- •Тема №1: національна економіка: загальне та особливе
- •1. 1. Теоретичні аспекти виникнення та розвитку науки національної економіки
- •1.2. Історичні передумови виникнення дисципліни „національна економіка”
- •1.3. Показники .
- •Мал 1. Структурна схема валового сукупного продукту
- •Мал. 1 Структурна схема макроекономічних показників
- •1.4. Основні елементи соціальної структури національної економіки.
- •1.5. Національні моделі ринкової економіки країн світу
- •Запитання для самоконтролю тема №2: економічні теорії та базисні інститути національної економіки.
- •2. 1 Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.
- •2. 2. Сучасні напрямки розвитку національної економіки.
- •2. 3. Інститути національної економіки.
- •2. 1. Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.
- •2. 2.Сучасні напрямки розвитку національної економіки.
- •2. 3. Інститути національної економіки.
- •Запитання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
- •3.1 Економічна теорія добробуту
- •3.2. Соціальний вибір і функція суспільного добробуту
- •3.3. Соціальна нерівність та перерозподіл доходів
- •3.4. Фінансування соціальної сфери
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •4. 1. Поняття та склад потенціалу національної економіки
- •4.2 Природно-ресурсний потенціал
- •4. 3. Демографічний та трудовий потенціал
- •4.4. Науково-технічний потенціал
- •4. 5. Інформаційний потенціал
- •4. 6. Виробничий потенціал
- •4. 7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •4. 8. Екологічний потенціал
- •Список використаної літератури:
- •Тема №5: інституціональні чинники національної економіки
- •1. Економічна політика
- •5. 2. Фінансова політика.
- •3. Бюджетна політика
- •4. Передумови виникнення та розвитку податків.
- •Запитання для самостійного контролю
- •6.1. Суть, види та функції ринкової інфраструктури національного ринку
- •6.2. Система органів державного управління економікою та її функції
- •6.1. Суть, види та функції ринкової інфраструктури національного ринку
- •7.1. Основні засади теорії державного управління
- •7.3. Державне регулювання національної економіки
- •Список використаної літератури
- •8.2. Економічна демократія і її концепція.
- •8.3. Розвиток демократії як протидія бюрократизації суспільства.
- •8.4. Економічна свобода і економічний порядок як прояв економічної демократії.
- •Запитання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки.
- •9.1. Роль і характеристика соціальної структури національної економіки.
- •9. 2. Організаційна структура національної економіки.
- •9. 3. Відтворювальна структура національної економіки.
- •9. 4. Структура видів економічної діяльності національної економіки.
- •9. 5. Регіональна структура національної економіки.
- •9. 6. Структурні зрушення в економіці України.
- •1.Суть державного програмування, види програм. Цільові комплексні програми розвитку національної економіки.
- •10.2. Програма економічного та соціального розвитку. Міжнародні програми.
- •3. Прогноз та прогнозування національної економіки.
- •3. 4. Принципи та методи прогнозування.
- •Методи прогнозування
- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці.
- •11.1.Суть і характеристика економічного зростання. Основні теорії та моделі економічного розвитку.
- •11.2. Стадії економічного зростання та розвитку.
- •Стратегічна модель економічного розвитку України.
- •11.1.Суть і характеристика категорій «економічний розвиток» та «економічне зростання». Основні теорії та моделі економічного розвитку.
- •Графічні моделі економічного розвитку
- •Показники економічного розвитку
- •Посткейнсіанські теорії економічного зростання та розвитку
- •Неокласична теорія економічного зростання та розвитку
- •Інституціональна теорія економічного зростання та розвитку
- •Моделі економічного розвитку країн, що розвиваються
- •11.2. Стадії економічного зростання та розвитку.
- •11.3. Стратегічна модель економічного розвитку України
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції національної економіки в світове господарство
- •12. 1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки. Зовнішньоекономічна безпека національної економіки.
- •12. 2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •12.3. Економічна інтеграція України у світове господарство.
- •12. 1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки. Зовнішньоекономічна безпека національної економіки
- •12. 2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •1. За територіальними ознаками:
- •2. За об'єктами купівлі-продажу:
- •Види поширення вез і їх особливості
- •Розподіл держав за об'єктами спеціалізації національної економіки
- •12.3. Економічна інтеграція України у світове господарство.
- •Систематизація пріоритетів національної економіки України за етапами історичного розвитку
- •Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості вез і тпр в Україні (початок ххі століття)
- •Основні акценти управління національними економіками провідних країн світу
Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці.
11.1.Суть і характеристика економічного зростання. Основні теорії та моделі економічного розвитку.
11.2. Стадії економічного зростання та розвитку.
Стратегічна модель економічного розвитку України.
11.1.Суть і характеристика категорій «економічний розвиток» та «економічне зростання». Основні теорії та моделі економічного розвитку.
Економічний розвиток — це процес якісних змін в економічній системі. Економічне зростання може відбуватися без економічного розвитку, однак економічний розвиток без економічного зростання неможливий.
Для характеристики вищезазначених економічних процесів в економічній літературі також використовуються поняття кількісного та якісного зростання. Кількісне зростання, як і економічне, передбачає збільшення валового внутрішнього продукту, яке засновується на створенні матеріальних цінностей. При його оцінці ефективність використання наявних ресурсів не береться до уваги. На відміну від кількісного, при оцінці якісного зростання зважають як на збільшення обсягу агрегованих показників, так і на тенденції у змінах рівня використання наявних ресурсів та екологічної ситуації.
Графічні моделі економічного розвитку
Існує два основні підходи до геометричного відображення процесів економічного розвитку. Перший з них ґрунтується на основних положеннях теорії циклічності, другий — теорії систем.
Траєкторія розвитку спочатку мала вигляд прямої, що свідчило про постійність, монотонність змін параметрів функціонування системи. Пошуки наочного зображення саморозвитку привели до пояснення розвитку як повторення вже пройдених етапів і відображення його за допомогою кола. Поєднання лінії та кола сформували геометричне зображення економічного розвитку у вигляді хвилеподібної лінії. Такий геометричний образ відображав, з одного боку, безперервність економічного розвитку, а з іншого — його циклічний характер. Найпростішим геометричним зображенням циклу економічного розвитку є синусоїда, поділена на чотири фази: пік, спад (рецесія), дно (криза), піднесення.
Геометричне зображення економічного розвитку у вигляді спіралі стало хрестоматійним більш як півтора століття тому. Доповнення до спіральної форми економічного розвитку поняттями ентропія (міра хаосу, безорганізованості) та негентропія (міра організаційності, впорядкованості) визначили систему відліку для пояснення руху системи від хаосу до впорядкованості. Процес розвитку розглядається як боротьба двох протилежних тенденцій: організованості та дезорганізованості. Таким чином, спіраль, що звужується знизу вверх, будується у системі координат на основі ентропії-негентропії.
У рамках сучасної парадигми економічний розвиток — це динамічний багатоваріантний циклічний процес, який має спіралеподібну форму та виявляється через кількісні та якісні зрушення у структурі системи за збереження її цілісності.
Показники економічного розвитку
Усі показники економічного розвитку поділяють на дві групи. До першої групи показників належать ті, за допомогою яких можна оцінити кількісні зміни в обсягах виробництва продукції. Основними серед них є показники приросту валового внутрішнього продукту (ВВП) та ВВП на душу населення, а також показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на підставі ВВП, виробництво основних видів продукції на душу населення (окремих галузей).
Показник темпу приросту ВВП розраховується за формулою:
(11.1)
де ВВПе, ВВПе-1,_і — обсяг ВВП у поточному та у попередньому періодах відповідно.
Показник ВВП на душу населення:
(11.2)
де Ч — це чисельність населення.
Індекс якості економічного розвитку:
(11.3)
де S— індекс якості економічного розвитку;
Y— індекс ВВП;
Dу — дефлятор ВВП;
\Y\ — індекс ВВП за модулем.
