2.2. Особливості розвитку автомобільного транспорту в контексті прикордонної інфраструктури західних областей.

Автомобільний транспорт являє со­бою сукупність транспортних засобів, безрейкових шляхів, технічних засо­бів і споруд (склади, вантажно-розвантажувальні пункти, вантажні і пасажир­ські стан­ції, засоби зв’язку й сигналізації). Інфраструктура автомобіль­ного транспорту кількісними показниками переважає всі види транс­порту – довжина всіх автомобільних доріг західно-українського прикордоння становить майже 30 тис. км, відпо­відно до того найвищими є і показники її діяльності. За обсягом перевезень вантажів автомобільний транспорт стабільно переважає залізнич­ний у 4,5 – 5 ра­зів, а за обсягом перевезень пасажирів – у 5–6 разів, тільки за вантажо- і пасажирооборотом залізничний транспорт переважає автомобільний.

Управління роботою автомобільного транспорту є набагато складнішим порівняно з іншими видами транспорту, на рівні Міністерства транспорту працює чотири підрозділи управління (департаменти) – це Укрдорбуд з підрядними дорожньо-будівельними і мостобудівельними трестами, Укравтодор з облдорбудами і дирекціями підприємств, Укрмагістраль з упрдорами і ДРСУ та Укрдорбудіндустрія з виробничими об’єднаннями. На території західно-українського прикордоння особливу роль в управлінні прикордонною автомобільною інфраструктурою відводиться філіям Українського державного підприємства “Укрінтеравтосервіс” – Волинській (Волинська та Рівненська області), Львівській, Закарпатській (Закарпатська та Івано-Франківська) та Чернівецькій. Основною функцією цих підприємств є організація контролю виконання перевізниками положень міжурядових угод України про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів. Ця діяльність покладена на службу прикордонного контролю і служби міжнародних автомобільних перевезень (СМАП), що розташовані в 13 пунктах пропуску державного кордону західно-українського прикордоння. Крім контрольної функції, підрозділи “Укрінтеравтосервіс” виконують різноманітні сервісні послуги в пунктах автомобільного сервісу (ПАС) і надають інформацію про свою роботу, що забезпечило необхідні дані для подальшої роботи.

Розглянувши і проаналізувавши історію розвитку автомобільної транспортної інфраструктури можна побачити, що довжина автомобільних доріг західно­українського прикордоння залишається сталою впродовж останніх десяти років. Якщо порівнювати з базовим 1940 роком, то довжина всіх автомо­більних доріг зменшилась на 9 тис. км. Особливе зменшення відбулося до 1980 року, воно здебільшого торкнулося доріг до сільських місцевостей, які втрачали своє значення через міграцію сільського населення на постійне проживання у місті (табл. 1.11). Поряд з цим довжина автомобільних доріг з твердим покриттям стрімко збільшилась до 1980 року – на 15 тис км, але їхнє будівництво велося не за світовими стандартами і сьогодні існуюча мережа шосе може використовуватись тільки для внутрішньодержавних перевезень, для транзитного руху потрібно здійснити нове будівництво в системі транс­портних коридорів. На сьогоднішній день найкраще забезпечена автомобіль­ними дорогами Львівська область – 8 тис. км., Волинська область має 5,6 тис. км., решта областей мають по 3–4 тис.км доріг загального користування (див. табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Довжина автомобільних доріг загального користування за областями Західної України, тис. км

Області	1940		1980		1995		2007
	Всього	в т. ч. з тв. покр.	Всього	в т. ч. з тв. покр.	Всього	в т. ч. з тв. покр.	Всього	в т. ч. з тв. покр.
Волинська	9,6	0,6	5,6	3,4	6,3	5,5	6,3	5,6
Закарпатська	–	–	3,3	3,2	3,5	3,4	3,3	3,3
Івано-Франківська	5,8	3,1	4,7	4.6	4,4	4,4	4,0	4,0
Львівська	13,4	4,0	8,3	7.2	8,2	8.0	8.2	8,1
Рівненська	9.3	0,5	5,6	3.9	5,2	4,9	5,0	4,9
Чернівецька	2,8	1,7	3,0	2,9	3,0	3,0	3,0	3,0
Всього	40,9	9,9	30,5	25,2	30,6	29,2	29,8	28,9

Щільність автомобільних доріг загального користування західно-українського прикордоння знахо­диться в межах середньоукраїнської (260 км на тис.км кв.), тільки Львівська та Чернівецька області мають дещо вищу щільність – 371 і 368 км на тис. км² .

На відміну від залізничного транспорту вантажооборот автомобіль­ного транспорту не облікується, натомість визначається інтенсивність руху автотранс­портних засобів на добу. Основним осередком інтенсивного руху автомобілів є Львівська агломерація з під’їздними шляхами, де інтенсивність руху сягає понад 15 тис. автомобілів за добу. Звичайно, зберігається пропорційне відношення між інтенсивністю руху і категорією автострад. Так висока інтенсивність є на магістральній автостраді Ковель – Луцьк – Чер­нівці, деякі ділянки якої мають від 8 до 15 тис. автомобілів на добу. Трохи меншою є інтенсивність руху на магістральній автостраді Київ – Рівне – Львів – Чоп – від 4 до 8 тис. автомобвлів на добу. Автомобільні дороги кате­горії “А” мають інтенсивність руху до 4 тис. автомобілів на добу.

