
- •Роль та завдання маркування
- •Формат та колір марки
- •3.Розміщення марок
- •Направляючі стрілки
- •Вказівні знаки
- •Розпорядчі і Заборонні знаки.
- •Текстові види маркування
- •Спеціальне маркування водних маршрутів
- •Спеціальне маркування гірських маршрутів
- •11. Спеціальне маркування лижних маршрутів
- •12.Спеціальне маркування гірськолижних маршрутів
- •13. Маркування самодіяльних спортивних маршрутів
- •Медичні вимоги до учасників туристичного походу.
- •Перша медична допомога в туристичному поході.
- •Оцінка загального стану потерпілого, локалізації і характеру ушкодження.
- •Основні правила і прийоми надання пмд.
- •Основні прийоми реанімації.
- •Добір особистого та групового спорядження.
- •Режим харчування, та енергетичні витрати організм в туристичному поході.
- •21.Базова документація уявної туристської групи
- •22. Особливості підбору компаньйона
- •23. Принципи класифікації характерів в європейській астрології
- •24. Сумісність характерів і типи взаємовідносин
- •25. Закономірності в поведінці знаків.
- •26. Вимоги до маркування
- •1) Формат марки
- •2) Колір марки
- •3)Розміщення марок
- •27. Класифікація маркувальних знаків
- •28. Форми туристських об’єднань
- •29. Завдання та структура Федерації спортивного туризму України
- •30. Український державний центр туризму і краєзнавства
- •31. Місцеві станції юних туристів, територіальні туристстичні клуби та секції.
- •32. Туристські маршрутно-кваліфікаційні комісії
- •33. Основні правові та нормативні документи по самодіяльному туризму
- •35. Вимоги до формування туристських груп та учасників туристсько-спортивних походів
- •36. Вимоги до керівника туристської групи
- •38. Сутність самодіяльного туризму
- •39. Форми туристських подорожей
- •40. Організаційні форми туристсько-краєзнавчої діяльності
- •42. Виставки, ярмарки та туристичні салони
- •43. Туристичні табори та експедиції.
- •44. Шкільні туристсько-краєзнавчі заходи.
- •45. Типи та види географічних екскурсій
- •Підготовка екскурсії.
- •Підготовка кадрів з організації та проведення туристичних самодіяльних заходів
- •Організація та планування туристсько-краєзнавчої роботи в школі.
- •Оформлення шкільних краєзнавчих музеїв
- •Всеукраїнські масові туристсько-краєзнавчі заходи.
- •Соціально-психологічні аспекти формування туристської групи.
- •52. Психологічний клімат в туристській групі.
- •Формальні і неформальні групи в туристському поході.
- •Комплексна психологічна підготовка керівника групи.
- •Конфлікти і конфліктні ситуації в туристському поході.
- •56. Управління конфліктною ситуацією.
- •Особливості спеціальної психологічної підготовки до туристичного походу.
- •58. Класифікація туристичних маршрутів.
- •59. Методичні принципи розробки туристських маршрутів.
- •60. Розподіл функціональних обов’язків в туристській групі.
Формальні і неформальні групи в туристському поході.
Групи, створені за бажанням керівництва організації, називаються формальними. Вони виникають при:горизонтальному поділі праці (виникненні підрозділів); вертикальному поділі праці (виникненні рівнів управління). Первинною функцією формальних груп є виконання певних завдань і досягнення конкретної мети.Неформальні-це дві й більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей і одночасно перебуває під впливом інших осіб. Як правило, неформальні групи не мають потреби в регламентації з боку адміністрації. Важливе значення для діяльності неформальної групи має певне,властиве тільки цій групі,психологічне мікросередовище,що виникає на основі різноманітних соціально-психологічних контактів. Неформальних структур може бути стільки,скільки є підстав для спілкування.Неформальні групи можуть бути замкненими або відкритими для інших,активними чи пасивними тощо. Основними мотивами вступу до неформальної групи є почуття належності до певної спільності,тісні особисті стосунки,симпатії,відчуття захищеності.
Комплексна психологічна підготовка керівника групи.
Психологічний клімат в тур колективі багато в чому залежать від керівника групи,так як контролює не тільки свої вчинки та відповідальність за них,а ще й за дії кожного учасника та групи в цілому.Керівник має бути компетентним в питаннях тактики та техніки туризму,буди відповідальним,комунікабельним,щирим,чесним,впевненим у своїх діях.Не має права у стосунках з людьми гарячкувати,»зриватися».Не повинен перебивати,дорікати учасникові в присутності інших,уникати винесення доган як засів управління групою,але при порушенні правил,звичайно закривати на це очі не можна,але процес виховування має бути досить конкретним,коректним. Відповідально підходити до важливих рішень,які стосуються усієї групи.Керівник має бути пунктуальним та точним,повсякденною нормою повинен бути контроль за виконанням учасниками розпоряджень і завдань керівника.Спостереження технічної майстерності учасників,тому також важливий інтерес з його боку підвищити спортивну кваліфікацію його учасників походу.Тим самим така зацікавленість керівника,підвищить авторитет керівника серед туристів.Звертання К до групи повинні бути чіткими та стислими,зрозумілими.Свідома дисципліна-важливий фактор для успішного проведення походу.Використовування демократичних методів управління:абсолютний авторитет керівника,який підтримується його перевагою перед іншими в досвіді,знаннях та організатор здібностях.Має бути терпимим до недоліків і помилок своїх товаришів,він керується інтересами групи,а не власними.Вищою оцінкою достоїнств керівника є готовність його товаришів знову піти з ним у похід.
Конфлікти і конфліктні ситуації в туристському поході.
Прагнення людини до виживання обумовлюється наявність у неї фізіологічних та психосоціальних потреб. до важливих фізіологічних потреб відносяться їжа,вода,кисень та сон.Також людина має психосоц. потреби:потреба у безпеці,у власній правоті,потреба контролювати інших,але не дозволяти контролювати себе,потреба у повазі та любові,в спілкуванні задоволення цих потреб,ясна річ,кожна людина розуміє по-своєму і реагує по-своєму,особливо коли на шляху задоволення своїх потреб є певні перешкоди.Наслідком незадоволення потреб людина переживає внутр. напруження,що часто супроводжується бурхливим емоційним станом.При такому стані людині важко обрати правильний напрям дій,та й напрям думок також і може виплеснутись на поведінковому або фізіологічному рівні. Виникають агресивні реакції,певні зриви. Буває,що під час критичних ситуації,деяки навпаки,намагаються уникнути ситуації, «втекти від неї». Для того,щоб управляти конфліктом,треба знати причини виникнення конфліктної ситуації. Причини конфлікту е обов’язково зосередж у психологічній сфері. Ними можуть бути і фактори побутового та іншого характеру-такі,як обмеженість ресурсів,взаємозалежність завдань,харчова і побутова несумісність. Різниця в манері поведінки і життєвому досвіді,тому що якщо людині притаманна агресивна поведінка,то це буде постійним джерелом конфліктів.Конфлікти можуть бути викликані неспроможністю керівника налагодити комунікацію в групі. Боротьба за лідерство,її прояви варіюють від відвертого захоплення влади до більш тонких підходів.