5. Функції грошей.

Важливим аспектом пізнання функцій грошей є насамперед принцип історизму. Гроші не є статичною категорією, їх не можна розглядати як щось незмінне, оскільки це динамічна категорія. Розвиток функцій грошей відбувався відповідно до укладання товарного виробництва та ринкових відносин. Тому на кожному етапі розвитку товарно-грошових відносин формується певна сукупність функцій грошей та способів їх взаємодії. Також необхідно враховувати, що у процесі розвитку грошових відносин деякі їх функції ускладнюються, змінюються, відмирають. На зміну з'являються нові.

Тому не вражає така кількість поглядів на це питання. Розбіжності стосуються як трактування самих функцій, так і їх кількості. Платон, наприклад, у праці "Держава" виділив тільки дві функції грошей: міра вартості та засіб обігу. Д. Рікардо віддавав перевагу тільки одній функції грошей як засобу обігу. У своїх наукових роботах він писав: "Гроші - є товаром... що служить загальним засобом обміну". А. Сміт вважав гроші лише технічним засобом і наділяв їх тільки однією функцією - засобу обігу. Разом з тим класик економічної теорії Карп Маркс у праці "Капітал", маючи на увазі золото як грошовий товар, довів, що існує п'ять функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, нагромадження та функція світових грошей.

Сучасні наукові дослідження на основі положень, що стосуються функцій грошей, проводяться багатьма вченими, але, як правило, здійснюються вони в межах відомих сьогодні функцій грошей.

Дехто з учених зменшує кількість функцій, поєднуючи і комбінуючи п'ять класичних функцій або, навпаки - намагається їх модифікувати з розвитком товарно-грошових відносин у більшу кількість.

Необхідно зауважити, що у процесі економічного розвитку та змін у наукових підходах до визначення суті грошей має відбуватися не лише модифікація наявних функцій, а й поява принципово нових.

Функції грошей виражають внутрішню основу і зміст грошей, а також проявляють їх суть, як економічної категорії.

Гроші виконують наступні 5 функцій:

1. Міра вартості.

2. Засіб обігу.

3. Засіб накопичення.

4. Засіб платежу.

5. Світові гроші.

1. Міра вартості.

Суспільна праця, витрачена на виробництво, робить товари сумірними, а оскільки всі товари є продуктами суспільно-необхідної праці, то дійсні гроші – срібло і золото, які володіють вартістю, можуть стати мірою вартості товарів. При такому вимірюванні вартості товарів, гроші – срібло і золото – виражали вартість товарів ідеально, тобто у вигляді уявних грошей (подумки).

Формою прояву вартості є ціна товару – вартість товару, виражена в грошах. Визначається ціна суспільно-необхідними витратами праці на виробництво і реалізацію товару. У основі цін і їх русі лежить закон вартості.

Формується ціна на ринку. При цьому, якщо попит рівний пропозиції на товари, то ціна залежатиме від вартості товару і вартості грошей. При функціонуванні дійсних грошей ціна на товари прямо пропорційна вартості цих товарів, і обернено пропорційна вартості грошей.

Якщо ж на ринку спостерігається невідповідність попиту і пропозиції, то ціна товару відхиляється від його вартості. По таких відхиленнях цін вгору або вниз від вартості товаровиробника визначають, яких товарів вироблене недосить, а яких в надлишку.

При пануванні золота в якості грошей (золотому стандарті) ціни залежали від вартості товарів, оскільки вартість грошей золота була щодо постійної.

При пануванні паперових грошей (паперово-грошовій системі і системі кредитних грошей) ціни на товари виражалися в знаках вартості. Знаки вартості не володіють власною вартістю і тому не можуть точно відображати цінність товару. Звідси виникають відмінності в цінах одного і того ж товару. Така відмінність утрудняє ухвалення рішень про виробництво товарів.

Кількісна оцінка вартості товарів в грошах або ціна товару забезпечує порівняння продуктів суспільної праці і грошового товару – срібла або золота.Для порівняння цін різних за вартістю товарів необхідно звести їх до одного масштабу, тобто виразити їх в одних грошових одиницях.

