Висновки до розділу 3

Основними рівнями пізнання людиною оточуючої дійсності є чуттєвий, раціональний інтуїтивний.

Чуттєвий рівень пізнання включає три основні форми: відчуття (відображення окремих властивостей предметів та явищ в результаті їх безпосереднього впливу на органи чуття людини), сприймання (чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей за безпосередньої дії їх на органи чуття людини) та уявлення (форма чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за допомогою слідів, залишених у пам’яті предметами, що раніше сприймались суб’єктом).

Раціональне пізнання здійснюється у трьох формах: поняття (відображення сутності об’єкта та його всебічне пояснення), судження (форма виразу зв’язку між поняттями), умовивід (логічний процес виведення нового знання та доведення його істинності в процесі формування нового судження).

Інтуїтивний рівень пізнання – це рівень пізнання людиною об’єктивної дійсності за допомогою інтуїції (здатності людини безпосередньо осягати істину без належного обґрунтування та без усвідомлення шляхів її досягнення).

Теоретичне дослідження включає такі основні форми: як принципи ( те, що складає основу певної сукупності фактів, теорій і виступає засобом перетворення певного знання на систему), правила, (основні критерії та норми застосування пізнавальних операцій по отриманню певного фактологічного матеріалу, який цілком відповідає предметній дійсності), закони, (необхідний, стійкий та повторюваний зв'язок між фактами і їхніми узагальненнями, які розкривають зміст пізнання та функціонування явищ об’єктивної дійсності), категорії (найбільш загальні поняття у тій чи іншій галузі знання, які розкривають сутність предметних відносин між певними явищами об’єктивної дійсності і формують відповідну систему пізнання такої дійсності).

На емпіричному рівні здійснюється безпосередньо опис явищ, констатація фактологічного матеріалу, тоді як на теоретичному рівні основною метою є пояснення явищ, які піддаються дослідженню. Відповідно до цього емпіричний рівень наукового пізнання здійснюється за допомогою таких методів як спостереження, вимірювання й експеримент.

Основними формами наукового пізнання є ідея (відображає зв’язки та закономірності дійсності і спрямована на її перетворення), проблема (синтез знання про незнання; передбачення можливості наукового відкриття), гіпотеза (забезпечує формування одного із можливих варіантів вирішення проблеми істинність якого не доведена), теорія (система знань, яка описує, пояснює сукупність явищ дійсності має логічну структуру і дає синтетичне уявлення про об’єкт), концепція (сукупність знань, яка на відміну від теорії не містить чіткої логічної системи наукових понять).

В системі сучасного наукового пізнання виділяють відповідну систему методів (опис, порівняння, аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення, абстрагування, моделювання, аналітичний, сходження від абстрактного до конкретного, історичний, логічний, ідеалізації, аксіоматизації, гіпотетико-дедуктивний, аналогії, формалізації, системний, комплексний та. ін) Слід відзначити, дана система методів може корелюватись, адже залежно від мети дослідник застосовує саме ті методи, які є найбільш адекватними для її реалізації.

Нотатки до розділу 3.

РОЗДІЛ 4. НАУКА ЯК ІНСТИТУЦІЙНА ФОРМА ЗДІЙСНЕННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