Чим менше значення індексу якості ВВП, тим нижча якість економічного розвитку.
Показники ефективності функціонування економіки найбільшою мірою характеризують рівень економічного розвитку, бо відбивають результативність використання основних факторів виробництва.
Про рівень економічного розвитку судять із виробництва та споживання деяких ключових видів продукції, передусім енергоспоживання на душу населення. Тому цей показник характеризує досягнутий рівень виробництва, можливості подальшого розвитку економіки та ступінь задоволення потреб людини.
До другої групи входять показники, які дають змогу оцінити якість економічного розвитку. Всі показники цієї групи поділяють на дві підгрупи. Перша з них дозволяє оцінити економічний розвиток шляхом «оптимальної» взаємодії соціальних, економічних та політичних чинників, друга — оперує показниками якості життя.
До першої підгрупи показників належать комплексний індекс соціального розвитку та індекс І. Адельман і С. Морріс.
Індекс соціального розвитку було розроблено у 1970 році Дослідницьким інститутом соціального розвитку ООН. Розрахунок індексу здійснюється на базі 16 показників (9 соціальних та 7 економічних), які мають високий ступінь взаємозалежності. Перелік цих показників наведено у табл. 11.1.
Таблиця 11.1
ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ |
Очікувана тривалість життя |
Частка населення у містах з чисельністю більше 20 000 осіб |
Подушне споживання тваринних білків на день |
Охоплення населення початковою та середньою освітою |
Рівень зайнятості за спеціальністю |
Середня чисельність людей на одну кімнату |
Кількість газет на 1000 осіб |
Відсоток економічно активного населення, яке користується електрикою, газом, чистою водою і т. п. |
Виробництво сільськогосподарської продукції у розрахунку на одного працівника чоловічої статі |
Частка дорослих чоловіків у чисельності аграрної робочої сили |
Подушне споживання електроенергії |
Подушне споживання сталі |
Подушне споживання енергії в одиницях умовного палива |
Частка обробної промисловості у ВВП |
Зовнішньоторговельний оборот на душу населення |
Частка працевлаштованого населення, що працює за наймом |
На відміну від індексу соціального розвитку, до складу індексу І. Адельман та С. Морріс входять політичні змінні. Перелік соціальних, політичних та економічних показників, які використовуються для розрахунку індексу І. Адельман та С. Морріс, наведено у табл. 11.2.
Загальним недоліком цих підходів до оцінки рівня економічного розвитку є те, що у них робиться акцент на оцінку витрат, які здійснюються для підвищення рівня добробуту населення, а не на безпосередній результат.
Провідне місце у другій підгрупі займає індекс розвитку людського потенціалу, який доповнюється індексом зубожіння та індексом розвитку з урахуванням тендерного розподілу.
таблиця 11.2
СОЦІАЛЬНІ, ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ІНДЕКСУ І. АДЕЛЬМАН ТА С. МОРРІС |
Розмір традиційного аграрного сектору |
Ступінь дуалізму економіки |
Масштаби урбанізації |
Фундаментальні основи організації суспільства |
Роль вітчизняного середнього класу |
Ступінь соціальної мобільності |
Рівень грамотності |
Розвиток засобів масової інформації |
Ступінь культурної й етнічної спільності |
Рівень соціальної напруженості |
Загальний коефіцієнт народжуваності |
Масштаби поширення сучасного світогляду |
Рівень інтеграції суспільства та почуття національної єдності |
Ступінь централізації політичної влади |
Усталеність демократичних інститутів |
Ступінь свободи дії політичної опозиції та ЗМІ |
Наявність та ступінь конкуренції політичних партій |
Основні принципи організації системи політичних партій |
Сила робітничого та профспілкового руху |
Політичний вплив місцевих еліт |
Політичний вплив армії |
Ефективність адміністративної системи |
Відданість керівництва цілям економічного розвитку |
Ступінь політичної стабільності ВВП на душу населення |
Середньорічні темпи приросту ВВП надушу населення |
Забезпеченість природними ресурсами |
Темпи приросту валових інвестицій |
Ступінь модернізації промисловості |
Організація сільськогосподарського виробництва |
Рівень технічного прогресує сільському господарстві |
Ступінь розвитку виробничої інфраструктури |
Ефективність податкової системи |
Ефективність фінансових інститутів |
Структура зовнішньої торгівлі |
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) (у вітчизняній літературі цей показник дістав назву індексу людського розвитку) — це інтегральний показник, який застосовується ООН для оцінки досягнень країн у рівні соціального розвитку. За своїм охопленням ІРЛП перевищує показник доходу на душу населення. Згідно з методологією його розрахунку дохід розглядається як один з інструментів процесу розвитку людини, однак не його результат. Саме тому при розрахунку ІРЛП рівень доходу розглядається як одна з граней рівня добробуту, а основна увага зосереджується на показниках довголіття та рівня освіченості населення. Значення ІРЛП щодо будь-якої країни дає змогу оцінити її здобутки у напрямі досягнення максимально можливого значення та дозволяє провести зіставлення з аналогічними показниками інших країн.
