Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості вез і тпр в Україні (початок ххі століття)

ВЕЗ	Рей­тингова оцінка	ТПР	Рей­тингова оцінка
"Азов" (м. Маріуполь")	3,3	У Автономній респуб­ліці Крим	5,7
"Донецьк"	4,3	У Волинській області	5,2
"Закарпаття"	8,6	У Донецькій області	4,8
"Інтерпорт "Ковель" (Волинська обл.)	7,1	У Закарпатській області	8,6
"Курортополіс Трускавець" (Львівська обл.)	2,8	У Житомирській області	10
"Миколаїв" (Миколаївська обл.)	6,7	У Луганській області	8,1
"Порто-франко" (м. Одеса)	1,4	У Чернігівській області	9,5
"Порт Крим" (Кримська АР)	6,2	У м. Харків	1,9
"Рені" (Одеська обл.)	0,5	У м. Шостка Сумської обл.	9,5
"Сиваш" (АР Крим)	-
"Славутич" (Київська обл.)	1
"Яворів" (Львівська обл.)	2,8

Отже, національна економіка України ставала економікою поглинання інвестиційного капіталу. Досвід України показав, що основні переваги ВЕЗ - наявність сприятливого інвестиційного клімату (який містить мит­ні, фінансові, податкові пільги і переваги порівняно з загальним режи­мом для підприємців у тій чи іншій країні) - є фактором стимулювання, а не обов'язкового розвитку інвестиційного клімату території і національ­ної економіки Світовий капітал цікавлять території активного розвитку підприємницької думки, які швидше є результатом функціонального під­ходу до інтеграції у світове господарство і не завжди співпадають з тери­торіальним розташуванням визначених ВЕЗ та ТПР.

З 2003-2004 років активізували свою діяльність іноземні інвестори. Але, як показав час, основною формою інтеграції України до світового господарства було обрано альянс - укладання домовленостей між світо­вим та національним капіталом з приводу ринкової, технологічної, фі­нансової політики держави. Основними було обрано фактори галузевих (а правильніше ресурсних) пріоритетів. Аналіз інвестиційних потоків України того періоду свідчить про перерозподіл коштів, інвестованих в Україну, на користь третіх держав: об'єкти інвестування були зайняті по­шуком власних ринків збуту і забезпеченням власних інтересів.

Так, за роки незалежності Україна пережила велику кон'юнктуру ін­вестиційного процесу. Трансформаційна економічна криза призвела до значних інвестиційних втрат. У 1997 році обсяг інвестицій у порівняль­них цінах скоротився у п'ять разів проти обсягів 1990 року. Лише в 1998 році було зупинено інвестиційну кризу і приріст інвестицій в основний капітал становив 6,8 %. У 1999 році внаслідок світової фінансової кризи 1998-го приріст інвестицій знизився до 0,4 %. У наступні сім років інвес­тиції зростали дуже нерівномірно з великим перепадом. Двічі - у 2002 і 2005 роках - темпи приросту інвестицій знижувались і тричі - у 2001, 2003 і 2004 роках - швидко зростали.

Найбільш різке зниження темпів приросту інвестицій (майже в 14 ра­зів) сталось у 2005 році.

Приріст інвестицій в основний капітал знизився з 28 % у 2004-му до 1,9 % в 2005 році. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з позитивного 3,7 млрд. дол. США у 2004 році стало у 2005-му негативним - 1,9 млрд. дол. США. Почалось заміщення внутрішнього виробництва багатьох товарів імпортом.

Характерне порівняння: серед 28 країн постсоціалістичного просто­ру у 2004 році Україна зайняла перше місце за темпами приросту ВВП, а у 2005-му - передостаннє (останнє - Киргизстан). У таких перепадах важко зорієнтуватись не тільки іноземним інвесторам, а й вітчизняним підприємцям.

Лише у 2006 році відновилась позитивна динаміка залучення інвести­цій в основний капітал. Лише за останній квартал 2006 року в економіку України вітчизняних інвестицій надійшло 57 млрд. грн., що становило 60 відсотків суми, яка прийшла за весь 2005 рік (93 млрд. грн.). Ще швидше зростали інвестиції у 2007-му. За І квартал сума інвестицій в основний капітал становила 25,3 млрд. грн. Це вдвічі більше, ніж за І квартал 2005 року, і на 32,2 % більше, ніж за І квартал 2006-го.

У кінці 2006-го - на початку 2007 років нарощування іноземних інвес­тицій іде стабільно і диференційовано (за проектами і регіонами). Най-привабливішими сферами економічної діяльності для іноземних інвес­торів є промисловість, насамперед обробка (29 відсотків). Збільшилось надходження іноземних інвестицій у такі галузі, як енергопостачання, машинобудування, екологія, розвиток комунікаційної інфраструктури.

Останнім часом з'явились закиди стосовно масового вилучення інозем­них інвестицій, зокрема, що вилучено більше, ніж залучено. За І квартал справді вилучено 536 млн. дол. США. Але це становить лише 40 % до об­сягу залучених. Це звичайна ротація і міграція капіталу в часі, і квартальні дані тут нехарактерні. В історії України вже були подібні факти, зокрема: у І і Ш кварталах 2002-го вилучення іноземного капіталу становило 50 % до суми залученого капіталу; у III кварталі 2003-го вилучення іноземного капіталу становило майже 60 %. Але в цьому ж 2003 році вперше чистий приріст іноземних інвестицій перевищив мільярд дол. США. Були випад­ки значного вилучення капіталу в одні квартали і мінімального в наступні. Тож квартальний показник тут непоказовий.

