5.3. Керування автомобілем в темну пору доби
За даними вітчизняних фахівців майже чверть всіх ДТП та 50 % смертельних випадків припадає на нічний час. І це не дивлячись на значне зниження інтенсивності руху в ночі! Американські дослідження також показують, що 2/3 всіх ДТП припадає на нічний час. У Швейцарії вірогідність наїзду на пішохода в темну пору у 3 рази більша, ніж вдень. На дорогах Англії у сутінках кількість ДТП зростає на 3%, вночі – на 33%, а на світанку, коли найменша працездатність – на 50% порівняно з денним часом. Причина більшості ДТП, а особливо з важкими наслідками – перевищення швидкості руху в умовах обмеженої видимості.
Здатність водія вночі до сприйняття, переробки інформації і адекватних керуючих дій обмежена зниженням працездатності і більш вираженою нервовою напругою.
Три основних режиму руху вночі:
1. Швидкісний рух одиночного автомобіля, водій якого не має перешкод у вигляді інших учасників руху і обирає швидкість, яка залежить лише від експлуатаційних якостей автомобіля, дороги і умов видимості.
2. Режим зустрічного роз’їзду, при якому різко погіршується видимість під дією фар зустрічного автомобіля, і водій змушений знижувати швидкість руху.
3. Утруднені умови руху (наприклад, у щільних транспортних потоках), при якому відчувається вплив інших учасників руху на вибір швидкості руху.
У першому випадку перевищення швидкості руху вночі має психологічне пояснення: кількість інформації, що надходить до водія, значно зменшується (видимість забезпечено лише у світлі фар). Відчуття дискомфорту в умовах інформаційного недовантаження призводить до намагання збільшити кількість інформації шляхом збільшення швидкості руху.
Водій визначає власну швидкість за частотою мерехтіння навколишніх предметів – дерев, стовпів тощо. Вночі ці об’єкти не видимі взагалі або видимі час від часу. Вдень висока інтенсивність мерехтіння сприяє зниженню швидкості руху, тоді як вночі цього не відбувається, водій часто обирає швидкість більш високу, ніж це дозволяють дорожні умови і умови забезпечення безпеки руху. Правда, слід відмітити й позитивний вплив руху у світловому конусі від фар – рух вночі здається більш швидким, ніж показує спідометр.
Низька інтенсивність руху вночі сприяє виникненню у водія почуття безпеки та самовпевненості. Разом з меншою інформативністю дороги і об’єктивним зниженням працездатності (людина – істота денна, всі біологічні процеси вночі уповільнені) з’являється сонливість, в’ялість, уповільнюється сприйняття дорожньої обстановки, збільшується час прийняття рішення, знижується увага. Особливо це проявляється в період з 2 до 6 години ночи. В цей час порушується здатність до швидких дій, оскільки в основі їх лежить особливий стан нервових процесів, що забезпечують негайні адекватні дії. Відсутність такої готовності призводить до того, що небезпечна ситуація для водія може стати несподіваною і він буде не здатним відреагувати на неї достатньо швидкими й точними діями. Дослідженнями доведено, що в темну пору доби час реакції збільшується в середньому на 0,6-0,7 с. Час реакції тим більшій, чим менша освітленість, так як збільшується час зорового пошуку, розпізнавання і формування керуючих дій.
Крім того нестача інформації в умовах обмеженої світлом фар видимості викликає негативні емоції, що є додатковим стомлюючим фактором.
