4.5. Організація фінансового контролю в державі

У країнах із ринковою економікою сфера державного фі­нансового контролю забезпечує реалізацію фінансової політи­ки держави.

Фактично фінансовий контроль завершальною стадією управлінського процесу, що складається з трьох взаємопов'я­заних елементів:

прогнозування або планування, регулювання та контролю.

Оскільки фінансовий контроль — складова фі­нансових відносин, він відіграє специфічну роль індикатора розподільних відносин, дія якого втілюється в контрольній функції фінансів.

Формально об'єктами фінансового контролю вважають фі­нансові показники діяльності всіх суб'єктів економічних від­носин: дохід, прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабель­ність, податкові платежі. Водночас фактичним об'єктом фінан­сового контролю є сукупний процес фінансово-господарської діяльності.

Суб'єктами фінансового контролю є, з одного боку, як дер­жавні, так і недержавні структури контролю, з іншого боку — підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Фінансовий контроль — специфічний вид діяльності, що здійснюється всіма ланками державної влади й управління, а також недержавними структурами стосовно забезпечення на основі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у країні.

Фінансовий контроль, як економічна категорія, поділяєть­ся на види за певними критеріями.

Залежно від суб'єктів, які виконують фінансовий контроль, вирізняють державний, вну­трішньогосподарський, аудиторський (незалежний), громадсь­кий, фінансовий контроль (рис. 4.4).

Функції державного фінансового контролю розподіля­ються між вищими органами влади разом із функціями управ­ління фінансовою системою. Державний контроль охоплює за­гальнодержавний і відомчий контроль.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верхов­на Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фі­нансів України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, спеціальні органи держав­ного фінансового контролю, до яких належать Рахункова па­лата та Державна контрольно-ревізійна служба України.

Особливе місце у системі органів державного фінансового контролю посідає Рахункова палата України — постійно діючий орган контролю, утворений Верховною Радою Укра­їни, він здійснює діяльність самостійно, незалежно від інших органів влади, звітує перед Верховною Радою України. До го­ловних функцій та повноважень Рахункової палати належать:

• контроль за виконанням законів України, виконанням Державного бюджету та державних цільових позабюджетних фондів;

• здійснення за дорученням Верховної Ради України конт­ролю за виконанням бюджету за поквартальним розподілом доходів і видатків, видатків з обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів України, витрачанням коштів цільових фондів;

• контроль за ефективністю управління коштами Дер­жавного бюджету Державним казначейством України, закон­ність і своєчасність руху коштів бюджету, загальнодержавних цільових фондів у Національному банкові України, уповнова­жених банках і кредитних установах;

• контроль органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, банків, організацій стосовно використання ними бю­джетних коштів;

• здійснення комплексних ревізій та тематичних пере­вірок;

• унесення пропозицій щодо удосконалення бюджетного законодавства.

Важливим органом державного фінансового контролю з боку виконавчої влади є Державна контрольно-ревізійна служба України, до складу якої входять Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управлін­ня в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи та відділи в райо­нах, містах, районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерс­тві фінансів України і підпорядковується цьому органу. Конт­рольно-ревізійні управління на місцях підпорядковуються Го­ловному контрольно-ревізійному управлінню України. Дер­жавна контрольно-ревізійна служба України координує свою діяльність із місцевими Радами народних депутатів та органа­ми виконавчої влади, фінансовими органами, державною по­датковою службою й іншими органами контролю.

Відомчий фінансовий контроль на під­приємствах, в установах та організаціях здійснюють їх бухгал­терії та фінансові відділи. Такий вид контролю спрямований на виявлення й усунення порушень і недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій та установ.

Надання самостійності підприємствам та організаціям, їх приватизація, створення на їх основі акціонерних товариств, приватних підприємств зумовило потребу створення органу, до обов'язків якого належали б проведення незалежних пере­вірок фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення консультацій з фінансових пи­тань.

Таким органом незалежного фінансового контролю стала Аудиторська палата України, яка видає ліцензії юридичним та фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності, атестує аудиторів, веде облік аудиторів, їх фірм, розробляє ме­тодичні рекомендації, контролює дотримання вимог законо­давства з аудиторського контролю.

