4) Проект а, рентабельність якого залежить від реалізації проекту в, оскіль­ки його дохідність починає знижуватися при прийнятті проекту в.

До класифікацій проектів за класом (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі) не відносять:

1) Організаційні проекти.

2)          Монопроект.

3)          Мультипроект.

4)          Мегапроект.

Економічні проекти – це:

1)  Проекти, головною метою яких є створення чи реновація основних засобів, що вимагає вкладення інвестицій.

2)         Проекти, в яких головна мета полягає в розробці й застосуванні нових технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпе­чують розвиток систем.

3)         Проекти, цілі яких заздалегідь визначені, пов'язані з організа­ційним поліпшенням системи.

4) Проекти, метою яких є поліпшення показників функціонування системи.

До внутрішнього оточення проекту належать:

1)  Рівень інформаційних технологій.

2)          Умови та рівень життя.

3)          Стиль керівництва проектом.

4)          Рівень оподаткування.

До учасників проекту не належать:

1)          Замовник.

2)          Субконтрактор.

3)          Інвестор.

4)          Дилер.

Короткострокові проекти – це проекти тривалістю:

1)          до 1 року;

2)          до 2 років;

3)          до 3 років;

4)          до 4 років.

Інвестиції – це:

1)          Вкладення коштів, майнових та інтелектуальних цінностей в матеріальні й нематеріальні активи, корпоративні права й цінні папери з метою одержання прибутку або соціального ефекту.

2)          Витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходу.

3)          Кошти, вкладені в об’єкт розвитку.

4)          Капітальні вкладення.

Сітьовий графік – це:

1)          Набір графічних методів, що використовуються при плануванні проекту та спостереженні за ним;

2)          Процеси та заходи, які потребують витрат часу та ресурсів;

3)          Результат однієї або декількох виконаних робіт;

4)          Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість.

Найбільш відомими методами складання сітьового графіку є:

1)          Метод оцінки та перегляду програм (РЕRТ);

2)          Метод критичного шляху (СРМ);

3)          Метод робочого календаря;

4) Правильні лише 1 та 2)

Оптимізація (коректування) сітьового графіка дозволяє:

1) Скоротити критичний шлях;

2)          Підвищити рівномірність використання ресурсів;

3)          Ліквідувати резерви часу;

4)          Усунути непродуктивні витрати.

Методи складання графіка критичного шляху можна застосовувати з найбільшою ефективністю, якщо проект має такі характеристики:

1)  Визначені операції чи завдання, які означають початок і кінець проекту;

2)          Завдання та операції взаємно незалежні;

3)          Намічено точний порядок виконання операцій та завдань;

4) Усі вищеперелічені відповіді.

Моделі типу „час – витрати” використовуються для:

1) Створення графіків мінімальних затрат;

2)          Створення графіків з однозначною оцінкою операцій;

3)          Створення графіків раннього і пізнього початку операцій;

4)          Створення графіків рутинних операцій.

Для етапу цехового контролю якості продукції характерно: