4.13. Текстові сторінки видання. Правила переносу з рядка в рядок. Спускова сторінка

Текстові сторінки видання — це, власне, весь основний текст видання. При їх верстанні слід дотримуватися таких основних вимог: 1) абсолютна точність розмірів сторінок як за шириною, так і за висотою з мінімальним переносом;

2) однаковий характер усіх сторінок видання, які мають однакові елементи, а саме — рівність відбивок всіх заголовків і підзаголовків різних рангів, приміток у тексті, зносок, підписів під рисунками; однаковий спосіб заверстки одно­типних ілюстрацій, однакова відбивка колонтитулів і колон­цифр, норм і сигнатур і т. п.

3) повне співпадання рядків та загальних розмірів парних і непарних сторінок, а також суміщення тексту на цих сторінках між собою на просвіт. Цього можна досягнути шляхом приведення шрифтів різного кегля, формул, які є на даній сторінці, до цілого числа рядків основного кегля шрифтів за допомогою різного роду відбивок;

4) недопустимість «висячих рядків», тобто сторінка не повинна починатися неповним кінцевим рядком і закінчува­тися абзацним;

5) останній рядок непарної сторінки не повинен закінчу­ватися переносом;

6) в суміжних рядках міжслівні пробіли не повинні різко різнитися між собою за шириною. В трьох чи більше суміжних рядках міжслівні пробіли не повинні розташовуватися один під одним по вертикалі чи по нахиленій лінії, утворюючи так звані «коридори» чи «сходи», які псують загальний вигляд сторінки і ускладнюють читання;

7) текст кінцевого рядка повинен бути в 1,5—2 рази більшим від розміру абзацного відступу, тобто містити в собі 5—7 літер.

Правила переносу слів з одного рядка в інший. Усталеними правилами орфографії і пунктуації та технічними правилами складання заборонено:

1. Залишати в кінці рядка чи переносити в інший частину слова, яка не утворює склад, а також одну літеру.

2. Відділяти приголосну від наступної за нею голосної (за винятком випадків, коли ця приголосна — остання літера чітко вираженого префікса).

3. Відривати літеру «ь» від попередньої приголосної і літеру «й» від попередньої голосної.

4. Відривати останню приголосну односкладового пре­фікса від самого префікса при наступній приголосній («під­бити», а не «пі-дбити»).

5. Залишати в кінці рядка при префіксі початкову частину кореня, яка не утворює складу («при-слати», а не «прис-лати» чи«присл-ати»).

6. Залишати в кінці рядка початкову частину другої основи складного слова, якщо ця частина не утворює складу («п'яти­річний», а не «п'ятирі-чний»).

7. Залишати в кінці рядка чи переносити дві однакові приголосні («завдан-ня», а не «завда-ння»), за винятком початкових подвійних приголосних кореня чи другої основи складного слова («ново-введення», а не «новов-ведення»).

8. Розбивати односкладову частину складноскороченого слова («спец-виставка», а не «спе-цвиставка»), буквені абре­віатури — ті, що пишуться лише прописними літерами, або частково прописними, або частково прописними з цифрами.

9. Відокремлювати позначення одиниць фізичних вели­чин від цифр, до яких вони відносяться.

10. Розбивати переносом графічні скорочення типу і «т. п.», і «т. д.»

11. Переносити на початок рядка знаки пунктуації, крім тире перед прямою мовою чи перед пунктами переліку, на початку рубрики допоміжної вказівки як знаку заміни слова.

12. Залишати в кінці рядка відкриту дужку чи відкриті лапки.

А також забороняється:

13. Розділяти переносом цифри одного числа.

14. Відокремлювати ініціали від прізвища чи один від одного.

15. Розділяти числа в цифровій формі, з'єднані знаком тире.

16. Відокремлювати знаки №, §, % від цифр, до яких вони належать.

17. В книжкових виданнях відокремлювати прислівники і сполучники — від наступних слів і в середині речення; в будь-яких виданнях — тільки однобуквені прислівники і сполучники від наступного слова на початку речення.

