Лекція 1. Основні фонди підприємств та їх використання на транспорті

1.1. Економічна сутність основних фондів підприємства, їх структура та класифікація

Транспортна галузь, як і будь-яка інша галузь матеріального виробництва, має свої специфічні особливості:

1. транспорт не виробляє сировинної продукції. Продукцією транспорту є переміщення. Він лише продовжує процес виробництва в сфері обігу до моменту реалізації у споживача;

2. продукцію транспорту не можна нагромаджувати і створювати запаси, вона споживається в процесі переміщення. Тому проблема резервів на транспорті полягає у резервах пропускної та перевізної спроможностях;

3. продукція транспорту не містить сировини. Основними складовими витрат при цьому є: оплата праці (її частка вдвічі більша, ніж у промисловості); амортизація, паливо та електроенергія, які складають майже половину всіх експлуатаційних витрат транспорту;

4. не створюючи сировинного продукту, транспорт лише збільшує вартість цього продукту в місці споживання. Питома частка транспортних витрат у собівартості промислової і сільськогосподарської продукції становить 15  20%, а за деякими вантажами 45  50 %;

5. транспорт, з одного боку, є частиною інфраструктури ринку, а з другої, він сам як суб’єкт продає свої послуги, створюючи транспортний ринок (різні види транспорту, різні послуги, конкуренція);

6. транспорт є багатопрофільною галуззю, оскільки має у своєму складі різні технологічні ланцюги, транспортні комунікації, транспортні вузли та пункти, засоби управління рухом, соціальну сферу, ремонтні бази;

7. транспорт має просторово-мережеве розміщення й базування.

Виходячи з наведених особливостей, можна сформулювати ос-новні завдання та функції транспорту.

Завдання транспорту:

1. забезпечення попиту на транспортні послуги з дотриманням установлених термінів доставки та якості перевезень, передусім безпеки перевезень та збереження вантажів, які перевозяться;

2. здійснення перевезень за обсягами, направленнями та періодами року;

3. підвищення ефективності перевезень, тобто забезпечення необхідного рівня рентабельності для відшкодування поточних вит-рат і розвитку виробництв.

Однією з особливостей транспортних підприємств є наявність широкої номенклатури обсягів основних виробничих фондів за їх високої вартості. Ці фактори визначають високий рівень витрат підприємств транспорту пов’язаних з придбанням та використанням основних виробничих фондів.

Основні виробничі фонди можна охарактеризувати як частку виробничих фондів, яка є економічною формою засобів виробництва, саме тих засобів, які безпосередньо функціонують у сфері виробництва, неодноразово беруть участь у виробничих циклах, зберігають свою первинну споживчу форму, але втрачають вартість, яка у міру їх зношення переноситься на створюваний продукт, вноситься ним в обіг і частинами відшкодовується у готовому продукті кожного виробничого циклу [14]. До них відносяться транспортні засоби під-приємства, будівлі, споруди, машини, устаткування і т. ін.

Згідно з п. 8.2.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування при-бутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти «…матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень (15 неоподатковуваних мінімумів прибутку громадян) і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом» [15].

Основні засоби – термін бухгалтерського обліку є синонімом економічного поняття «основні фонди», застосовний у податковому обліку. Принципова різниця між термінами «основні фонди» та «основні засоби» за законодавчою базою України полягає в тому, що в бухгалтерському обліку одиницею обліку основних засобів є окремий об’єкт основних засобів, у той час, коли в податковому законодавстві об’єктом обліку є група матеріальних об’єктів (крім основних фондів групи 1), а точніше – їх вартість.

Група основних засобів  це сукупність необоротних матеріальних активів, однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання.

Поняття «засоби виробництва» розглядаються, в свою чергу, як речовинні елементи виробничого процесу або процесу виробництва матеріальних благу у вигляді засобів праці та предметів праці.

Термін «фонд», слід розуміти як грошові або матеріальні цінності що акумулюються (нагромаджуються) з певною метою.

Згідно з П(С)БО 7 «основні засоби» – «…це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких – більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [16].

Об’єкт основних засобів – закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних пред-метів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кож-на з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Відповідно до податкового обліку основні фонди класифікують за функціональним призначенням на чотири групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, що не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

У бухгал­терському обліку (згідно з П(С)БО 7), основні засоби класифікуються за такими групами:

•  земельні ділянки;

•  капітальні витрати на поліпшення земель;

•  будинки, споруди та передавальні пристрої;

•  машини та обладнання;

•  транспортні засоби;

•  інструменти, прилади, інвентар (меблі);

•  робоча і продуктивна худоба;

•  багаторічні насадження;

•  інші основні фонди.

Використовуючи класифікацію основних фондів за видами, визначають їх виробничу структуру.

Структура основних фондів  це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у відсотках від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень вироб-ництва.