З'являються також закиди, що зросли обсяги вивезення українських інвестицій за кордон. За І квартал за кордон вивезено українських інвес­тицій на суму 15,1 млн. дол. США, що становить 1 % від обсягу залуче­них інвестицій. Це на рівні середньорічних темпів вивезення капіталу. Однак найбільше вивезення капіталу було у І кварталі 2005-го, коли за кордон було вивезено 20 млн. дол. США українських інвестицій, що ста­новило 5 % до обсягу залучених.

Водночас порівняння залучення прямих іноземних інвестицій у різ­них країнах свідчить, що рівень інвестування в Україні ще дуже незнач­ний, на порядок нижчий, ніж в країнах ЄС, особливо в розрахунку на душу населення. Так, на одну особу в Україні припадає 481 дол. США. А це у 17-18 разів менше іноземного капіталу, ніж у Чехії або Угорщині, та в 7 разів менше, ніж у Литві. Відношення накопичених іноземних інвес­тицій до ВВП в Україні становить 4 %, у той час як у Литві - 35, а в Чехії та Угорщині - близько 50 %.

Галузями інвестування, починаючи з 2007 року, стали сфера торгів­лі і громадського харчування. Потім ідуть промисловість, будівництво, комерційна інфраструктура, наука і наукове обслуговування, транспорт, зв'язок.

Найбільшу цікавість для іноземних портфельних інвестицій станов­лять такі галузі національної економіки України, як:

• підприємства паливно-енергетичного комплексу,

• глиноземні заводи,

• підприємства зв'язку і комунікацій,

• порти та пароплавства,

• підприємства з виробництва цементу,

• підприємства з виробництва мінеральних добрив,

• великі гірничовидобувні підприємства,

• підприємства харчової промисловості.

Сьогодні національна економіка України інтегрується до світового господарства еволюційним шляхом, обираючи основною формою міжна­родну торгівлю, інтеграцію до Світової Організації Торгівлі. Партнерами її є 181 країна світу. Стратегічні торгівельні партнери - Російська феде­рація, Німеччина, Туреччина, Італія, Китай, США та Польща. Але звичка оцінювати Україну як країну з безмежними ресурсами провокує появу програм, які не передбачають розвитку окремих галузей.

Під впливом тенденцій світової відкритості національній економіці України притаманні, крім функціональних, і територіальні ознаки: схід

орієнтований на експорт продукції машинобудівного комплексу, захід є лідером у активізації зовнішньоекономічної діяльності, південь орієнту­вався на експорт та імпорт послуг, великі міста стали центрами інвести­ційного капіталу.

Експортно активними територіями є Донецька обл., м. Київ, Дніпро­петровська, Запорізька, Луганська, Полтавська та Одеська області. Тери­торіями залучення іноземного капіталу є м. Київ, Донецька, Дніпропе­тровська, Запорізька, Одеська, Київська та Харківська області.

Привабливими сферами національної економіки України для порт­фельних інвестицій світового капіталу сьогодні є території зосереджен­ня промислових природних ресурсів, торгівля і громадське харчування. Функціонально привабливими є рекреаційні об'єкти і охорона здоров'я.

Основним питанням розвитку національної економіки України сьо­годні і інтеграції її у світове господарство є неузгодженість інтересів останнього та самої України як самостійного суб'єкта міжнародних від­носин. Сфери зацікавленості іноземного капіталу в Україні не співпада­ють зі сферами інтенсивного розвитку держави (табл. 3.4).

Таблиця 12. 3.4.

Співставлений напрямів розвитку держави і сфер нововведень України на початку 21-го століття

Провідні напрями розвитку економіки держави		Сфери інтенсивних нововведень
Напрям	Річний темп зрос­тання, %	Напрям	Річний темп зрос­тання, %
Обробна промисловість	21,7	Фінансовий сектор	27,4
Операції з нерухомістю	13,0	Державне управління і податкова системи	12,4
Добувна промисловість	13,0	Міжнародне співробітни­цтво, митна справа	8,0
Наземний транспорт	11,0	Космічна галузь	5,9
Виробництво та розподі­лення енергії, газу, води	7,2	Промисловість та будів­ництво	4,6
Зв'язок	6,6	Транспорт, зв'язок, теле­комунікації, інформатика	4,2
Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги	4,8	Аграрний сектор	1,8

Оскільки іноземний капітал ставить за мету панування на обраній території і безпосередній вплив на її розвиток, держава перш за все по­винна визначитися у своїх стратегіях розвитку і чітко означити межі

іноземного впливу на свою діяльність. І лише після цього визначати шляхи інтеграції до світового господарства.

Досвід економічної інтеграції України у світове господарство засвід­чує, що будь-які обрані форми та механізми цієї інтеграції повинні ма­ти метою впровадження формування моделі сучасної відкритої ринкової економіки, вивченню інтересів світового господарства та світового ка­піталу, визначенню доцільності та ефективності інтеграції національної економіки до світової економічної системи.

Зміна ситуації у світовому господарстві вимагає адекватного гнучко­го управління державою. Розглянемо основні акценти управління націо­нальними економіками деяких країн світу (табл.3.5).

Таблиця 12. 3.5.