель, витримали подорож до Середньої Азії. Та найтрагічніша доля спіткала українських євреїв. Унаслідок нацистської політики екстермінації, а також масових евакуацій та обмінів населення з 2,7 млн євреїв, що мешкали серед українців у 1930-х роках, залишилося десь 800 тис. Окупації не пережив майже ніхто, але у повоєнні роки на Україну повернулися практично всі ті, хто свого часу евакуювався на Схід.
Разючим контрастом на цьому тлі було відчутне зростання російської меншості. Після війни на Україні, й особливо на нещодавно анексованих західних землях, відчувалася гостра нестача промислових робітників, державних чиновників та партійних функціонерів. Для заповнення цих посад на Україну, особливо в міста, переселялися заохочувані радянським урядом сотні тисяч росіян. Про швидко зростаючу їхню кількість говорить така статистика: якщо у 1939 р. на Україні проживало 4 млн росіян, тобто 12 % усього населення, то до 1959 р.— майже 7 млн, або 16 %. На Західній Україні, де до війни росіян практично не було, у 1959 р. їхня чисельність становила 330 тис., або 5 % населення.
Унаслідок докорінних змін в етнічному складі України, що сталися після війни, такі народи, як поляки, євреї, кримські татари, які протягом тривалого часу відігравали важливу роль в історії України та урізноманітнювали її культурну та етнічну мозаїку, втратили своє значення або фактично зникли, їхнє місце зайняли в основному росіяни. Тим часом приєднання західних територій не привело до помітного збільшення відсотка українців, оскільки лише компенсувало ті втрати населення, яких зазнала Україна під час війни. У цьому процесі її суспільство з багатЬнаціонального перетворилося на переважно двонаціональне, в якому українська більшість існувала пліч-о-пліч із постійно зростаючою російською меншістю.