Спостерігається відставання в розвитку транспортної мережі, перш за все в розвитку автомобільних доріг загального користування від темпів автомобілізації країни. Це пояснюється низкою об’єктивних причин, зокрема, такими як великий тягар на утримання транспортної мережі на душу населення порівняно з європейськими країнами через відносно невелику густоту населення (78 осіб на 1 кв. кілометр), низьку купівельну спроможність громадян (1/5 купівельної спроможності громадян єврозони).

Незадовільним є транспортно-експлуатаційний стан автодоріг: 51,1 % не відповідає вимогам за рівністю, 39,2 % -за міцністю. Середня швидкість руху на автодорогах України у 2 -3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах. Лише від поганих доріг Україна щорічно втрачає 32 млрд грн., або 3 % ВВП 2. На автомобільному транспорті оновлення рухомого складу відбувається повільними темпами – майже 70 % рухомого складу є технічно та/або морально застарілими, а 50 % автобусів експлуатується понад 10 років.

Забезпеченість автомобільними шляхами та їх технічний стан не повною мірою відповідають потребам економіки країни та населення. Саме тому напередодні проведення в Україні фінальної частини Євро-2012 активно здійснюється шляхове будівництво та ремонт автомобільних доріг. За 9 місяців 2010 р. відкрито рух автомобільного транспорту на збудованих та відремонтованих ділянках доріг загальною протяжністю 973 км (у тому числі на обєктах Євро-2012 довжиною 543,4 км), що майже в 10 разів більше, ніж у 2009 р. Серед них: 199 км та 3 сучасні транспортні розв`язки автомобільної дороги Київ-Чоп у Рівненській та Житомирській областях (I категорія);

5,4 км автодороги Київ-Ковель-Ягодин у Волинській області (I категорія); 7,3 км на обході м. Чернівці (II категорія); 2,2 км першого пускового комплексу . Виконання у 2010 р. заходів з організації безпеки дорожнього руху дало змогу ліквідувати 40 аварійно-небезпечних ділянок доріг і зняти з обліку 61 місце концентрації дорожньо-транспортних пригод (ДТП) 5. Разом з тим, стан автомобільних доріг, багатьох транспортних розв’язок, мостових переходів тощо залишається незадовільним і потребує реконструкції або ремонту.

Особливим елементом прикордонної інфраструктури є прикордонні пункти пропуску. Так до 1990 року на території західно-українському прикордонні було три автомобільні загальнодоступні переходи – в Шегинях, Чопі, Порубному. Після двосторонньої домовленності урядів України та Польщі, у 1992 році почали функціонувати два автомо­більні ПП – в Ягодині та у Раві-Руській для жителів Польщі і тодішнього СРСР. З 1993 року ці переходи стали загальнодоступними і набрали статусу міжнародних. Останніми були відкриті ППП Краковець та Смільниця. Поступово розбудовувались прикордонні переходи з пострадянськими країнами, проте вони мають статус міждержавних пунктів пропуску.

На сьогодні західно-українське прикордоння обслуговується 45-ма автомобільними пунктами про­пуску через державний кордон. В середньому один пункт обслуговує 40 км кордону. Автомобільні пункти підпадають під загальну класифікацію на між­на­род­ні, міждержавні та спрощені (місцеві). Західно-українське прикордоння має 15 міжнародних автомобільних переходів, які пропускають усі види автотранспорту і на цих переходах працює СМАП, за винятком ППП в Малому Березному і ППП Вилок. Решта автомобільних пунктів пропуску обслу­говують тільки легковий транспорт, з них 27 міждержавні переходи, а 3 місцеві спрощеного типу.

Якщо характеризувати західноукраїнське прикордоння в між­державному аспекті, то найбільша кількість автопереходів розміщена на українсько-білоруському прикордонні – 16, на другому місці українсько-молдовське прикордоння – 11, українсько-польське прикордоння обслуго­вується дев’ятьма переходами (1 на 61 км). З Угорщиною функціонують 5 пе­реходів (1 на 25 км). З Румунією функціонує три переходи (1 на 157 км), а з Словаччиною найменша кількість переходів – лише два (1 на 48 км ).

Дані про проходження вантажних транспортних засобів через ППП Укрінтеравтосервіс враховують переміщення тільки великих вантажних автомашин, так званих TIRів. Оскільки даних що до структури перевезень відомство не надало, то отримані дані є досить не повними. Через західноукраїнське прикордоння в 2000 році в обидва боки кордону переїхало 360 млн автомашин.

За характером перевезень можна класифікувати всі прикордонні пункти пропуску на транзитні та двосторонні. До транзитних відносимо: ППП Городище, ППП Доманове, ППП Дякове, ППП Порубне, ППП Мамалига, що мають більше 50-ти відсотків транзитних перевезень. Решту переходів обслуговують перевезення до країн-сусідів першого порядку, т. зв. двосторонній характер перевезень.

Значна роль автотранспорту прикордоння для пасажирських пе­ревезень, що пояснюється його мобільністю порівняно з залізничною комунікацією і відносно низькою ціною на квиток. Географія автомобільних пасажирських перевезень відрізняється від автомобільних вантажних. Дані про проходження пасажирських транспортних засобів через автомобільні ППП враховують тільки пасажирські автобуси, тому загальна кількість буде неповною.

За характером перевезень всі пасажирські пункти пропуску можна віднести до двосторонніх, бо ні один перехід не має навіть 20 % транзитних перевезень.