4.23. Драматичний текст

Драматичні тексти — тексти, напи­сані в формі прямої мови всіх дійових осіб з вказівкою кожного разу імені особи, якій належать дані слова. Текст драматичних творів розчленовано на окремі вислови дійових осіб — репліки. Перед кожною реплікою набирають ім'я дійової особи, яка її виголошує. Завжди в драматичних творах є вказівки до постановки — ремарки, які, в свою чергу, діляться на постановочні (характеризують обстановку на сцені, час і місце дії) і акторські (характеризують дію чи стан особи, яка говорить у даний момент). Основний текст драматичного твору — репліки. Крім цього, весь такий текст в свою чергу розбитий на дії, акти, картини і яви. Як правило, система рубрикації в такому творі дуже складна. Набираючи і верстаючи твір, перш за все треба використовувати лише одну гарнітуру шрифту з різноманітними її виділеннями і накресленнями.

Репліки набирають шрифтами прямого світлого накрес­лення.

Імена дійових осіб виділяють розрядкою прописним чи півжирним накресленням.

Імена дійових осіб відносно до тексту реплік можуть бути розмішені таким чином:

а) впідбір до тексту реплік з абзацного відступу;

б) впідбір до тексту реплік без абзацного відступу, але з невеликою втяжкою всіх рядків репліки, крім першої;

в) окремими рядками над текстом репліки або з виключкою в лівий край;

г) окремою колонкою зліва від реплік.

Перший і другий способи придатні і для верстання прозових творів, інші використовують у віршованих текстах.

Ремарки в драматичному тексті можуть бути двох видів, а саме: пояснення за ходом усієї дії та перед початком дії і зауваження, що відносяться до дійової особи, яка подає репліку. Перші ремарки називають зовнішніми, другі — внутрішніми. Зовнішні ремарки розміщують окремими ряд­ками і набирають кеглем на ступінь нижчий від шрифту реплік.

Найчастіше ремарки помішають по центру сторінки «окре­мими рядками», хоча їх можна верстати по-різному, відпо­відно до композиції видання.

Від реплік ремарки відбиваються невеликими пробілами (від 2до6 пунктів), якщо можливо, однаковими згори ізнизу. Внутрішні ремарки верстають впідбір з іменами дійових осіб чи репліками і набирають курсивом в дужках без зміни кегля шрифту.

Верстаючи заголовки в драматичних творах, слід лише слідкувати, щоб в системі рубрикації заголовки найнижчого ступеня були зримо активнішими, ніж імена дійових осіб.

При верстанні драматичних текстів не можна закінчувати сторінку іменем дійової особи, набраної окремим рядком, а також першим чи першим і другим рядками довгої репліки. В кінці сторінки репліка повинна мати не менше трьох рядків або може закінчуватися кінцевим рядком. Ніколи не почи­нають нову сторінку акторською ремаркою, яка знаходиться всередині репліки. Відбивка імені дійових осіб зверху повинна бути приблизно в півтора рази більшою, ніж знизу. Списки дійових осіб для всього драматичного твору верстають на окремій сторінці на оптичній середині. Можна верстати на завужений формат чи в дві колонки. Якщо імена дійових осіб набрано впідбір з репліками, то в такому випадку їх не відбивають одне від одного.

4.24. Формульні тексти

Формульні тексти є частиною основ­ного тексту книги і тому їх верстають строго у відповідності з вказівками в оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає втому, що окремі елементи формул, залежно від розташування, розміру та накреслення одних і тих самих знаків, можуть набувати різних змістових значень.

При наборі і верстанні велику увагу слід приділити аналізові оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для буквених позначень математичних величин використовують шрифти латинського, грецького і готичного алфавітів. Для правильного відтворення варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери будуть підкреслені коректурним знаком «курсив», грецькі — обведені червоним кружечком, готичні — синім.

Коректурним знаком будуть помічені літери, які мають однакове накреслення в рядковому і прописному накрес­ленні. Умовні скорочення (sin, cos, tg і т. п.) слід набирати шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Ско­рочення найменувань фізичних величин, незалежно від латинського чи українського алфавіту, теж набирають пря­мим накресленням шрифту.

Формули бувають однорядкові, дворядкові і багаторядкові.

Однорядкові формули набирають кеглем основного шрифту, дворядкові — пониженим кеглем, а в багаторядкових — ту частину формули, що займає один рядок, набирають кеглем основного шрифту, а два і більше рядки — пониженим кеглем. У шкільних підручниках дія молодших класів всі частини формул краще набирати шрифтами основного кегля.

Номери формул набирають тими ж шрифтами, що і основний текст, але беруть їх у дужки, щоб відокремити від самих формул. Формули переважно виключають «окремими рядками» і верстають по центру сторінки складання. Відбивка формули від тексту повинна бути в межах одного рядка кегля основного шрифту. Якщо перед формулою короткий кінце­вий рядок, то від нього формулу взагалі не відбивають. Між формулами, які розташовані одна за одною, відбивка повинна бути не більше ніж 2—4 п. Збільшення відбивок і розбивок формул погіршує зручність прочитання, збільшує обсяг видання і, звичайно, витрати паперу.

Експлікації, які йдуть за формулами, є частиною основ­ного тексту, і тому їх не відділяють від тексту, який іде за ними. Як правило, експлікації починаються словами «де» або «тут», за якими ідуть символи чи пояснення.

Існує два методи складання експлікацій:

— всі символи з поясненнями впідбір. При цьому пояснен­ня кожного символу закінчується крапкою з комою, після якої роблять пробіл, що дорівнює кеглю шрифту, яким набрано основний текст і який не змінюється при виключці рядків. Всю експлікацію верстають на повний формат рядків складання;

— всі символи окремими рядками з вирівнянням всіх тире, які відокремлюють символ від пояснення, для чого перед початком верстання необхідно визначити місце тире згідно з найбільшим символом чи числом. Слова «де» або «тут» набирають і верстають без абзацу разом з першим символом, тобто відступ повинен враховувати і це слово.

Символ або число завжди відділяють від його опису знаком тире з відбивкою з двох боків по 2 п. Слова «де» або «тут» завжди набирають з рядкової літери. Між такими словами і першим символом ніяких знаків пунктуації не ставлять (переноси формул див. у розділі «Правила переносу з рядка в рядок»).

При верстанні складних видань небажаним є розміщення формул на початку сторінки. Неприпустимим є розміщення на різних сторінках групи формул, які мають спільний номер. В таких випадках шляхом вгонки чи вигонки рядків формули слід помістити на одній сторінці.

У хімічних формулах символи хімічних елементів набира­ють шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення.

Так само набирають і цифри. Формули, які заверстуються безпосередньо в рядках, набирають тим самим кеглем, що і рядки. Складні формули, які виводяться з тексту окремо, можна набирати зменшеним кеглем шрифту, але не нижче кг. 8. Усі символи хімічних елементів набираються пропис­ними літерами.

Цифри в хімічних формулах набирають тим же кеглем, що і символи, а валентність — за тими ж правилами, що й індекси в математичних формулах, тобто на 1 —2 ступені нижче, при цьому очко цифр повинно наполовину виступати за лінію основного шрифту. Назву хімічної сполуки помішають під формулою посередині і набирають шрифтом малого кегля (не менше кг. 6).