3.3. Емоції в діяльності водія
Експериментальними дослідженнями встановлено, що існує зв’язок між успішним виконанням трудових операцій і емоційним станом людини.
Широко відоме правило Джеркса-Додсона: «Кожному типу діяльності відповідає свій оптимум психічного напруження, за якого ця діяльність виконується найуспішніше».
Встановлено, що продуктивність роботи водія залежить від інформаційного завантаження і рівня психічного напруження. Брак інформації призводить до негативних емоцій, до емоційного перенапруження, що знижує ефективність праці водія.
З іншого боку, звичність і монотонність трудової діяльності усувають емоції взагалі, натомість з’являється стан байдужості, стомлення і продуктивність праці також спадає
Під емоційним станом розуміють стан нервово-психічного тонусу з відповідним ставленням людини до оточення і самої себе. Характеристикою емоційного стану є психічне напруження, яке оцінюють і кількісно, і якісно.
Психічне напруження дозволяє людині найкращим чином використати свої можливості відповідно до вимог, що ставляться. До поняття «психічне напруження» входить:
- біотонус,
- рівень уваги,
- емоційна напруженість.
Емоційний стан – результат діяльності мозку. В зв’язку з тим, що умовні рефлекси формуються і закріплюються у корі головного мозку, тоді як безумовні рефлекси – функція мозкового стовбура, нервові збудження з вищих відділків мозку передаються на вегетативну нервову систему, переживання почуттів (емоції) є результатом спільної діяльності кори головного мозку та мозкового стовбура (підкоркових мозкових центрів). Чим більше значення для людини має та чи інша інформація, тим більш глибокі почуття вона викликає. Фізіологічно це проявляється у збудженнях, що поширюються у корі головного мозку і передаються у підкоркові центри. У підкоркових центрах, як відомо, розташовані ділянки мозку, що відповідають за фізіологічну діяльність організму: дихання, серцево-судинну та секреторну діяльність тощо. Тому збудження підкоркових центрів викликає посилену діяльність ряду внутрішніх органів. В результаті в людини підвищується артеріальний тиск, змінюється ритм дихання, кровообіг, змінюється робота секреторних залоз (виникають сльози або сухість у горлі, підвищується потовиділення тощо).
Емоційне напруження характеризує силу реакції. Реакція є безпосередньою відповіддю нервової системи на дію будь-якого стимулу. Таким чином, емоційне напруження є оцінкою психічною напруження.
Найбільш відчутно напруження проявляється у складних, небезпечних для життя ситуаціях. Зокрема, при позамежних формах психічнго напруження в людини погіршується один з найважливіших показників – швидкість переробки інформації.
Кількісними характеристиками емоцій е артеріальний тиск, хімічний склад крові, шкіряно-гальванічна реакція, тобто зміна електричного опору шкіри в залежності від емоційного стану людини Таке явище ще називають психогальванічним рефлексом, він особливо яскраво виражений на ділянках з товстим шаром шкіри: долонях та підошвах ніг. Шкіряно-гальванічна реакція найяскравіший зовнішній прояв психічної діяльності, саме тому її використовують для оцінки емоційного стану водія у процесі прийому та переробки інформації. Величина нервово-емоційної напруги – індикатор процесу підготовки до дій, індикатор уваги та рівня пильності.
При визначенні напруженості уваги перевагу надають ШГР і пневмограмі (зміни частоти та сили дихання).
Встановлено, що ШГР безпомилково дозволяє зафіксувати прийом емоційно значущого сигналу у 90% випадків.
Разом з тим, при монотонних умовах роботи найінформативнішою є ОКГ (окулографія), яка фіксує тривалість фіксації погляду та кількість мигань повік.
В умовах оптимального емоційного напруження найчутливішим індикатором стану водія є ШГР та електрокардіограма (ЕКГ), яка дозволяє визначити момент сприйняття інформації та її значущість.
