Біографія

Народився у селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Артемівський район Донецької області) в сім'ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.

Член РУП (з 1901), видавець і співредактор журналу «Українська Хата» (1909 — 1914), один з організаторів і лідерів УПСР і член її ЦК; голова Всеукраїнської Лісової Спілки, член Центральної і Малої Рад (1917 — 18), міністр пошт і телеграфу в уряді В. Винниченка (після 3 Універсалу), співавтор 4 Універсалу, комісар Київського повіту, генеральний секретар, згодом голова Українського національного союзу (14. 11. 1918 — січень 1919), співорганізатор протигетьманського повстання (1918), міністр земельних справ в урядіВ. Чехівського за Директорії (грудень 1918 — лютий 1919); з лютого 1919 в Галичині, де уряд ЗУНР за його соціалістичну демагогію та підбурювання до державного перевороту не дав йому дозволу на перебування.

Закон Директорії УНР за підписом міністра М. Шаповала

Згодом у еміграції, секретар дипломатичної місії УНР у Будапешті (1919 — 20), потім у Празі, де, користуючися з підтримки Т. Масарика, розвинув жваву громадсько-політичну і культурну діяльність: гол. Українського Громадського Комітету (1921 — 1925), співтворець українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, організатор Всеукраїнського Робітничого Союзу в Чехословаччині, голова Українського Соціологічного Інституту в Празі; видавець і редактор місячника «Нова Україна» (1922 — 28). Після 4 з'їзду УПСР (12. 5. 1918) належав до фракції «центральної течії», в еміграції очолював УПСР і засуджував діяльність її «закордонної делегації» у Відні; був у опозиції і гостро поборював Уряд Української Народної Республіки в екзилі.

Помер у Ржевницях біля Праги і там похований.

Творчий доробок

Шаповал — автор близько 60 публіцистичних праць: «Революційний соціалізм на Україні» (1921), «Село і місто» (1926), «Масарик яксоціолог» (також німецькою і чеською мовами), «Стара і нова Україна» (1926), «Міжнаціональне становище українського народу» (1934), «Велика революція й українська визвольна програма» (1928), «Ляхоманія» (1931), «Щоденник» (2 частини 1958), «Схема життєпису» (1956), «Гетьманщина і Директорія» (1958). Як письменник (під псевдонімом М. Сріблянський і М. Бутенко) опублікувавзбірку поезій: «Сни віри» (1908), «Самотність» (1910), нариси «Жертви громадської байдужости» (1910), «Шевченко і самостійність України» (1917), «Листки з лісу» (1918).

Поетичні твори

• Шаповал М. Вірші // Українська Муза: Поетична антологія / За ред. О. Коваленка. – К., 1908. – Вип. 12. – С. 1186-1196.

• Шаповал М. Вірші // Уроки правди і добра / Упоряд. та автор біогр. нарисів В.В.Оліфіренко. – Донецьк: Донбас, 2001. – С. 29-39.

• Шаповал М. Поезії // Українська хата: Поезії. – К.: Молодь, 1990. – С. 240-248.

Соціологія. Політичні праці.

• Шаповал М. Загальна соціологія. – К.: Український центр духовної культури, 1996. – 368 с.

• Шаповал М. Ляхоманія. Наша доба. Соціально-політичний нарис. – Прага: Вільна Спілка, 1931. – 287 с.

• Шаповал М. Стара і нова Україна. Листи в Америку. – Нью Йорк, 1925. – 32 с.

• Шаповал М. Шлях визволення. Суспільно-політичні нариси. – Прага – Берлін: Нова Україна, 1923. – 70 с.

• Шаповал М. Схема життєпису (автобіографічний шкіц) / Упоряд. С. Зеркаль. – Нью-Йорк, 1956.