Аудит — це незалежний фінансовий контроль, що здійс­нюють незалежні контролюючі організації (аудиторські фір­ми, окремі аудитори), він передбачає перевірку публічної фінансової звітності, бухгалтерського обліку, первинних доку­ментів та іншої інформації стосовно фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення до­стовірності їх звітності, правильності обліку, повноти й від­повідності до чинного законодавства.

Громадський фінансовий контроль — контроль з боку су­спільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади; він не має організованих форм, його виконують пред­ставники громадських організацій на засадах добровільності та безоплатності.

Важливим критерієм класифікації фінансового контролю є час проведення. На цій підставі розрізняють: попередній, по­точний, наступний фінансовий контроль.

Особливістю попереднього фінансового контролю є те, що він здійснюється на етапі розробки та ухвалення управлінсько­го рішення з фінансових питань. Такий вид контролю пов'я­заний із процесами визначення оптимального обсягу централі­зованих і децентралізованих фінансових ресурсів у плановому періоді, а також з їх ефективним розподілом та використан­ням. Вихідну інформаційну базу для цього контролю станов­лять фактичні дані й фінансові показники минулих періодів. На рівні держави попередній фінансовий контроль проводить­ся на етапі розробки та прийняття законодавчих і норматив­них актів у сфері фінансів.

Поточний фінансовий контроль — оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності держави, місцевих орга­нів влади, суб'єктів господарювання, дотриманням планових фінансових показників, виконанням вимог фінансової дисци­пліни тощо. Він здійснюється шляхом аналізу, перевірки, об­стеження діяльності фінансових органів, суб'єктів господарю­вання, його завдання — полягає у вчасному реагуванні на змі­ни умов фінансової діяльності.

Наступний фінансовий контроль здійснюється на завер­шальному етапі виконання планового завдання; його мета — контроль за фінансовими результатами, порівняння фактич­них і планових показників фінансової діяльності, оцінювання ефективності проведеної роботи. Такий вид контролю є базою для попереднього контролю майбутнього періоду. Отже, існує тісний взаємозв'язок між попереднім, поточним і наступним фінансовими контролями.

Залежно від обов'язковості здійснення розрізняють обов'яз­ковий та ініціативний фінансовий контроль.

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Ініціативний фінансовий контроль проводиться за влас­ним бажанням суб'єктів господарювання.

Вирізняють основні форми фінансового контролю, як пере­вірка і ревізія.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фі­нансово-господарської діяльності підприємства, установи, ор­ганізації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються у вигляді довідки або доповідної записки.

Ревізія — форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організа­ції, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовір­ністю обліку та звітності, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріаль­них цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізія є найдетальнішим обстеженням діяльності госпо­дарського суб'єкта з метою оцінювання рівня його фінансової дисципліни. Таку форму контролю здійснюють переважно усі органи контролю. Залежно від об'єкта ревізії поділяють на: повні, часткові, тематичні та комплексні. Залежно від обсягу даних розрізняють суцільні та вибіркові ревізії. За наслідками ревізії складається акт.

ТЕМА : ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ В УКРАЇНІ. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ, ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

План семінарського заняття

1. Державне управління фінансами.

2. Фінансовий контроль.

Теми рефератів

1. Механізм управління фінансовою системою в Україні.

1. Організація та здійснення фінансового контролю в Україні.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке фінансові органи та фінансові інституції?

2. Який склад і функції фінансових органів в Україні?

3. Яким чином організовується система управління дер­жавними фінансами в Україні?

16. З'ясуйте сутність стратегічного й оперативного управ­ління фінансами. Які органи державної влади та управління його здійснюють?

4. Які функції виконує Міністерство фінансів України?

5. Які функції покладені на Державне казначейство Укра­їни?

6. Які функції та повноваження має Державна податкова адміністрація ?

7. У чому полягає сутність терміна "фінансовий контроль". Яку роль він відіграє?

8. Які є види та методи фінансового контролю?

9. Які функції та повноваження має Державна контрольно-ревізійна служба України?

10. Які функції та повноваження виконує Рахункова палата України?

11. Які функції покладені на Аудиторську палату й ауди­торські фірми?

12. У чому полягають відмінності між державним, відом­чим, корпоративним і незалежним фінансовим контролем?