При високому рівні психічного напруження найточніше реакцію водія можна визначити за електрокардіограмою.
В процесі руху емоційна напруженість водія змінюється в досить широких межах. У складних дорожніх умовах через перевантаження інформацією він може зазнавати перенапруження. За монотонних умов руху водій відчуває сенсорний голод.
Найкращі показники роботи водія при оптимальному емоційному напруженні, проте короткочасне екстремальне напруження не знижує надійності його роботи.
При дефіциті прагматичної інформації виникає негативна емоція, при перевищенні отриманої інформації відносно очікуваної – позитивна.
В інформаційній теорії емоцій під інформацією розуміють подразнення з нез’ясованим прагматичним змістом. В найбільш простих випадках це зводиться до питання про те, на скільки корисний цей подразник, байдужий він для організму чи потенційно небезпечний. Стосовно оцінки емоційної напруги водія під терміном «інформація» слід розуміти лише повідомлення, які дозволяють водієві приймати рішення, пов’язані із забезпеченням безпеки руху.
Емоційна напруга кількісно залежить від сили потреби і від різниці між інформацією необхідною і отриманою.
Співставлення характеристик роботи водія в спокійних та складних умовах дозволяє оцінити ступінь напруженості його роботи.
Так, при проїзді перший раз незнайомою дорогою, водій повинен оцінювати її у плані та поздовжньому і поперечному профілях, шорсткість та рівність дорожнього покриття, слідкувати за рухом інших автомобілів, фіксувати засоби організації руху тощо. При малій інтенсивності руху практично вся увага водія зосереджується на сприйманні та переробці інформації про дорогу. Відомо, що в результаті багаторазових повторень нервові процеси стають стереотипними, тому наступні проїзди цією самою дорогою зменшують нервово-емоційну напругу (НЕН), оскільки основні характеристики дорожніх умов залишаються у пам’яті і будуть тим повніші, чим частіше водій їздить цією дорогою.
Кількість інформацію про дорогу, яку сприймає водій, зменшується в міру формування динамічного стереотипу. Разом з цим падає і емоційна напруга, з’являється можливість прийому додаткової інформації (про автомобілі у потоці, роботу власного автомобіля тощо). З усіх елементів простору лише інформація про інших учасників руху несе для водія постійну новизну. Решта інформації прив’язана до дороги: окремі елементи дороги, засоби організації руху вздовж неї. Тому за відсутності періодичних подразників робота водія стає монотонною, її надійність зменшується.
Надійність залежить від тривалості перебування водія в різних емоційних станах. Поки що на жодній дорозі не створено умов, що забезпечують оптимальний рівень напруження, тобто: на двосмугових дорогах спостерігається перевантаження інформацією; на автомагістралях відчувається монотонність і нестача інформації.
За результатами досліджень встановлено допустиму тривалість перебування водія в різних станах. Для забезпечення найвищої надійності роботи водія тривалість перебування повинна бути:
у стані оптимального психічного напруження >80% часу керування автомобілем;
у стані інформаційного перевантаження <5%;
у стані недоотримання (браку) інформації <15% часу.
Тривалість безперервного перебування водія у стані перевантаження чи сенсорного голоду повинна бути не більше, ніж 2...4 хв.
Під час сприйняття, крім цінності інформації, дуже важливе її емоційне забарвлення. Встановлено, що поріг сприйняття емоційно негативно забарвлених слів значно вище, ніж нейтральних. При цьому спостерігається реакція десинхронізації у корі головного мозку (заборонні знаки для свого розпізнавання потребують більшого часу і гірше запам’ятовуються, ніж попереджувальні та наказові).
Емоційний стан визначає напруженість важливої характеристики цілеспрямованої психічної діяльності – уваги.
