- •Тема №1: національна економіка: загальне та особливе
- •1. 1. Теоретичні аспекти виникнення та розвитку науки національної економіки
- •1.2. Історичні передумови виникнення дисципліни „національна економіка”
- •1.3. Показники .
- •Мал 1. Структурна схема валового сукупного продукту
- •Мал. 1 Структурна схема макроекономічних показників
- •1.4. Основні елементи соціальної структури національної економіки.
- •1.5. Національні моделі ринкової економіки країн світу
- •Запитання для самоконтролю тема №2: економічні теорії та базисні інститути національної економіки.
- •2. 1 Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.
- •2. 2. Сучасні напрямки розвитку національної економіки.
- •2. 3. Інститути національної економіки.
- •2. 1. Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.
- •2. 2.Сучасні напрямки розвитку національної економіки.
- •2. 3. Інститути національної економіки.
- •Запитання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
- •3.1 Економічна теорія добробуту
- •3.2. Соціальний вибір і функція суспільного добробуту
- •3.3. Соціальна нерівність та перерозподіл доходів
- •3.4. Фінансування соціальної сфери
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •4. 1. Поняття та склад потенціалу національної економіки
- •4.2 Природно-ресурсний потенціал
- •4. 3. Демографічний та трудовий потенціал
- •4.4. Науково-технічний потенціал
- •4. 5. Інформаційний потенціал
- •4. 6. Виробничий потенціал
- •4. 7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •4. 8. Екологічний потенціал
- •Список використаної літератури:
- •Тема №5: інституціональні чинники національної економіки
- •1. Економічна політика
- •5. 2. Фінансова політика.
- •3. Бюджетна політика
- •4. Передумови виникнення та розвитку податків.
- •Запитання для самостійного контролю
- •6.1. Суть, види та функції ринкової інфраструктури національного ринку
- •6.2. Система органів державного управління економікою та її функції
- •6.1. Суть, види та функції ринкової інфраструктури національного ринку
- •7.1. Основні засади теорії державного управління
- •7.3. Державне регулювання національної економіки
- •Список використаної літератури
- •8.2. Економічна демократія і її концепція.
- •8.3. Розвиток демократії як протидія бюрократизації суспільства.
- •8.4. Економічна свобода і економічний порядок як прояв економічної демократії.
- •Запитання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки.
- •9.1. Роль і характеристика соціальної структури національної економіки.
- •9. 2. Організаційна структура національної економіки.
- •9. 3. Відтворювальна структура національної економіки.
- •9. 4. Структура видів економічної діяльності національної економіки.
- •9. 5. Регіональна структура національної економіки.
- •9. 6. Структурні зрушення в економіці України.
- •1.Суть державного програмування, види програм. Цільові комплексні програми розвитку національної економіки.
- •10.2. Програма економічного та соціального розвитку. Міжнародні програми.
- •3. Прогноз та прогнозування національної економіки.
- •3. 4. Принципи та методи прогнозування.
- •Методи прогнозування
- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці.
- •11.1.Суть і характеристика економічного зростання. Основні теорії та моделі економічного розвитку.
- •11.2. Стадії економічного зростання та розвитку.
- •Стратегічна модель економічного розвитку України.
- •11.1.Суть і характеристика категорій «економічний розвиток» та «економічне зростання». Основні теорії та моделі економічного розвитку.
- •Графічні моделі економічного розвитку
- •Показники економічного розвитку
- •Посткейнсіанські теорії економічного зростання та розвитку
- •Неокласична теорія економічного зростання та розвитку
- •Інституціональна теорія економічного зростання та розвитку
- •Моделі економічного розвитку країн, що розвиваються
- •11.2. Стадії економічного зростання та розвитку.
- •11.3. Стратегічна модель економічного розвитку України
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції національної економіки в світове господарство
- •12. 1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки. Зовнішньоекономічна безпека національної економіки.
- •12. 2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •12.3. Економічна інтеграція України у світове господарство.
- •12. 1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки. Зовнішньоекономічна безпека національної економіки
- •12. 2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •1. За територіальними ознаками:
- •2. За об'єктами купівлі-продажу:
- •Види поширення вез і їх особливості
- •Розподіл держав за об'єктами спеціалізації національної економіки
- •12.3. Економічна інтеграція України у світове господарство.