Для розрахунку ІРЛП для кожного з показників визначено фіксовані максимальні та мінімальні значення:
очікувана тривалість життя — 25 і 85 років;
освіченість дорослого населення: 0 та 100 %;
сукупна частка осіб, що навчаються: 0 та 100 %;
реальний ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у дол. СІЛА): 100 та 40 000 дол. ПКС.
Для будь-якого компонента ІРЛП окремі індекси розраховуються за формулою:
Індекс = (Фактичне значення хi - Мінімальне значення хi) / (Максимальне значення хi - Мінімальне значення хi).
Дещо інша формула використовується для обчислення індексу доходу
w = (log y – log ymin) / (log ymax - log ymin)
Підставивши для розрахунків порогові значення, дістанемо такі формули обчислення складових ІРЛП:
1. Індекс очікуваної тривалості життя IL:
(11.4)
де L — очікувана тривалість життя.
2. Індекс досягнутого рівня освіченості IN:
(11.5)
2.1. Індекс грамотності дорослого населення ІG:
(11.6)
де g — частка грамотного населення.
2.2. Індекс охоплення навчанням 1S:
(11.7)
де s — відсоток випускників, що вступили до вищих навчальних закладів.
3. Індекс скоригованого реального ВВП на душу населення
(11.8)
де Y— скоригований реальний ВВП на душу населення, дол. США.
ІРЛП розраховується як просте середнє індексу очікуваної тривалості життя, індексу досягнутого рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення
(11.9)
Існує два методичні підходи до розрахунку індексу зубожіння залежно від рівня розвитку країни.
Для країн, що розвиваються, індекс зубожіння відображає знедоленість у трьох напрямах:
знедоленість з погляду тривалості життя — частка населення, що не доживе до 40 років (P1);
знедоленість з погляду знань — частка неписьменного дорослого населення (Р2);
знедоленість з погляду належного рівня життя (Р3) — просте середнє частки населення, що не має доступу до питної води (P31); частка населення, що не має можливості користуватися медичними послугами (Р32); частки дітей у віці до 5 років, які страждають на відставання у вазі (Р33),
Р3 = (P31+P32+P33)/3. (11.10)
Індекс знедоленості для країн, що розвиваються, розраховується як
IP = (P1+P2+P3)/3. (11.11)
Для розвинутих країн індекс знедоленості враховує чотири аспекти знедоленості:
знедоленість з погляду тривалості життя — частка населення, що не доживає до 60 років (Р1);
знедоленість з погляду знань — частка функціонально неписьменного населення (Р2);
знедоленість з погляду належного рівня життя — частка населення, що живе за межею бідності (Р3);
знедоленість з погляду ізоляції або бездіяльності — частка загальної чисельності робочої сили, яка є безробітною більше 12 місяців (Р4).