Частіше за все про стан уваги роблять висновок по реакції: її наявності, підвищенню чутливості аналізаторів, і як наслідок – зниженню порогу сприйняття; часу латентного періоду тощо. Рівень уваги завжди пов’язаний з загальним рівнем емоційної напруги. Увага завжди містить у собі бажання пізнати якомога більше про об’єкт, ретельніше, точніше оцінити очікуваний сигнал або елементи тривоги, викликаної необхідністю швидше відреагувати. Мотиваційно-нейтральної уваги не існує.
Під час розвитку емоційних реакцій активізація нервового апарату, що супроводжується мобілізацією енергетичних можливостей організму, частіше за все перевищує реально необхідну для потребу, мобілізація енергетичних можливостей виконується так би мовити «із запасом». Це пояснюється прагматичною невизначеністю, коли насправді невідомі об’єми майбутньої діяльності. В умовах частих змін ситуацій або при значних інформаційних навантаженнях організм водія тривалий час знаходиться у напруженому стані, внаслідок чого швидко розвивається втома.
Нестача прагматичної інформації призводить до виникнення негативних емоцій, до емоційного перевантаження, що погано відбивається на ефективності праці водія, у першу чергу – на забезпеченні безпеки руху. З іншого боку, надмірний автоматизм, монотонність трудової діяльності позбавляють емоцій взагалі, в результаті чого з’являється стан байдужості, нудьги, праця стає стомлюючою, а продуктивність знов таки падає.
В умовах малої інтенсивності руху прагматична інформація майже відсутня або надходить до водія через великі та нерівномірні проміжки часу і не вимагає великих зусиль для її обробки. При багаторазових проїздах у водія в таких умовах виникає відчуття нудьги, що призводить до збільшення швидкості руху або до зосередження ним уваги на об’єктах, які не потрібні безпосередньо для керування автомобілем, тоді робота стає монотонною, надійність водія значно знижується.
Емоційна напруга водія при сприйнятті інформації залежить від двох факторів: цінності та кількості. Оскільки кількісна характеристика інформації пов’язана з неочікуваністю її надання, емоційну напругу водія можна регулювати в процесі проектування дороги.
Кращі показники роботи водія при оптимальній нервово-емоційній напрузі. Короткочасний стан високої нервово-емоційної напруги не є небезпечним, якщо нервова система водія має компенсаторні можливості і динаміка нервових процесів в момент ускладнення умов руху достатні для вчасної реалізації цих можливостей. Перехід в менш складні дорожні умови, як правило, не відбивається на надійності роботи водія. Значно небезпечніше різке зростання складності дорожніх умов, наприклад, перехід з монотонних умов до напруженої роботи.
Як видно з рис. 1.20, найбільша надійність забезпечується при оптимальному навантаженні, що відповідає частоті пульсу 110 – 120 ударів/хв.
Для найбільшої надійності водія потрібно таким чином організувати його роботу, щоб перебуванні в умовах оптимальної нервово-емоційній напруги становило близько 80% часу, в умовах перевантаження – менше 5%, в стані інформаційного недовантаження – менше 15% часу перебування за кермом.
Тривалість періоду сенсорного голоду або перевантаження не повинна бути більше 2–4 хвилин залежно від інтенсивності руху. Ця рекомендація знайшла своє відображення у нормуванні прямих в трасах доріг, виборі рівня обмеження швидкостей руху, застосуванні дорожньої розмітки та відстані між направляючими стовпчиками тощо, але поки що на жодній дорозі не створено умов, що забезпечують оптимальний рівень напруження, як правило на двосмугових дорогах спостерігається перевантаження інформацією, тоді як на автомагістралях – монотонність і брак інформації.
90 100 110 120 130 140 150
Частота пульсу, уд/хв.