- •Систематизація пріоритетів національної економіки України за етапами історичного розвитку
- •Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості вез і тпр в Україні (початок ххі століття)
- •Основні акценти управління національними економіками провідних країн світу
Види поширення вез і їх особливості
Види ВЕЗ |
Особливості зон даного виду |
Зони вільної торгівлі (вільні торгові зони) |
Вільні торгові зони (ВТЗ) чи зони вільної торгівлі (ЗВТ) — обмежені ділянки території морського порту чи аеропорту, розташовані в безпосередній близькості від них, виведені за межі національного митного простору. Тут можуть здійснюватися операції по складуванню, збереженню, сортуванню, пакуванню, маркуванню та ін. Передба чена можливість демонстрації товарів у виставкових центрах з метою подальшого розпродажу (але тільки гуртом). Роздрібна торгівля допускається лише для екіпажів і пасажирів морських і повітряних судів, а в інших випадках забороняється. Ці зони не вимагають значних інвестицій і швидко окупають вкладені кошти. До числа найпростіших зон вільної торгівлі можна віднести спеціальні магазини «дьюті фрі» у великих міжнародних аеропортах, портах (розглядаються як такі, що знаходяться за межами державних кордо-нів), традиційні вільні гавані (порти) з пільговим торговим режимом. |
Вільні митні зони |
Ці зони, як і ВТЗ (ЗВТ) відносяться до зон першого покоління. Існують з ХУП-ХУШ ст. Це обмежена ділянка митної території країни, де встановлюється особливий режим підприємницької діяльності. Відповідно до митних кодексів різних країн, іноземні товари розміщуються і використовуються у вільній митній зоні без стягнення митних зборів та податків [6], а національні товари розміщуються і використовуються на умовах, застосовуваних до вивозу відповідно до митного режиму експорту. До числа найпростіших вільних мит-них зон можна віднести бондові склади та вільні митні території. |
Промислово-виробничі зони |
Ідея безмитного режиму зовнішньоторговельної діяльності, характерного для ВТЗ (ЗВТ), наприкінці 50-х рр. була застосована для заохочення промислового, виробництва в окремих країнах. Експортно-виробничі зони (ЕВЗ) сформувалися внаслідок заохочення експортного виробництва на анклавній території деяких країн. РозвитокЕВЗ забезпечує зростання обсягу її експорту, підвищення рівня за йнятості, проведення промислової модернізації і прискорене освоєння нових технологій як виробництва, так і управління. |
Техніко-впроваджувальні ВЕЗ |
Широке визнання одержали на початку XXI ст. Техніко-впроваджу-вальні чи науково-технологічні зони мають національні особливості і оригінальні назви - технопарки, технополіси, інноваційні центри і т.д. Створюються навколо певного наукового ядра з особливою інфраструктурою, що забезпечує процес прискорення впровадження нових технологій в промисловість. Технополіс (від грецького іесЬпе - майстерність, роііз — місто, поширені в Японії) - місто і прилегла до нього територія, де розміщені органічно пов'язані підприємства високотехнологічних галузей промисловості, науково-дослідні інститути, вузи, що готують для технополісу наукові та інженерні кадри, житлова забудова із сучасною виробничою і соціальною інфраструктурою. Основна мета їх створення - перерозподіл промисловості з центра до периферії; інтенсифікація наукових розробок за рахунок активізації діяльності місцевих університетів; переорієнтація промисловості на розвиток наукомістких і енергозберігаючих технологій; прискорення процесу впровадження розробок та ін. Передбачено заходи кредитного і податкового стимулювання (наприклад, підприємствам з високою технологічною часткою дозволяється списувати в перший рік функціонування 30% вартості устаткування і 15% вартості будинків і споруд; держава бере на себе третину витрат на проведенню досліджень роз-ташованими тут науковими лабораторіями і місцевими фірмами). |
Спеціальні (сервісні) економічні зони |
Створені для розвитку одного виду діяльності - банківська, аграрна в агрополісах, екологічна в екопарках, туристична, ін. Наприклад, зона одного виду діяльності розташована в Ізраїлі біля Тель-Авіва створена для торгівлі алмазами і функціонування алмазної біржі країни. Але найбільш розповсюдженим видом сервісних ВЕЗ є офшорні зони. Офшорні операції за своїм змістом становлять собою фінансовий інструмент, що, не порушуючи чинне законодавство, використовується для планування і мінімізації оподатковування та для захисту комерційної таємниці. Крім усунення подвійного оподаткування для стимулювання міжнародного комерційного обороту використовується принцип мінімізації податків на легальній основі. |
Інші види ВЕЗ |
Зони багатогалузевого призначення або комплексні зони – поєднують характерні риси всіх інших зон (наприклад, зона «Манаус» у Бразилії). Єврорегіони - добровільне об'єднання прикордонних областей різ них держав, насамперед у господарській сфері, з метою інтенсифікації зв'язків один з одним не на міждержавному, а на регіональному рівні. Вищі органи влади кожної країни, які здійснюють свою діяльність у рамках єврорегіону, делегують даній області повноваження, що сприяють інтенсифікації прикордонних зв'язків. Активну участь створенні єврорегіону приймають Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, а також Україна і Бєларусь. |
Кількість різних типів ВЕЗ в економічно розвинутих країнах Заходу вже перевищує 250, приблизно 90 з них знаходяться в Західній Європі. У США загальне число ВЕЗ перевищує 130. Країни Східної Європи почали застосовувати ВЕЗ як форму інтеграції до світового господарства наприкінці 70-х - початку 80-х років і до кінця 80-х років нараховували їх вже більш 40, в основному в Югославії й Угорщині, але також у Польщі, Болгарії. У країнах, що розвиваються (наприклад, Індія, одна з перших ВЕЗ «Кондла»), сьогодні нараховують від 100 до 300 спеціальних територій, зайнято близько 1,5 млн. осіб.
Таблиця 12.2.4.
