4) Усі вищеназвані методи.

Операційні менеджери для прогнозування показників функціонування операційних систем використовують:

1)          Трендове проектування та факторний прогноз.

2)          Виробничі функції та аналіз критичної точки.

3)          „Дерево рішень” та методи математичного прогнозування.

4) Усі вище названі методи.

Трендове проектування дозволяє:

1)  Виявити причинно-наслідкові зв'язки між прогнозованими величинами і факторами, що визначають їхній рівень.

2)          Встановити лінію тренда по серії точок минулих даних і потім проек­тувати лінію в майбутнє для середньо- і довгострокових прогнозів.

3)          Прогнозувати потужності операційних систем при відомих обмеженнях.

4)          Визначити критичну точку, аналіз якої вимагає оцінки постійних витрат, змінних витрат і доходу.

Ціль стратегічного планування виробничих потужностей полягає у:

1) Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще підтри­мував би довгострокову конкурентну стратегію компанії.

2)          Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще підтри­мував би короткострокову конкурентну стратегію компанії.

3)          Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще відображав би перспективу розвитку компанії.

4)          Забезпеченні методів визначення такого загального рівня потужності капіталомістких ресурсів, який найкраще підтри­мував би політику організації.

При розрахунках виробничих потужностей враховують:

1)          Власне та орендоване обладнання.

2) Весь парк діючого обладнання.

3)          Лише власне обладнання.

4)          Лише орендоване обладнання.

Середньорічна потужність підприємства розраховується:

1)          Як потужність на кінець планового періоду, скоригована на приріст потужності в поточному періоді і зменшення потужності за рахунок вибуття.

2) Як потужність на кінець планового періоду, скоригована не тільки на приріст, зменшення потужності, але й на строки її введення (вибуття).

3)          Як середньоарифметичне вихідної і вхідної потужностей.

4)          Як потужність на початок планового року, скоригована на строки її введення.

Які з наведених факторів не сприяють підвищенню ефективності використання виробничих потужностей підприємства?

1)          Збільшення змінності роботи обладнання.

2)          Підвищення частки активної частини в загальному обсязі основних фондів.

3)          Підвищення ступеня оновлення устаткування.

4)          Зниження серійності випуску продукції.

Які фактори, що впливають на ефективність використання виробничих потужностей, можна віднести до регульованих підприємством?

1)  Темпи науково-технічного прогресу.

2)          Конкурентне середовище підприємства.

3)          Асортимент та серійність випуску продукції.

4)          Вартість закупівлі основних фондів.?????????

Концепція фокусування потужностей (СарасіtуFосus) реалізується через:

1)          Механізм „завод у заводі” (PlantWithinPlant – РWP).

2)          Ефект масштабу.

3)          Забезпечення умов для зростання економічної ефективності діяльності підприємства і одержання необхідного обсягу прибутку.

4)          Механізм техніко-економічних розрахунків.

Гнучкість виробничих потужностей означає:

1) Здатність підприємства швидко збільшувати або зменшувати обсяг виробництва.

2)          Здатність підприємства підтримувати запланований обсяг виробництва продукції.

3)          Здатність підприємства забезпечувати умови для зростання обсягу випуску продукції при повному використанні вироб­ничого обладнання.

4)          Здатність підприємства забезпечувати підвищення ступеня оновлення устаткування.

Відмінність планування виробничої потужності у виробничій сфері від пропускної здатності сервісного підприємства:

1)  Сервісні потужності набагато більше залежать від часу.

2)          Сервісні потужності набагато більше залежать від місця розташування.

3)          Сервісні потужності більше піддаються коливанням попиту.

4)          Усі вищеназвані відповіді правильні.

На якій фазі пропускної здатності сервісних підприємств сервісний бізнес ретельно продумується й організовується:

1)  Підприємницька фаза.

2)          Організаційна фаза.

3)          Фаза росту.

4)          Фаза зрілості.

На якій фазі пропускної здатності сервісних підприємств сервісна фірма вже охоплює велику частину свого потенційного ринку і втрачає більшість своїх вихідних унікальних характеристик:

1)  Підприємницька фаза.

2)          Організаційна фаза.

3)          Фаза росту.

4)          Фаза зрілості.

При виконанні макроаналізу використовують такі методи розміщення промислових підприємств:

1)  Фактор рейтингової системи.

2)          Метод лінійного програмування.

