4.9. Зворот титульного аркуша

Зворот титульного аркуша — це

місце розміщення цілого ряду вихідних даних. Верстається він завжди на парній сторінці. На звороті титульного аркуша розміщують:

1. бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті);

2. відомості про передрук, якщо такі є;

3. імена авторів передмови, вступної статті, післямови, приміток і коментарів та інших елементів апарату видання. Рекомендовано всі прізвища та імена подавати в називному відмінку;

4. макет анотованої каталожної картки, який при необ­хідності може бути перенесений на останню сторінку видання;

5. реферат чи анотацію. Анотацію набирають шрифтом заниженого кегля на зменшений формат і верстають на оптичній середині з двосторонньою втяжкою;

6. комплексний книготорговельний індекс — шифр в лівому нижньому кутку сторінки складання;

7. ISBN (в лівому нижньому кутку сторінки складання під комплексним книготорговим індексом-шифром);

8. копірайт — знак охорони авторського права — в правому нижньому кутку сторінки складання.

Решта даних, які можуть бути поміщені на звороті титульного аркуша, описана вище в рекомендаціях до титуль­ного аркуша.

4.10. Передмова

Передмова—елемент апарату видан­ня; у ній автор, видавництво чи редактор повідомляють читача про те, що слід мати на увазі, читаючи, продивляючись чи вивчаючи видання. Передмова може містити відомості про значимість теми видання, його призначення та можливості використання, про особливості змісту і форми твору, а пе­редусім про відмінність твору від інших творів на цю чи подібну тему, про принципи побудови та добір матеріалів, про невисвітлені теми та проблеми.

При наявності декількох передмов слід дотримуватися такого порядку їх розміщення:

1) передмова видавництва;

2)передмова редактора;

3) передмова автора до перекладного видання;

4) передмова автора до оригінального видання. Передмову, як правило, верстають на початку видання

після титульного аркуша і набирають шрифтами меншого кегля або відмінного від основного за накресленням. Інколи текст передмов набирають з іншою міжбуквеною чи міжряд­ковою відстанню.

4.11. Вступна стаття

Вступна стаття — частина апарату видання, в якій розкривається значимість книги в цілому, її зв'язок з життям, дається її коротка оцінка, відомості про автора, характеристика основних етапів його творчості, епохи. Вступну статтю набирають шрифтом кегля, нижчого від основного, інколи на завужений формат, при певному оформленні збільшуючи чи зменшуючи міжрядкові пробіли.

4.12. Шмуцтитул

Шмуцтитул — окрема сторінка, де помішають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входять у збірник. В стародруках — це додатковий титульний аркуш, який розта­шовували перед основним титулом для охорони останнього від забруднення. Шмуцтитули потрібні, перш за все, читачеві.

Відділяючи частини чи твори один від одного, вони полегшу­ють пошук і підкреслюють їх відносну самостійність.

Художник, завдяки шмуцтитулові, може зробити оформ­лення книги виразнішим, багатшим.

Шмуцтитул може бути складеним, мальованим, комбіно­ваним, декоративним і сюжетно-ілюстрованим — залежно від виду видання. Текст шмуцтитулів оформляють аналогічно до оформлення титульного аркуша, шрифтом тієї ж гарнітури, але зменшеного кегля. Композиція рядків шрифту на шмуц­титулі повинна відповідати титульному аркушеві та системі рубрикації всієї книги.

Верстають шмуцтитул на непарній сторінці з пустим зворотом. Інколи з метою економії паперу зворот шмуцтитула задруковують. З тією ж метою в деяких виданнях шмуцтитул заміняють «шапкою» — заголовком зверху сторінки складан­ня. Чисту незаверстану текстом сторінку перед шмуцтитулом залишати не можна.

Колонцифру, колонтитул, норму і сигнатуру на шмуцти­тулах не розміщують.