1.2. Облік вартості основних фондів транспортного підприємства

Основні фонди транспортного підприємства виражають у натуральних одиницях виміру  протяжність колій (у кілометрах), чисельність рухомого складу (вагон, машина), протяжність транспортної мережі (у кілометрах) і т. ін. Однак для визначення ступеня використання основних фондів підприємства або галузі в цілому, вивчення їх структури порівняно з іншими галузями, для нарахування амортизаційних відрахувань основні фонди оцінюють у грошовій (вартісній) формі. В Україні практикуються такі види оцінювання, як пер-вісна, відновна, за­лишкова та ліквідаційна вартості основних фондів.

Первісна вартість основних фондів - це їх вартість на момент введення в дію. Визначають її за формулою:

В_перв = В_пр + В_д + В_м + В_ін,

де В_пр  вартість придбання основних фондів; В_д  вартість доставки основних фондів; В_м  вартість монтажу; В_ін  інші витрати, пов’язані з придбанням основних фондів (митні збори, комісійні посередника та ін.).

Якщо вартість основних засобів значно (на 10 % і більше) відрізняється від їх реальної вартості на дату балансу, то підприємство має їх переоцінити. При цьому виникає поняття відновної вартості.

Відновна (переоцінена) вартість основних фондів  це вартість їх відтворення в умовах і цінах, що склалися. Вона враховує такі самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Відновну вартість визначають на основі інвентаризації. З метою визначення відновної вартості основних фондів застосовують розра­хункові методи, зокрема індексацію. Відновну вартість визначають за формулою:

В_відн = В_перв і,

де і  індекс переоцінювання, який визначають діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

За первісною, або відновною вартістю основні фонди зараховуються на баланс підприємства і перебувають там протягом усього періоду їх експлуатації.

Залишкова вартість – вартість основних фондів, ще не перенесена на вартість виготовленої продукції. Визначають її за формулою:

В_зал = В_перв – В_зн,

де В_зн  вартість зношення (амортизаційні відрахування).

Ліквідаційна вартість – залишкова вартість основних фондів на момент їх вибуття внаслідок спрацювання. Розраховують як суму грошових коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації основних фондів після закінчення терміну використання за винятком витрат на реалізацію.

Повна вартість основних фондів – це вартість у новому, незношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду функціонування.

Балансову вартість групи основних фондів на початок розрахун-кового року розраховують за формулою

БВ = БВ_п.р. + В_пр+ В_кр + В_рек – В_в – АВ_о,

де БВ_п.р.  балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному; В_пр  витрати на придбання нових основних фондів; В_кр  вартість здійснення капітального ремонту основних фондів; В_рек  витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування; В_в  вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному; АВ_о  сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Середньорічна вартість – середньозважена повна вартість основних фондів за рік. Визначають її за формулою

В_сер = В_поч + К В_введ /12 – (12 – К₁) В_вив / 12,

де, В_поч – вартість основних фондів на початок звітного року; К, К₁ - кількість місяців, протягом яких відповідні групи основних фондів експлуатувалися у звітному році; В_введ  вартість основних фондів, що вводяться протягом року; В_вив  вартість основних фондів, виведених з експлуатації у звітному році.