Індекс знедоленості для розвинутих країн розраховується як
IР = {Р1 +Р2 + Р3 + Р4)/ 4. (11.12)
Індекс розвитку з урахуванням гендерного чинника (ІРГЧ).
Для розрахунку ІРГЧ використовуються ті самі показники, що й при розрахунку індексу розвитку людського потенціалу. Відмінність між ними полягає у тому, що при обчисленні індексу розвитку з урахуванням гендерного чинника середні значення тривалості життя, рівень освіченості та доходу коригуються відповідно до величини розриву між рівнем досягнень чоловіків та жінок. Також коригуються мінімальні та максимальні значення тривалості життя: для жінок — 27,5 та 87,5 роки; для чоловіків — 22,5 та 82,5 роки.
Згідно з теорією сталого розвитку економічний розвиток має забезпечувати не лише підвищення рівня добробуту нинішнього покоління, а й не створювати загроз для задоволення потреб майбутніх поколінь.
Існує близько 130 індикаторів, які характеризують різні сторони й аспекти сталого економічного розвитку. Базовий набір індикаторів поділяють на чотири основні групи:
соціальні;
економічні;
екологічні;
інституціональні.
Соціальний аспект оцінюється через індикатори рівня зубожіння, рівня розвиненості систем перепідготовки та підвищення рівня кваліфікації кадрів, міри доступності в отриманні освітніх і медичних послуг усіма верствами населення тощо.
Економічні індикатори включають кількісні показники економічного розвитку, рівня споживання, забезпеченості фінансовими ресурсами й ефективності функціонування фінансових механізмів. Характеристика економічного аспекту також передбачає оцінку ступеня оптимальності поєднання державної, корпоративної, приватної та муніципальної власності; розвиненості сукупності ринків (товарів і послуг, капіталів, цінних паперів, нерухомості, робочої сили й ін.), конкурентного середовища та дієвості антимонопольного законодавства.
Надзвичайно розгалуженим є екологічний аспект сталого економічного розвитку. Він охоплює: забезпечення відновлення гармонії між людиною та природою; створення реальних можливостей для задоволення потреб майбутніх поколінь; здійснення теоретичних і прикладних досліджень; розробку практичних методів ефективного та раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення екологічної безпеки; перехід на альтернативні джерела енергії, удосконалення правових, економічних та адміністративних методів охорони довкілля; цілеспрямоване екологічне виховання населення тощо. Також надається характеристика рівня забезпеченості та раціональності використання водних, земельних й інших природних ресурсів; якість атмосфери й ефективність використання відходів.
На базі інституціональних індикаторів оцінюються політико-правовий, міжнародний та інформаційний аспекти сталого розвитку. Політико-правовий аспект передбачає оцінку рівня демократизації, конституційності влади, розгалуженості системи інсти-туційних норм і правил, що визначаються і дотримуються громадянами у повсякденному житті. Інформаційний аспект — рівня інформатизації суспільства, міру пріоритетності інформаційних ресурсів над речовинно-енергетичними, швидкість та ефективність матеріалізації досягнень науки.
В економічній науці існують теорії, що пояснюють причини та чинники економічного розвитку. До основних належать:
1)модель економічного зростання С. Кузнеця;
модель економічного зростання Харрода—Домара;
модель економічного зростання Дж. Робінсон;
модель економічного зростання Кобба—Дугласа;
модель економічного зростання Р. Солоу;
«золоте правило» Е. Фелпса;
модель економічного зростання П. Ромера;
інституціональна теорія економічного зростання та розвитку;
модель економічного зростання А. Льюїса;
революційна теорія залежності;
теорія дуального розвитку.
Усі теорії економічного розвитку поділять на дві основні групи. До першої з них відносять теорії, спрямовані на визначення та обгрунтування того чи іншого ключового чинника розвитку. До другої — теорії економічного розвитку, розроблені для країн, що розвиваються.
У теоретичному аспекті всі теорії економічного розвитку першої групи можна поділити на посткейнсіанські, неокласичні, неоінституціональні та теорії ендогенного впливу НТП.