Рис. 1.20. Залежність надійності роботи водія від його нервово-емоційної напруги
Частота пульсу: 90 -100 – сенсорний голод; 100-110 – недовантаження;
110 – 120 – оптимальна НЕН; 120 – 130 – перевантаження
Експериментальні дослідження показали, що емоційні реакції ярості та страху пов’язані із збільшенням у крові підвищеної кількості адреналіну, який збільшує вироблення цукру в організмі людини, а від так збільшує силу та працездатність м’язів, тому що цукор – одне з головних джерел м’язової енергії. Так, кількість адреналіну у крові порівняно з доробочим часом збільшується у водіїв вантажних автомобілів на 100%, водіїв міських автобусів – на 200%, водіїв таксі – на 210%.
Таким чином, емоції не тільки отримують зовнішній вираз, але й змінюють життєво-важливі показники організму, внаслідок яких мобілізуються резервні можливості, зокрема, загострюються слух та зір, підвищується пильність та зібраність, збільшується м’язова сила та прискорюються процеси мислення тощо. Це зменшує латентний період реакції, підвищує точність та швидкість рухів.
В особливо небезпечних ситуаціях виникає емоційний стан, який називається стресом. Розрізняють евстрес – хороший стрес, який дозволяє мобілізувати резерви організму, допомагає людині уникнути небезпеки та боротися за життя. Так, рятуючись від дикого звіра, людина часом виявляє чудеса швидкості та спритності.
Дістрес, навпаки, різко знижує психофізіологічні можливості організму, внаслідок чого людина нічого не робить для того, щоб врятуватися, або її безглузді дії тільки погіршують ситуацію.
Поділ стресу на добрий і поганий дуже умовний. Багато що залежить від самої людини, її особистих психологічних якостей. Так, для новачків навіть не дуже складна ситуація може призвести до надмірного перевантаження, коли дії будуть хаотичні, і може бути втрачено контроль над свідомістю, тоді як в досвідчених водіїв ДТП трапляються не тому, що вони не були здатні розв’язати задачу, а тому, що вони недооцінили її складності і небезпеки, тому активізації нервових процесів не відбулося, адаптаційний механізм не включився, не допоміг водію подолати ситуацію.
Проте навіть відносно незначні підвищення нервово-емоційної напруги при частому повторенні приводять до стомлення і перевтоми (так звана емоційна втома). Якщо водій не вміє регулювати свій нервово-психічний стан, відбуваються нервові зриви, які призводять до неадекватної поведінки і – ДТП.
Для забезпечення безпеки руху важливе значення має здатність водія подолати надмірну емоційну напругу: почуття жаху, невпевненості, ярості тощо та адекватними діями запобігати виникненню аварійних ситуацій. Така поведінка забезпечується емоційно-вольовою стійкістю та витривалістю.
Емоційна стійкість – здатність протидіяти виникненню астенічних емоцій під впливом переживань негативного характеру (небезпеки, труднощів тощо).
Емоційна витривалість - здатність протидіяти виникненню астенічних емоцій при частих повтореннях переживань негативного характеру.
Самовладання – вміння подавляти надмірне емоційне збудження, яке заважає виконанню роботи.
Самовладання – це влада людини над самим собою, яка проявляється у подоланні страху, гніву, болю тощо, які заважають для досягнення мети. Інстинкт самозбереження – природна властивість людини. Вся різниця між так званими хоробрими та боягузами полягає у тому, що одні, попри небезпеку, здатні діяти розумно та відповідно до своїх обов’язків (військових, службових, моральних), тоді як інші ховаються від небезпеки, рятуючи своє життя за рахунок інших.
Воля проявляється у вольових діях, які завжди спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети. Мотивація – це відповідь на питання: «заради чого людина хоче досягти своєї мети?» Важливо, щоб досягнення мети не ставило під загрозу безпеку та й життя інших людей. Так виконання обгону за будь-яких обставин дуже часто тягне за собою загрозу зіткнення, при яких можуть постраждати люди. Вольові якості повинні допомагати водію долати труднощі, контролювати гнів, роздратування та інші негативні емоції сприяти суворому виконанню Правил дорожнього руху.