Види поширення вез і їх особливості

Види ВЕЗ

Особливості зон даного виду

Зони вільної торгівлі (вільні торгові зони)

Вільні торгові зони (ВТЗ) чи зони вільної торгівлі (ЗВТ) — обмежені ділянки території морського порту чи аеропорту, розташовані в без­посередній близькості від них, виведені за межі національного мит­ного простору. Тут можуть здійснюватися операції по складуванню, збереженню, сортуванню, пакуванню, маркуванню та ін. Передба чена можливість демонстрації товарів у виставкових центрах з ме­тою подальшого розпродажу (але тільки гуртом). Роздрібна торгівля допускається лише для екіпажів і пасажирів морських і повітряних судів, а в інших випадках забороняється. Ці зони не вимагають знач­них інвестицій і швидко окупають вкладені кошти. До числа найпростіших зон вільної торгівлі можна віднести спеціаль­ні магазини «дьюті фрі» у великих міжнародних аеропортах, портах (розглядаються як такі, що знаходяться за межами державних кордо-нів), традиційні вільні гавані (порти) з пільговим торговим режимом.

Вільні митні зони

Ці зони, як і ВТЗ (ЗВТ) відносяться до зон першого покоління. Існу­ють з ХУП-ХУШ ст. Це обмежена ділянка митної території країни, де встановлюється особливий режим підприємницької діяльності. Відповідно до митних кодексів різних країн, іноземні товари роз­міщуються і використовуються у вільній митній зоні без стягнення митних зборів та податків [6], а національні товари розміщуються і використовуються на умовах, застосовуваних до вивозу відповідно до митного режиму експорту. До числа найпростіших вільних мит-них зон можна віднести бондові склади та вільні митні території.

Промислово-виробничі зони

Ідея безмитного режиму зовнішньоторговельної діяльності, харак­терного для ВТЗ (ЗВТ), наприкінці 50-х рр. була застосована для заохочення промислового, виробництва в окремих країнах. Експорт­но-виробничі зони (ЕВЗ) сформувалися внаслідок заохочення екс­портного виробництва на анклавній території деяких країн. РозвитокЕВЗ забезпечує зростання обсягу її експорту, підвищення рівня за­ йнятості, проведення промислової модернізації і прискорене освоєння нових технологій як виробництва, так і управління.

Техніко-впроваджувальні ВЕЗ

Широке визнання одержали на початку XXI ст. Техніко-впроваджу-вальні чи науково-технологічні зони мають національні особливості і оригінальні назви - технопарки, технополіси, інноваційні центри і т.д. Створюються навколо певного наукового ядра з особливою інф­раструктурою, що забезпечує процес прискорення впровадження нових технологій в промисловість. Технополіс (від грецького іесЬпе - майстерність, роііз — місто, по­ширені в Японії) - місто і прилегла до нього територія, де розміще­ні органічно пов'язані підприємства високотехнологічних галузей промисловості, науково-дослідні інститути, вузи, що готують для технополісу наукові та інженерні кадри, житлова забудова із сучас­ною виробничою і соціальною інфраструктурою. Основна мета їх створення - перерозподіл промисловості з центра до периферії; ін­тенсифікація наукових розробок за рахунок активізації діяльності місцевих університетів; переорієнтація промисловості на розвиток наукомістких і енергозберігаючих технологій; прискорення процесу впровадження розробок та ін. Передбачено заходи кредитного і по­даткового стимулювання (наприклад, підприємствам з високою тех­нологічною часткою дозволяється списувати в перший рік функціо­нування 30% вартості устаткування і 15% вартості будинків і споруд; держава бере на себе третину витрат на проведенню досліджень роз-ташованими тут науковими лабораторіями і місцевими фірмами).

Спеціальні (сервісні) економічні зони

Створені для розвитку одного виду діяльності - банківська, аграрна в агрополісах, екологічна в екопарках, туристична, ін. Наприклад, зона одного виду діяльності розташована в Ізраїлі біля Тель-Авіва створена для торгівлі алмазами і функціонування алмазної біржі країни. Але найбільш розповсюдженим видом сервісних ВЕЗ є офшорні зони. Офшорні операції за своїм змістом становлять собою фінансовий інструмент, що, не порушуючи чинне законодавство, використову­ється для планування і мінімізації оподатковування та для захисту комерційної таємниці. Крім усунення подвійного оподаткування для стимулювання міжнародного комерційного обороту використовується принцип мінімізації податків на легальній основі.

Інші види ВЕЗ

Зони багатогалузевого призначення або комплексні зони – поєднують характерні риси всіх інших зон (наприклад, зона «Манаус» у Бразилії). Єврорегіони - добровільне об'єднання прикордонних областей різ­ них держав, насамперед у господарській сфері, з метою інтенсифіка­ції зв'язків один з одним не на міждержавному, а на регіональному рівні. Вищі органи влади кожної країни, які здійснюють свою діяльність у рамках єврорегіону, делегують даній області повноваження, що сприяють інтенсифікації прикордонних зв'язків. Активну участь створенні єврорегіону приймають Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, а також Україна і Бєларусь.