3)          Метод центру ваги.

4)          Усі вищеперелічені.

444444444444444444444444444444444444444444444444444

При складанні плану розміщення устаткування не слід враховувати такі чинники і обмеження:

1)          Доступний простір.

2)          Безпека.

3)          Доступ.

4)          Плинність кадрів.

Варіанти розміщення устаткування:

1)  Функціональне (технологічне) розміщення.

2)          Розміщення по видах продуктів.

3)          Розміщення по групах операцій (технологій).

4)          Усі вище названі.

Функціональне (технологічне) розміщення – це:

1)          Приписування устаткування і робочої сила до якогось одного продукту.

2)          Групування устаткування, що виконує схожі функції.

3)          Групування продуктів за технологічними осередками, ґрунту­ючись на схожості їхніх технологічних процесів.

4)          Розміщення устаткування за принципом обслуговування нерухомого об'єкта.

„Сервісний ландшафт” – це:

1)  Фізичне середовище, де надаються послуги, яке впливає на споживачів і обслуговуючий персонал.

2)          Планування шляху руху клієнтів і групування товарів.

3)          Фізичне середовище, де створені умови для спілкування і командної роботи компанії.

4)          Складські приміщення, що виглядають як великі магазини і вимагають наявності співробітника, що стежить за цінами та асортиментом інших фірм.

Планування трудового процесу – це:

1)          Планування навчання робітників для виконання робіт, що вимагають високої кваліфікації.

2)          Трудова діяльність окремого працівника або групи у визначених виробничих умовах.

3)          Залучення працюючих до планування й організації роботи.

4)          Організаційні заходи, що гарантують значні стимули.

До переваг спеціалізації праці не належать:

1)          Швидке навчання робітників.

2)          Можливість жорсткого контролю за робочим потоком і завантаженістю роботою.

3)          Обмежена гнучкість процесу освоєння виробництва нових виробів.

4)          Висока продуктивність завдяки простій і одноманітній роботі.

$EO00185,6,1,1,0,1

Соціотехнічна система праці базується на:

1)          Системі праці з розширеними обов'язками, але поширюється на бригаду або робочу групу і посилюється зацікавленістю робочої групи в удосконаленні технологічного процесу.

2)          Системі праці з горизонтально розширеними обов'язками, але поширюється на бригаду або робочу групу і посилюється зацікавленістю робочої групи в удосконаленні технологічного процесу.

3)          Системі праці з вертикально розширеними обов'язками, але поширюється на бригаду або робочу групу і посилюється заці­кавленістю робочої групи в удосконаленні технологічного процесу.

4)          Системі праці з розширеними обов'язками, але не поширюється на бригаду або робочу групу.

Методи дослідження діяльності у виробничому процесі:

1)          Побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху.

2)          Побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу.

3)          Побудова карт видів діяльності, діаграм „робітник – машина”.

4)    Побудова карт видів діяльності, діаграми „робота бригади”.

Методи дослідження діяльності при взаємодії робітника з обладнанням:

1)          Побудова карт видів діяльності, діаграми „робота бригади”.

2)          Побудова карт видів діяльності, діаграм „робітник – машина”.

3)          Побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху.

4)          Побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу.

Розрахунок норм виконання робіт необхідний для таких цілей:

1)          Для складання графіка робіт і розподілу потужностей.

2)          Для забезпечення об'єктивної основи мотивації робочої сили і виміру виконаної роботи.

3)          Для визначення вразливих місць і наступного їхнього удосконалення.

4)          Усі вище перелічені відповіді правильні.

Основні методи нормування праці:

1)          Хронометраж та метод вибіркового спостереження за трудовим процесом.

2)          Метод елементних нормативів.

3)          Системи мікроелементного нормування.

4)          Усі вище перелічені методи.

Хронометраж:

1)          Виконують за допомогою секундоміра безпосередньо на робочому місці або шляхом аналізу відеозапису трудового процесу.

2)          Виконують при дослідженні частини, або вибірки, якої-небудь діяльності.

3)          Виконується за допомогою фіксування норми виробітку.

4)          Виконують за допомогою табличних нормативів.

Нормативи витрат праці на виробництво продукції розробляються:

1)          Державою.

2)          Самостійно кожним підприємством.

3)          Кожною ланкою підприємства окремо.

4)          Кожним виробничим підрозділом.

