- •Особл графіки укр мови. Принципи орфографії.
- •2.Вживання апострофу.
- •3.Вживання м’якого знаку.
- •4. Велика літера у власних назвах
- •Особливості передачі географічних назв засобами української мови.
- •7.Особливості відмінювання слов’янських прізвищ.
- •9.Правопис прикметникових форм від геогр. Назв.
- •Особл. Правопису складних особових імен і прізвищ.
- •12.Скл. Випадки правопису голосних у словах інш. Походження.
- •13. Особливості подвоєння і подовження приголосних.
- •14. Спрощення у групах приголосних.
- •Особливості правопису префіксів і суфіксів.
Особл графіки укр мови. Принципи орфографії.
Графіка– розділ науки про укр. мову, в якому вивчається сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення.
До графічних знаків належать букви алфавіту, апостроф, знак наголосу, дефіс, крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крапки та ін.
Алфавіт - сукупність букв, розташованих у встановленому порядку.
Слово алфавіт походить від назв двох перших літер грецького алфавіту: альфа і бета (по-новогрецькому віта). В укр абетці для передачі звуків на письмі існує 33 букви. Голосні звуки позначаються буквами а, о, у, е, и, і. Літери я, ю, є, ї теж служать для передачі на письмі гол звуків, але в їхньому поєднанні з приголосним [j] або ж для позначення м’якості попереднього приголосного (виняток становить буква ї, яка завжди позначає сполучення двох звуків:[j] та [і]). На позначення приголосних звуків уживаються літери, кожна з яких має свою назву: б – бе, в - ве, г - ге, ґ – ґе, д– де, ж – же, з - зе, й – йот, к - ка, л - ел, м- ем, н - ен, п – пе, р - ер, с – ес, т – те, ф - еф, х - ха, ц – це, ч – че, ш – ша. Літера щ (ща) завжди позначає два звуки: [ш] і [ч], а ь (м’який знак) зовсім не позначає звука і служить для передачі м’якості попереднього приголосного.
Взагалі в укр графіці немає спец. букв для фіксації на письмі м’яких приг-х. Проте існують спец. способи позначення м’якості:1) вживання після букви, яка позначає приголосний, ь: батько, льон, коваль;
2) вживання в аналогічній ситуації букв я, ю, є (у цьому випадку вони позначають голосні звуки і м’якість попереднього приголосного): теля, нюх, синє;
3) вживання після літери на позначення приголосного звука букви і: літо, ріка.
Графічний знак «’» використовується для позначення на письмі твердої вимови приг. звуків перед сполученням [j] з голосними [а], [у], [е], [і] (графічно – я, ю, є, ї). Особливості вживання апострофа, як і багато інших правил запису усної мови, вивчає окремий розділ мовознавства – орфографія.
Орфографія - це правопис. О. містить кілька розділів, кожен з яких є сукупн. правил, що баз. на певних принц-х.
Головний розділ орфографії- це розділ про позначення звуків мови буквами.
Окремий розділ орф. складають правила написання слів разом, окремо чи через -, що залежить від змісту та поєднання з іншими словами.
Правопис регламентує вживання великої літери при написанні власних назв (Конотоп, Париж, Всесвіт).
Інші розділи орфографії регламентують закономірності переносу частин слів з одного рядка на інший, правопис запозичених слів, правила графічних скорочень слів, особливості вживання апострофа та ін правила передачі усної мови на письмі.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ
Укр. орфографія побудована на фонет., морфол., істор. (традиційному) та дифиренційному принципах: фонетичний написання слова точно відображає його вимову[книга]- книга; морфологічний написання відбувається за принципом: та сама частина (корінь, префікс, суфікс, закінчення) в усіх словах пишеться однаково, незалежно від їх звучання (вимовляється[брацтво], пишеться братство, бо брат;[веиселий]- веселий,бо весело;[книз'ц'і]- книжці,бо книжка) ; історичний (традиційний) написання слів історично узвичаєно; пояснити його неможливо- треба лише запам'ятати ([йасний]- ясний;[гуни]- гунни); диференціюючий при написанні знаходяться значення слів, щоб диференціювати (розрізнити) їх, незіважаючи на однакове звучання – (вдень (завидно);в день (в певний день);по-новому (прислівник),по новому мосту (прийменник з прикметником)