
- •1.Використання математичних методів в економ.
- •2. Математ. Школа в політекономії
- •3.Статистичний напрям.
- •4.Економетрія.Історія становлення та сутність наукової дисципліни.
- •5.Використання моделювання у наукових дослідженнях
- •6.Класифікація моделей
- •7.Особливості використання математичного моделювання в економічних дослідж.
- •8.Загальна схема проведення економетричного дослідження.
- •9.Внесок українських вчених в розвиток економіко-математичних досліджень.
- •10. Види зв’язку між змінними. Кореляційна залежність.
- •11. Аналітичне групування.
- •12. Основні завдання кореляційно-регресійного аналізу.
- •1.Встановлення причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними економічними змінними.
- •2.Визначення типу і форми кореляційно-регресійної моделі.
- •3.Вибір методу оцінювання невідомих параметрів моделі та побудова моделі.
- •4.Оцінювання сили кореляційного зв'язку між змінними.
- •5.Перевіряння моделі на точність.
- •6. Вибір "найкращої" моделі.
- •7. Аналіз результатів моделювання, їхня економічна інтерпретація та практичне використання.
- •13.Узагальнена та вибіркова парні лінійні кореляційно-регресійні моделі.
- •14. Оцінювання параметрів економетричних моделей.
- •15. Визначення оцінок параметрівв парної лінійної кореляційно-регресійної моделі.
- •16.Економетрична інтерпретація параметрів парноїмоделі. Випадкові відхилення.
- •1.Параметр b1 (коефіцієнт регресії, тангенс кута нахилу прямої).
- •2. Параметр b0 ( вільний член рівняння регресії, початкове значення результуючої змінної).
- •3.Випадкові відхилення.
- •17. Основні припущення класичного кореляційно-регресійного аналізу.
- •2.Відсутність автокореляції між випадковими величинами .
- •3.Гомоскедастичність(однакова дисперсія) в.В. .
- •6.Регресійну модель специфіковано правильно.
- •18. Перевірка моделі на наявність автокореляції.
- •19. Побудова плкрм методом максимуму правдоподібності.
- •20. Коефіцієнт кореляції та його властивості
- •21. Спряжені парні лінійні кореляційно-регресійні моделі
- •22. Стандартна та гранична похибка моделі
- •23.Відношення детермінації. Кореляційне відношення.
- •24. Вибіркова похибка моделі.
- •25. Похибка індивідуального прогнозу
- •26. Оцінювання коефіцієнта кореляції
- •27. Перевірка значущості параметрів зв’язку між змінними
- •28.Експрес-діагностика моделі
- •29. Основні припущення під час багатофакторного кр аналізу.
- •30. Етапи побудови множинної лкрм.
- •31. Оцінювання параметрів моделі
- •1. Побудова системи нормальних рівнянь способом відхилень.
- •2. Побудова системи нормальних рівнянь способом коваріацій.
- •32. Економетричний зміст параметрів багатофакторної моделі
- •33. Матричний підхід до побудови множинної лкрм
- •34.Стандартна похибка багатофакторної моделі.
- •35.Коефіцієнти множинної кореляції та детермінації
- •36.Вибіркова похибка багатофакторної моделі.
- •37.Похибка індивідуальної оцінки багатофакторної моделі
- •38.Оцінювання коефіцієнта множинної кореляції.
- •39.Експрес-діагностика багатофакторної моделі
- •40.Часткова регресія. Коефіцієнти часткової кореляції та часткової детермінації.
- •41. Огляд методів вибору багатофакторної моделі.
- •42.Метод усіх можливих регресій
- •43.Метод виключень
- •44.Покроковий регресійний метод
- •45.Основи Дисперсійного аналізу
- •46. Однофакторний дисперсійний аналіз
- •Вихідні дані для однофакторного дисперсійного аналізу з рівним числом паралельних дослідів
- •Однофакторний дисперсний аналіз (з рівним числом паралельних дослідів)
- •47.Двофакторний дисперсійний аналіз
- •48.Трифакторний дисперсійний аналіз.
- •49.Суть компонентного аналізу
- •50. Метод головних компонент
- •51. Методи класифікації соціально-економічних об’єктів. Дискримінантний аналіз.
- •52. Основи кластерного аналізу
41. Огляд методів вибору багатофакторної моделі.
Під
вибором
МЛКРМ
розуміють відбір кінцевої множини
факторних ознак
,
які будуть включені в модель.
Під час вибору багатофакторної моделі керуються двома суперечливими критеріями:
Що більше факторних ознак містить модель, то вона точніша, а прогнозні значення, отримані за допомогою моделі, надійніші.
Якщо моделі містить велику кількість факторних ознак, це вимагає більших обсягів початкових даних і значно ускладнює процес побудови та дослідження моделі.
Вибір багатофакторної моделі (її «найкращого» варіанта) полягає у компромісі між цими двома альтернативними критеріями. Оскільки це завдання суперечливе, тяжко підлягає формалізації, то єдиної процедури вибору моделі немає, однак є досить велика кількість підходів до його реалізації. Найвідомішими з них вважають:
Метод усіх можливих регресій;
Метод виключень;
Покроковий регресійний метод;
Гребенева регресія;
Регресія на головні компоненти;
Ступеневий регресійний метод.
42.Метод усіх можливих регресій
Метод усіх можливих регресій історично був перших методом вибору багатофакторної моделі. Він вимагає побудови всіх кореляційно-регресійних моделей, які містять усі можливі комбінації факторних ознак із множини . Як відомо, кількість таких комбінації дорівнює
Отже, необхідно побудувати:
Одну (
)модель –
одно факторних моделей –
;
двофакторних моделей –
.
.
.
k+1)
одну (
) багатофакторну модель, яка містить
усі k
факторні ознаки –
Кожну
з моделей оцінюють за трьома критеріями:
коефіцієнтом детермінації
,
середньою сумою квадратів помилок
та
-критерієм
Малоуза.
Насамперед моделі оцінюють у кожній однотипній групі ( однофакторні, двофакторні, трифакторні тощо) і вибирають «найкращі» з них, потім порівнюють між собою «найкращі» представники всіх груп. Під час цього аналізують закономірність включення деяких факторів у «найкращі» моделі і роблять висновок про кінцеву множину факторних ознак, котрі необхідно включити у «найкращу» МЛКРМ. Очевидно, вибір остаточної моделі – це деякою мірою суб’єктивна оцінка дослідника.
43.Метод виключень
Процедуру методу виключень для вибору остаточної МЛКРМ можна розділити на 4 етапи:
Будують множинну кореляційно-регресійну модель, яка містить усі факторні ознаки, відібрані для розгляду:
Обчислюють значення часткового F-критерію (критерію виключення) для кожного фактора. Щоб перевірити значущість відповідного коефіцієнта множинної регресії, частковий F-критерій фактора повинен збігатися із квадратом t-статистики
, тому в методі виключень замість часткових F-критеріїв можна використовувати t-статистики.
Серед усіх значень
часткового критерію вибирають найменше:
Найменше значення часткового критерію
порівнюють із заздалегідь обраним критичним значенням
. Якщо
, то фактор
вилучають із моделі і здійснюють перехід на перший етап. Якщо
, то модель залишають без змін.