Чи може нарахована заробітна платня бути нижчою від встановленого державою мінімального рівня?

1)  Може, якщо не відпрацьована повна місячна норма робочого часу.

2)          Не може.

3)          Може, якщо підприємство-роботодавець є монополістом продукції, що випускається.

4)          Може, якщо підприємство-роботодавець є монополістом на ринку робочої сили.

Яку систему оплати праці доцільно використовувати на підприємстві, якщо праця робітників на ньому не піддається нормуванню, а керівництво підприємства прагне створити робітникам мотиви для якісного виконання ними своїх обов’язків?

1)          Просту погодинну.

2)          Пряму відрядну.

3)          Відрядно-преміальну або відрядно-прогресивну.

4)          Погодинно-преміальну.

Яку систему оплати праці доцільно використовувати у структурному підрозділі підприємства, де добре організовано нормування праці і можливий облік виробітку понад встановлену норму?

1)          Відрядно-преміальну або відрядно-прогресивну.

2)          Просту погодинну.

3)          Пряму відрядну.

4)          Погодинно-преміальну.

При якій системі оплати праці розцінка встановлюється не на кожну операцію окремо, а на весь обсяг роботи?

1)         При колективній системі оплати.

2)         При акордній.

3)         При погодинно-преміальній.

4)         При відрядно-преміальній.

При якій системі оплати праці виробіток робітника в межах норми оплачується за звичайними відрядними розцін­ками, а додатковий виробіток – за підвищеними розцінками?

1)          При погодинно-преміальній.

2)          При акордній.

3)          При відрядно-прогресивній.

4)          При колективній системі оплати.

План Скенлона складається з таких основних елементів:

1)         Коефіцієнт витрат по заробітній платі.

2)         Премії (бонуси).

3)         Виробничий комітет та комітет, що перевіряє.

4)         Усі вищеперелічені відповіді правильні.

Потоковий метод організації робіт – це:

1)          Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі безупинної і рівномірної роботи трудових колективів (бригад, потоків) незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами.

2)          Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі циклічної роботи трудових колективів (бригад, потоків) незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами.

3)          Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі інтуїтивної роботи трудових колективів (бригад, потоків) незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами.

4)          Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі математичного програмування дій трудових колективів.

Комплексний потік у будівництві – це:

1)          Сукупність спеціалізованих потоків, склад яких забезпечує виконання всього комплексу робіт зі спорудження відповідного об'єкта будівництва.

2)          Сукупність об'єктивних потоків, продукцією яких є група закінчених об'єктів (комплексів).

3)          Елементарний будівельний потік, що являє собою один чи кілька проце­сів, виконуваних одним колективом, продукцією якого є окремі види робіт.

4)          Сукупність приватних потоків, об'єднаних єдиною системою параметрів і схемою розвитку потоку, продукцією якого є конструктивні елементи чи частина будинку.

Лінійне програмування – це:

1)           Алгебраїчна процедура, в результаті якої аналітик, послідовно виконуючи ряд повторюваних операцій, прогресивно наближа­ється до оптимального рішення.

2)           Математичні методи, які використовуються для розподілу обмежених ресурсів підприємства між його конкуруючими потребами.

3)           Визначення оптимального маршруту послідовного переміщення продукції в ході її обробки.

4)           Математичні методи поетапного виконання операцій.

Виробнича програма – це:

1)  Календарний план роботи підприємства на всю річну програму робіт.

2)          Плановий обсяг випуску продукції, необхідні виробничі потужності та матеріальні ресурси.

3)          Планова виробнича потужність та планова потреба в матеріаль­них ресурсах.

4)          Плановий обсяг випуску продукції.

Сукупне планування передбачає:

1)         Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду.

2)         Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду.

3) Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньотермінового періоду

4)          Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.

Стратегія постійного рівня виробництва базується на:

1)          Збереженні постійної чисельності робочої сили при незмінному рівні виробництва.

2)          Змінній величині, яка компенсує зміну попиту.

3)          Відповідності темпу виробництва обсягу замовлень шляхом найму чи звільнення робочої сили в залежності від зміни обсягу замовлень.

4)          Використанні робочої сили, необхідної для випуску визначеного обсягу продукції.

Моделювання сукупного плану – це:

1)  Тестування альтернативного плану.

2)           Тестування сукупних планів, розроблених за допомогою інших методів.