Особливості зорового сприйняття вночі
Вночі відсутнє розпізнавання кольорів (здатність розрізняти кольори мають лише клітини денного зору – колбочки, які вночі не функціонують. Чутливі клітини нічного зору – палички – кольорів не розрізняють). Тому всі об’єкти вночі сприймаються у чорно-білих тонах і розрізняються лише за яскравістю. Видимість об’єкту в ночі може бути прямою або зворотною. Пряма – якщо об’єкт сприймається як світлий на темному фоні. Зворотна (силуетна) – темний об’єкт на фоні білої плями фар зустрічного автомобіля. В цьому випадку водій бачить лише контури предмета – без деталей, час його сприйняття збільшується, утруднюється визначення відстані до нього. Співвідношення яскравостей фону і предмета повинно бути не менше 1: 1,5. В цьому випадку перешкода буде темніше або світліше фону. У випадку однакових яскравостей перешкода як би розчиняється на фоні. Дорожні знаки, пішоходи, автомобілі, що стоять на узбіччі, тощо сприймаються водієм з запізненням, якщо взагалі сприймаються. Камінці й нерівності дороги кидають довгі тіні, що вкривають дорогу плямами. Складається враження, що дорога нерівна, вкрита вибоїнами. В результаті водію важко відрізнити покриття в хорошому стані від нерівного, так як виглядають вони однаково.
Вночі різко погіршується гострота зору, порушується глибинний зір, звужується поле зору (особливо для водіїв старше 60 років). Порушення глибинного зору призводить до неправильної оцінки відстаней, ширини дороги, швидкостей руху інших автомобілів. Встановлено, що вдень помилки у визначенні відстаней становлять на 100м 5-10%, при віддаленні на 1 км – до 25%. Вночі таки помилки зростають у 2-3 рази (у бік збільшення відстані).
Саме вночі частіше виникають зорові ілюзії. Так, при освітленні фарами під певним кутом асфальт здається мокрим, при неправильному регулюванні ближнього світла виникає враження руху на спуск; нерухомий ліхтар може бути сприйнятий як фара автомобіля, що рухається (аутокінетична ілюзія - якщо вночі деякий час дивиться на нерухому світлу точку, виникає враження, що вона рухається); на освітленій вулиці, коли горять ліхтарі, водію також здається, що він їде в якомусь світлому коридорі (подібно до тунельного зору). Тому, коли пішохід виходить із затемненої частини на освітлену, відстань до нього часто буває такою, що водій не в змозі запобігти наїзду (рис.2.2).
Рис.2.2. Ситуація обмеження видимості у світлі фар
Границя світла-тіні фар зустрічного автомобіля робить неможливим видимість пішохода на узбіччі (тротуарі), в тому числі на пішохідному переході
Вночі водій погано або зовсім не бачить органи керування автомобілем і елементи кабіни, що підвищує нервово-емоційну напругу, знижує працездатність та влучність керуючих дій.
Значно погіршує умови руху вночі ймовірність засліплення. Необхідний для відновлення зору після засліплення час становить 3-40с, хоча негативний вплив засліплення відчувається впродовж 10хв і більше. Водій може не помічати деякого зниження чутливості зору, в наслідок чого може вчасно не побачити перешкод на дорозі. Крім того, в наслідок засліплення порушується координація рухів, знижується точність керуючих дій водія. Уникнути засліплення допомагають спеціальні окуляри, протизасліплююча плівка на лобовому склі, спеціальні захисні екрани на розділювальній смузі дороги, але головна запорука відвернення можливості засліплення фарами зустрічних автомобілів – виконання водіями вимог Правил дорожнього руху про переключення світла фар з дальнього на ближній і правильне регулювання розподілу світла фар.
Вночі зустрічний роз’їзд здійснюється по інших орієнтирах, ніж вдень. Якщо вдень водій дивиться на зустрічний автомобіль і по ньому орієнтує своє положення на смузі руху, то вночі дивиться на зустрічний автомобіль не можна – це спричинить погіршення видимості. В темну пору доби водій повинен орієнтувати напрямок свого руху по правому узбіччю, відвертаючи погляд від фар зустрічного праворуч. Дуже допомагає орієнтуванню у таких умовах крайова дорожня розмітка.