18. В книжкових виданнях відокремлювати скорочення від слів, до яких вони належать (не «п. Петро», а «п. Петро»)

19. Робити в книжкових виданнях при форматі складання більше 3 1/2 кв. чотири переноси підряд, в решті видань — не більше семи; при форматі до 3 1/2 кв. в книжкових виданнях — не більше п'яти переносів підряд, в решті видань — не більше восьми переносів підряд.

20. Не рекомендується залишати закінчення «не» на початку рядка і заперечення «не» в кінці рядка, переносити в рядок склад, який утворює з наступним текстом змістові сполучення.

21. Не рекомендується закінчувати переносом:

а) останній рядок на сторінці і особливо, якщо наступна сторінка починається ілюстрацією, таблицею чи якщо на­ступна сторінка розміщена на звороті листа;

б) рядок над ілюстрацією;

в) рядки в книгах для початкуючого читача;

г) рядок, який передує кінцевому.

Переноси в математичних формулах. Роз'єднувати форму­ли на частини по рядках треба в першу чергу на знаках від­ношення між лівою та правою частиною формул (=, <, >,,); в другу чергу — на крапці, знаках додавання, віднімання; в третю чергу — на знакові множення у вигляді косого хреста.

Знак, на якому формула роз'єднується, при переносі залишається в кінці рядка і повторюється на початку наступ­ного. Не рекомендується розбивати формули на знаку ділення і будь-яких інших знаках, крім вище згаданих. При довгому чисельнику і короткому знаменнику дробу чи навпаки для зручності переносу формулу бажано перетворити так, щоб значна частина її була однорядковою і перенос можна було б зробити на одному із знаків цієї частини формули.

Перенос у хімічних формулах дозволяється тільки у випадку крайньої необхідності. Розбивку рекомендується робити на знаках напрямку реакції (стрілках), знаках рівності, рівнова­ги (), взаємодії (+ чи -). Не можна розбивати формули на знаках зв'язку та резонансу («). Знак, на якому зроблено перенос, повторюється на початку наступного рядка.

Крім уже згаданих переносів, у підготовці видань слід дотримуватися і всіх граматичних правил переносів.

Спускова сторінка — перша сторінка книги або її розділу чи частини, яка заверстується із спуском, тобто з відступом у верхній частині сторінки.

Розміри спусків у кожному виданні визначаються видав­ництвом чи видавничою організацією. Звичайний розмір спуску — близько 1/4 висоти сторінки складання, рахуючи від її верху до першого рядка тексту.

Всі елементи оформлення книги заставки, лінійки, висту­паючі буквиці, заголовки чи система заголовків на спусковій сторінці входять у розмір спуску.

За технічними правилами верстки, розміри спусків у межах одного видання повинні обов'язково бути однаковими.

При верстанні спускових сторінок в разі необхідності допустиме збільшення чи зменшення спуску на 1 чи 2 рядки лише для правильного її закінчення, тобто без «висячих» рядків і без переносу на парну сторінку.

При верхньому розміщенні колонтитулів і колонцифр останні на спускових сторінках не ставляться.

На практиці є п'ять варіантів верстання спускової сторінки.

1. Відкритий спуск — чистий простір, утворений внаслі­док того, шо початкова сторінка коротша за всі інші. Візуально створює паузу, сигналізуючи про початок тексту чи нової його частини.

2. Використання ініціалу — заголовної літери першого слова текстової сторінки, збільшеної порівняно з іншими заголовними літерами видання. За рахунок збільшення заго­ловної літери відповідно збільшується спуск.

3. Збільшення зовнішнього чи внутрішнього поля сторінки можливе внаслідок зменшення ширини початкової сторінки порівняно з рештою сторінок, відповідно до композиційно-конструктивних особливостей задуму оформлення. Збільшення зовнішнього чи внутрішнього поля за рахунок сторінки складання називають утяжкою.

4. Збільшення ширини сторінки складання щодо решти сторінок за рахунок бічного поля.

5) Використання заставки — сюжетно-тематичного або декоративного зображення у верхній частині початкової сторінки чи розділу за рахунок спуску тексту.