3)           Тестування за допомогою коефіцієнтів, які вводять за допомогою математичних рівнянь.

4)           Тестування за допомогою процедури вибору моделей.

Обмежене пряме календарне планування процесу (процес, обмежений продуктивністю обладнання) – це:

1)          Чистий процес.

2)          Масштабне виробництво.

3)          Виробництво середнього масштабу.

4)          Цехи з малими обсягами виробництва.

Обмежене пряме календарне планування лінії (процес, обмежений продуктивністю обладнання) – це:

1)          Чистий процес.

2)          Масштабне виробництво.

3)          Виробництво середнього масштабу.

4)          Цехи з малими обсягами виробництва.

Інструменти цехового управління – це:

1)          Диспетчерський перелік, в якому керівнику надається інформація про те, які роботи повинні бути виконані, про пріоритети та тривалість виконання кожного завдання.

2)          Звіт про стан робіт та невідповідність.

3)          Звіт контролю "входу" та "виходу", який використовується керівником для контролю відповідності "робоче завантаження / виробнича потужність".

4)          Усі вищеперелічені відповіді правильні.

Календарне планування (Scheduling) – це:

1)  Планування часу і місця виконання кожної операції, необхідної для виготовлення виробу.

2)          Планування дат запуску і випуску продукції, початку і кінця операцій, які входять у склад процесу.

3)          Система управління роботами по проектах, основна ціль якої – забезпечити виконання графіків виробництва у встановлений термін.

4)          Правильні відповіді 1 та 2)

Мережеве планування – це:

1)          План роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень, декаду, місяць).

2)          Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та графіка, який показує послідовність їхнього виконання.

3)          Визначення шляхів і засобів виконання завдань.

4)          Встановлення цілей та завдань розвитку об'єктів управління, визначення шляхів та засобів їх досягнення.

Оперативне управління виробництвом – це:

1)          Основний елемент раціональної організації управління всією діяльністю підприємства.

2)          Суворе виконання заданого плану виробництва продукції за кількістю та номенклатурою.

3)          Прискорення виробництва та забезпечення максимального використання оборотних засобів на стадії виробництва.

4)          Повне та найбільш доцільне (оптимальне) використання ресурсів.

Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:

1)          Переробки, забезпечення, планування та контролю.

2)          Функціональну, елементну та організаційну.

3)          Жорсткі та гнучкі.

4)          Локальні та глобальні.

Позамовна система оперативного управління ґрунтується на:

1)  Встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання.

2)          Узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду.

3)          Формуванні квартальної та місячної подетальних програм та графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення.

4)          Узгодженості роботи всіх ланок виробництва.

Типові системи оперативного управління виробництвом:

1)          Система виробництва з "виштовхуванням" виробу.

2)          Система виробництва з "витягуванням" виробу.

3)          Система виробництва з меншим розміром партії запуску деталей у виробництво.

4)          Правильні відповіді 1 та 2)

Диспетчерування – це:

1)          Графічні форми планування та обліку.

2)          Керівництво виконанням виробничої програми на основі розроблених графіків сітьового планування.

3)          Система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи по виконанню виробничих завдань згідно з розробленими календарними графіками.

4)          Система, яка дозволяє мінімізувати термін дії операційного циклу.

Система „точно в термін” – це:

1)          Гнучка перебудова виробництва при зміні попиту.

2)          Механізм організації неперервного виробничого процесу, здатного до гнучкого переналагодження.

3)          Нормування робіт для забезпечення збалансованості виконання виробничих операцій.

4) Раціональне розміщення виробничого обладнання.

З наведених термінів виберіть термін, що стосується основних функцій системи оперативного управління виробництвом:

1)  Організація.

2)          Керівництво.

3)          Контроль.

4)          Аналіз.

З яких етапів складається оперативно-календарне планування:

1)          Міжцехове планування, змінно-добове планування.

2)          Об’ємне планування, календарне планування, оперативне планування.

3)          Оперативне планування, поточне планування, внутрішньоцехове планування.

4)          Стратегічне планування, об’ємне планування.

Яка з поданих загальних вимог стосується системи оперативного планування:

1)  Системність управлінських рішень.

2)          Оперативність управлінських рішень.

3)          Своєчасність управлінських рішень.

4)          Ефективність управлінських рішень.