Масштабом цін при металевому обігу називається вагова кількість грошового металу, прийняте за грошову одиницю і яка служить для вимірювання цін всіх інших товарів.

Між грошима, як мірою вартості і грошима, як масштабом цін є наступні відмінності:

1. Перші, як міра вартості відносяться до всієї решти товарів, виникають стихійно і змінюються залежно від кількості суспільної праці, витраченої на виробництво грошового товару.

2. Гроші ж, як масштаб цін, встановлюються державою і виступають як фіксована вагова кількість металу, яка змінюється із зміною вартості цього металу.

З історії грошових відносин відомо, що первинний грошовий зміст грошової одиниці співпадав з масштабом цін. Наприклад англійський фунт стерлінгів у минулому дійсно важив фунт срібла.

В ході розвитку грошових відносин масштаб цін відокремився від вагового змісту грошової одиниці.

При золотому обігу масштаб цін припускав встановлення грошової одиниці, прирівняної до певної кількості золота.

У 20 столітті спостерігається зниження купівельної спроможності грошей. Виражається це в зменшенні кількості золота в грошовій одиниці. Так, якщо в 1900г. долар США прирівнювався до 1,504…гр. золота, то в 1934г. – 0,888…гр., в 1973г. – 0,736…гр.

У Росії по реформі міністра фінансів Вітте в 1895-97гг. золотий зміст рубля складав 0,774…гр. золота, в 1950г. – 0,222…гр. золота, а в 1961г. у зв'язку із зміною масштабу цін 1:10 цей зміст склав 0,987…гр. золота.

Ямайська валютна система, введена в 1976‑ 78 рр. відмінила офіційну ціну золота і золотий вміст грошових одиниць країн-учасниць Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). Нині офіційний масштаб цін цих країн складається стихійно в процесі ринкового обміну шляхом порівняння вартості товарів за допомогою ціни.

Таким чином, в сучасних умовах відбувся процес демонетизації золота – постуапової втрати золотом функцій грошей. Золото втратило функції грошей, в т.ч. і функцію міри вартості. Золото витиснене з внутрішнього і зовнішнього обороту нерозмінними кредитними грошима. Зі встановленням панування останніх масштаб цін зазнав істотні зміни, і на сьогоднішній денгь має інші форми прояву:

1. – назва грошової одиниці

– порядок її випуску, вилучення

– купюрність.

2. Порядок випуску дрібної грошової одиниці з дешевого металу з визначенням її співвідношення до основної грошової одиниці.

3. Правило обігу наявних і безготівкових грошей.

4. Валютний курс національної грошової одиниці до іноземної виходячи з попиту своєї валюти і публікацією валютного курсу в офіційному друці.

Панування знаків вартості (кредитних грошей) модифікує функцію грошей як міру вартості. Річ у тому, що в умовах капіталістичних відносин гроші обслуговують не тільки обмін товарів, а обмін виробничих, товарних і фінансових капіталів і самі виступають як грошовий капітал. При цьому сучасні гроші стають грошовим капіталом в результаті участі їх в кругообігу промислового капіталу, в процесі функціонування якого створюється додаткова вартість або приріст капіталу. Таким чином, грошовий капітал з одного боку забезпечує виробництво товарів, а з іншою – створює умови для реалізації товарного капіталу з урахуванням його приросту.

Товарний капітал, створений на підприємстві одержав суспільне визнання не у сфері обміну на ринку, а безпосередньо в самому виробництві через порівняння товарів один з одним до моменту їх реалізації. Звідси витікає, що функція міри вартості кредитних грошей знаходить свій вираз безпосередньо у виробництві до ринку.

На ринку ж ціна товару піддається деякій модифікації в результаті збереження дії закону вартості. Таким чином, при сучасних кредитних грошах, нерозмінних на золото, ціна товару знаходить свій вираз не в одному специфічному грошовому товарі, а у всіх інших товарах, нагадуючи розгорнену форму вартості.