2. Два типи літературної мови епохи Київської Русі християнської доби.

До 30-х років ХХст. панував традиційний погляд на літературну мову східних слов”ян епохи К.Р. храстиянських часів: це церковнослов”янська мова(яка є наслідницею старослов”янської(тобто староболгарської)), що пришла разом із християнством у к.Хст. в багатій церковно-богослужбовій та іншій перекладній літературі. Обстоював цю теорію акад.О.Шахматов і пануала ця теорія в офіційних мовознавчих колах.

Тим часом у радянські часи теорію про споконвічно руський, тобто східнослов”янський (автентичний, а не чужий) характер літературної мови К.Р. обстоював акад. С.Обнорський. Саме руський(східнослов”янський) характер доводять проведені С.Обнорським дослідженнятаких найдавніших пам”яток, як „Руська правда”, твори Володимира Мономаха, „Моління” Данила заточника, „Слова о полку Ігоревім”. На підставі аналізу цих пам”яток Обнорськи стверджував, що ці твори дають уявлення про літературну мову Київської Русі як про руську мову, а не церковнослов”янську. Основою найголовнішою рисою цієї мови є її”виразне загальне руське лице”, і це виявляється в усіх рінях мови: у фонетиці, морфології, а особливо у лексиці і синтаксисі. За спостереженнями Обнорського у ці мові дуже мало позначився церковнослов”янськи вплив.

Отже , дослідження надавніших пам”яток доводять, що в основі літ. мови К.Р. була руська(своя , можливо народна, виявлена у діалектах),за Шевельовим-протоукраїнська мова. Причому ця літературна мова виникла не в ХІ ст, а раніше і формувалась протягом тривалого часу.. Тобто і письмо і літетратурна мова розвинулись у східних слов”ян, тому числі і в уркїанців на власній діалектній основі, а не привнесені іззовні.

Тоді як же бути із численими пам”ятками старослов”янської писемності? Відповідь на це питання дав у сер.ХХст акад.В.Виноградов, який обстоював думку про існування у слов”ян двох типів літературної мови у давньоруський період: книжнослов”янський, що склався на базі старослов”янської мови, і народно-літературний, почасток якого він вбачає у живому народному мовленні (діалекти) і народнопоетичній творчості. За Виноградовим на основі привнесеної іззовні старослов”янської мови сформувався книжно-слов”янський(штучний) тип літературної мови К.Р. Однак ця мова не могла повністю охопити всі стилі мови. Тому паралельно продовжувалася обробка східнослов”янської народнопоетичної та істоико-мемуарної жанрової традиції. Літературно оброблени народний тип мои не відмежовувався від книжно-слов”янського типу як окрема мова. Разом із тим це не різні стилі тієї самої мови, бо вони використовувались у різних сферах і виконували різні функції.

Йдеться про співіснуючі типи літературної мови в епоху К.Р., які виконували різні стилістичні функції і комунікативні.

На думку В.Виноградова процес формування літературної моаи К.Р. визначався взаємодією і синтезуванням чотирьох мовленнєвих баз(компонентів):

1)церковнослов”янська мова;

2)ділова та державно-правова мова, що розвивалася у дохристиянський період;

3) мова фольклору;

4) народно-діалектні елементи.

Трохи згодом російський вчени П.Філін у монографії”Истоки и судьбы русского литературного языка”(1981) пропонує таку теорію літературної двомовності К.Р.:

Два типи церковнослов”янської мови

(книжнослов”янськи тип)

Власне церковнослов”янська Слов”яно-руська мова

Власне церковнослов”янська (нею написані богослужебні книги і Святе письмо у болгарських, сербських, моравських, паннонських перекладах, що були у Київські Русі). Слов”яно-руська мова (за Ю.Шевельовим це - слов”яно-українська)- мова оригінальних, переважно церковного призначення торів, написаних на території К.Р. Це старослов”янська із вкрапленнями руських мовних рис.(Супрасльський рукописХІст.).

Два типи світсько-літературної мови

Мова ділової Мова повістевих творів

писемності і листування

Нині прийнято розрізняти у межах єдиної літературної мови Київської русі два типи мови: книжно-слов”янський тип і світсько-літературний.

Росіська дослідниця К.Ковалевська обґрунтовує треті тип мови -мова ділової писемності і юридичної літератури, що розвивалася виключно на східнослов”янській основі.

Акад. І.Русанівський переконаний, що давньокиївська літературна мова складалася із трьох стилів: високого(конфесіна й ораторська література обслуговувалась старослов”янською мовою)середній стиль(мова літописі, худ.л-ри, мова церковнослов”янська + місцеві особливості) та низьки стиль(грамоти, місцева говірка).

Обидва типи літературної мови зафіксовані у писемних пам”ятках різних стилів. Книжнослов”янським типом писали:

 києворуські копії староболгарських оригіналів(„Реймське Євангеліє” Іп.Хіст.;”Супрасльськи рукопис” ХІст.; „Остромирове Євангеліє” 1056-1057рр(перша книга епохи К.Р.!); „Ізборники Святослава” 1073 та 1076рр.(у копіях ХІІ-ХІІІст.; західноукраїнська пам”ятка кХІІ-п.ХІІІст „13 слів Григорія Богослова”; „Галицьке Євангеліє”1144р, в якому є помітні нашарування фонетичних рис староукраїнської мови).

 переклади із грецьких оригіналів, зроблені на території К.Р. вітчизняними перекладачами: „Хроніка Георгія Арматола”(ХІ.сп.ХІІІ-ХІУст),”Історія іудейської війни” Йосипа Флавія(Хіст.), повість „Александрія”(ХІ-ХІІст)

 оригінальні твори, писані церковнослов”янською мовою: „Слово о законі і благодаті” митрополита Іларіона(Іп.ХІст.(сп.ХУІст.)-перша оригінальна пам”ятка епохи К.Р.),твори Кирила Турівського(сер.-к.ХІІст.), „Слова” на церковні свята, „Притча про душу тіло”,”Казання про чорноризьки чин”, „Життя і ходіння Данила Руської землі ігумена”(1106-1108рр(сп.ХУст).

Книжнослов”янський тип мав 3 стилі: 1.літургійно-богословський(Архангельське(1092), Добрилове(1164) Євангелія, Остромирове (1056-1057рр) Євангеліє, Городиський Апостол(ХІІст), Бучацьке Євангеліє(ХІІст.). 2.Проповідницький(проповіді Кирила Турівського), 3) Житійно -історичний стиль(Сказання Нестора-Літописця).

Світсько-літературний тип мови реалізувався у пам”ятках різних стилів: 1.Офіційних документах(Руська правда Іпол.ХІст., грамоти); 2) приватне листування( берестяні грамоти),3)літописні зводи(ПВЛ(ХІІст.), Галицько-Волинськи літопис(сп.ХУст(Іпатіївський); 4) повчання(Повчасння Володимира Мономаха(п.ХІІст.); 5) Моління(Моління Данила Заточника(ХІІст(редХІІІст, сп.ХУІст.); 6)художні твори(Слово о полку Ігоревім(ХІІст)).