Інфраструктура – це :

1)  Сукупність складових частин будь-якого об'єкта.

2)          Сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.

3)          Сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають вплив на розвиток окремих підрозділів.

4)    Сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають вплив на формування підрозділів та структуру зв'язків.

Інфраструктура підприємства – це:

1)          Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

2)          Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують досягнення високих виробничо-господарських результатів.

3)          Комплекс цехів, господарств і служб підприємства.

4)    Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які поглиблюють внутрішньовиробничі зв’язки.

Ремонт – це:

1)  Заміна зношених частин устаткування.

2)          Процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

3)          Процес усування дрібних несправностей засобів праці.

4)          Процес підвищення технічного рівня устаткування.

Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) – це:

1)  Сукупність запланованих технічних і організаційних заходів по догляду, нагляду і ремонту обладнання, які проводяться по складеному плану з ціллю попередження прогресивного зношення.

2)          Сукупність запобіжних заходів та ремонтів.

3)          Сукупність заходів, які здійснюються для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування.

4)          Сукупність заходів, які проводяться з метою підвищення технічного рівня устаткування.

Капітальний ремонт – це:

1)  Мінімальний за обсягом ремонт, при якому заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання.

2)          Часткова заміна основних вузлів обладнання.

3)          Повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів.

4)          Гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.

Інструментальне господарство – це:

1)          Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, віднов­ленням і ремонтом технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.

2)          Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів, які займаються постачанням інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах.

3)          Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті виготовленням, ремонтом і відновленням спеціального оснащення (інструменту) загального користування.

4)          Сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті обслуговуванням робочих місць.

У склад інструментального господарства входять:

1)          Відділ чи бюро інструментального господарства.

2)          Інструментальний цех та цехові ділянки ремонту.

3)          Центральний інструментальний склад та інструментально-роздавальні комори.

4)          Усі перелічені складові.

До основних інтегральних техніко-економічних показни­ків енергогосподарства належать:

1)  Показники економічності виробництва та розподілу енергії.

2)          Показники енергоємності продукції.

3)          Показники енергоозброєності виробництва.

4)          Усі вищеперелічені показники.

Матеріальні склади – це:

1)          Склади для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення.

2)          Склади для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні.

3)          Склади для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації.

4)          Склади для зберігання сировини та матеріалів, призначених для забезпечення безперебійного виробничого процесу.

Контроль у системі операційного менеджменту – це:

1)          Процес визначення якості та коректування виконуваної підлеглими роботи для забезпечення виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства.

2)          Спостереження за роботою персоналу.

3)          Вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання певних завдань.

4)          Спостереження за виконанням персоналом окремих завдань.

До традиційних засобів контролю в операційному менеджменті відносять:

1)  Статистичні дані.

2)          Спеціальні звіти та аналіз.

3)          Ревізію та обстеження.

4)          Правильні відповіді 1 і 2)

Контроль критичного обсягу виробництва – графік беззбитковості – показує:

1)          Планові та фактичні прямі витрати на будівництво кожного об'єкта в цілому за кожний день та наростаючим підсумком з початку будівництва.

2)          Співвідношення збуту і витрат, тобто який обсяг доходу компенсує витрати.

3)          Зміни, що стосуються трьох явищ, які являють собою єдине ціле.

4)          Відносну характеристику керованого об'єкта, яка базується на порівнянні його показників.

До факторів, які не впливають на процес матеріало-споживання відносять:

1)  Тип виробництва (масове, дрібносерійне, одиничне і т.п.).

2)          Обсяг виробництва.

3)          Ступінь кваліфікації робітників.

4)          Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкої переналадки для випуску нових видів продукції.

Управління запасами – це:

1)          Вид виробничої діяльності, об’єктом якої є створення та збереження запасів.

2)          Вид виробничої діяльності, направлений на розв’язання конкретних управлінських функцій з метою збереження запасів.

3)          Вид виробничої діяльності, об’єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали і т.п.).

4)          Вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.

До системи управління запасами належить:

1)          Система з фіксованим обсягом замовлень.

2)          Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

3)          Система управління запасами „Канбан”.

4)          Усі вищеперелічені системи.

555555555555555555555555555555555555555555555555555

Система з фіксованим обсягом замовлень:

1)  Замовлення створюються у визначені моменти часу через рівні інтервали.

2)          Замовлення зафіксоване і незмінне за будь-яких умов.