4) Усі вищеназвані стратегії.

Процедура статистичного контролю якості поділяється на:

1) Приймальний контроль.

2)          Контроль процесу.

3)          Заключний контроль.

4)          Правильні відповіді 1 і 2)

Прийнятний рівень якості – це коли:

1)  Кількість забракованих виробів у партії не перевищує конкретної межі.

2) Кількість забракованих виробів у партії відповідає конкретній межі.

3)          Кількість забракованих виробів у партії менша від конкретної межі.

4)          Процентний показник браку нижчий від вказаного числа.

Комплекcна система управління якістю (КС УЯП, 1975 р.) – це:

1)  Об’єднання робіт, спрямованих на раціональну систему стимулювання якості праці.

2)          Об’єднання робіт, спрямованих на поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції, в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів.

3) Об’єднання робіт, спрямованих на певні виробничі обставини стадії "життя" продукції, аспекти та об'єкти управління її якістю.

4)          Об’єднання робіт, спрямованих на розробку СТП для необхідних напрямів управління якістю продукції та праці.

Продуктивність праці – це:

1) Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

2)          Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження матеріаломісткості продукції.

3)          Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу низькі ціни на сировину.

4)          Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження ціни на готову продукцію.

Показники рівня виробітку – це:

1)          Вартісні показники.

2)          Натуральні показники.

3)          Трудові показники.

4)          Усі вищеназвані.

До зовнішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:

1) Політику і стратегію.

2)          Ринкову інфраструктуру.

3)          Персонал, організацію виробництва й праці.

4)          Природні ресурси.

Показники рівня виробітку – це:

1)          Вартісні показники.

2)          Натуральні показники.

3)          Трудові показники.

4)          Усі вищеназвані.

До зовнішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:

1) Політику і стратегію.

2)          Ринкову інфраструктуру.

3)          Персонал, організацію виробництва й праці.

4)          Природні ресурси.

До внутрішніх чинників зростання продуктивності праці не відносять:

1)  Характер продукції.

2)          Технологію і обладнання.

3)          Законодавство.

4)          Систему мотивації.

Чинники, що істотно впливають на продуктивність праці:

1)  Матеріально-технічні.

2)          Організаційні та економічні.

3)          Соціальні та географічне розміщення підприємств.

4)          Усі вищеназвані.

До шляхів підвищення технічного рівня виробництва не належать:

1)          Заміна діючих технічних засобів прогресивнішими; модерні­зацію обладнання.

2)          Механізація та автоматизація виробництва.

3)          Зміна питомої ваги окремих видів продукції (послуг) та виробництв.

4)          Застосування прогресивних технологій.

До удосконалення управління організації виробництва та праці не відносять:

1)          Удосконалення структур та раціональний розподіл функцій управління.

2)          Запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників.

3)          Диверсифікацію виробництва та введення в дію нових цехів.

4)          Поліпшення економічних характеристик праці.

Продуктивність підприємства (організації) – це:

1) Баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах.

2) Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує зниження ціни на готову продукцію.

3)          Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує підвищення кваліфікації робітників.

4)          Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує збільшення обсягу продукції, що виробляється.

Цикл продуктивності – це:

1)          Логічна послідовність дій, яка забезпечує підприємству низькі ціни на сировину.

2)          Логічна послідовність дій, яка забезпечує підприємству можливість успіху через зростання продуктивності.

3)          Логічна послідовність дій, яка забезпечує впровадження нових технологій.

4)          Логічна послідовність дій, яка забезпечує підвищення якості сировини, матеріалів, комплектуючих деталей, засобів або просто комплектуючих.

Дієвість операційної системи – це:

1)          Ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення „потрібної” роботи.

2)          Ступінь використання системою необхідних ресурсів.

3)          Ступінь відповідності системи вимогам, сертифікатам та очікуванням.

4)          Ступінь удосконалення організації праці та виробництва.

Регулювання продуктивності операційної системи складається з таких елементів:

1)          Забезпечення основи для регулювання.

2)          Розроблення стратегічних планів обґрунтування програми продуктивності.

3)          Розроблення підходів до стратегій і методів вимірювання та оцінки продуктивності.

4)          Усі вищеназвані елементи.

За якої умови не відбувається підвищення продуктивності:

1)          Обсяг продукції зростає, витрати зменшуються.

2)          Обсяг продукції зростає, витрати теж зростають, але повільніше.

3)          Обсяг продукції скорочується, витрати теж скорочуються, але повільніше.

4)          Обсяг продукції скорочується, витрати теж скорочуються, але швидшими темпами.

Управління операційною системою за критерієм продуктивності – це:

1)          Процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації.

2)          Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських рішень відповідно до конкретної ситуації.

3)          Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських впливів.

4)          Процес, який передбачає стратегічне планування та контроль операційної системи.

Удосконалення операційної діяльності можливе через:

1)          Збільшення фінансування на дослідження й розробки.

2)          Переоцінку і переобладнання виробничих потужностей.

3)          Досягнення гнучкості робочої сили організації шляхом підготовки працівників для виконання кількох різних робіт.

4)          Усі вищеназвані відповіді правильні.

Результативність функціонування виробничих систем характеризують:

1)          Ефективність.

2)          Дієвість.

3)          Чутливість до змін.

4)    Оперативність.

З яких елементів складається регулювання продуктивності виробничої системи?

1)          Розроблення програми підвищення продуктивності.

2)          Розроблення методів вимірювання і оцінювання продуктивності.

3)          Розроблення методів контролю підвищення продуктивності.

4)          Усі вищеназвані елементи.