Зменшують видимість дощ, мокрий сніг, туман, бруд і краплі води на лобовому склі, відблиски фар і ліхтарів, відбиті від мокрої проїжджої частини, а в містах — вікна будинків і реклама, що світиться. Причому підвищена вогкість, туман і краплі води на склі зорово збільшують відстань до об'єкту. При перемиканні фар з дальнього світла на ближнє у водіїв відбувається тимчасова «втрата» освітлених раніше об'єктів, які потім виявляються не на межі освітленої зони (50–60 м), як очікується, а ближче. Фахівці називають таке явище психологічним засліпленням або зоровою «ямою».
Для забезпечення безпеки руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості застосовуються як організаційні, так й інженерні заходи.
Для збереження зорової чутливості вночі організму людини потрібний вітамін А. Отже, водії, які виконують перевезення вночі, повинні збільшити у своєму раціоні продукти, що містять цей вітамін (молочні продукти, печінка, овочі – морква, салат, петрушка тощо). Велике значення для забезпечення працездатності у нічну зміну має повноцінний відпочинок вдень. Спати потрібно не менше 7-8 годин у тихому затемненому приміщенні. Чим триваліший рух вночі, тим повинен бути тривалішим сон. Дуже важливий правильні підбір водіїв для виконання нічних рейсів.
Підбір водіїв для виконання перевезень вночі повинен полягати в перевірці сутінкового зору, адаптаційної здатності, ступеня стомлюваності і емоційно-психічної стійкості. При перевірці сутінкового зору необхідно встановити, чи не втрачає випробовуваний здібності до бачення у сутінках і в умовах малої яскравості адаптації (так зване явище «курячої сліпоти»). При перевірці адаптаційної здатності визначають реакцію випробовуваного на засліплення в темряві, тобто ступінь і тривалість засліплення, яка залежить від здатності очей водія швидко пристосовуватися до зміни яскравості поля адаптації. Час адаптації до темряві у більшості водіїв (90%) складає 8—16с, що прийняте за нормальне. В 10% водіїв воно збільшено і складає 60—120с. Для таких водіїв тривалість засліплення при зустрічному роз'їзді коливатиметься від 12 до 40с, за цей час автомобіль, що рухається зі швидкістю 60 км/г, може подолати відстань 200—600м. Таких водіїв не можна залучати до нічних рейсів.
Не рекомендується для такої роботи залучати й недосвідчених водіїв, водіїв після нещодавно перенесених хвороб та старших 55 років.
Ознаки природного стомлення водіїв вдень проявляються після 7—8 ч, вночі після 3—4 ч роботи. Ступінь стомлення вночі значно збільшується з огляду на те, що велике навантаження при управлінні автомобілем припадає саме на зоровий аналізатор. Стомлення водія може оцінюватися по зниженню функцій цього органу. Як критерій оцінки стомлюваності може бути прийнята мінімальна (критична) освітленість, необхідна для розпізнавання контрольного тест-об'єкту. Якщо перед початком роботи критична освітленість не перевищує 2лк, то через 4 години роботи для розпізнавання перешкод на дорозі необхідна освітленість 4—5лк. Це означає, що в результаті стомлення за 4—5 години роботи вночі дальність прямої видимості знижується, а втрата видимості при засліпленні збільшується на 30—40%. Водії, у яких інтенсивність стомлення вночі вище за приведену, не повинні керувати автомобілем в темний час доби.
Для забезпечення безпеки руху у ночі керівники підприємств повинні ознайомлювати водіїв з особливостями зорового сприйняття вночі й іншими порушеннями психофізіологічних функцій, забезпечити навчання правильній поведінці при таких порушеннях. Необхідно також детальніше готувати автомобілі, які залучаються до нічних рейсів, особливу увагу слід приділяти технічному стану освітлювальних приладів, стану лобового скла та склоочищувачив.
Для покращання зорового сприйняття вночі дорожнє обладнання виконують з світлоповертальних матеріалів; крайова розмітка білого кольору відокремлює проїзну частину від узбіччя і добре помітна на фоні темного дорожнього покриття. Шорстке покриття, виконане з додаванням світлих мінеральних домішок, розсіює світло по всіх напрямках, що покращує видимість нерівностей та перешкод на поїзній частині.