Тема: Теоретичні й методологічні основи
планування
План
Сутність, значення, завдання планування. Об'єкт, суб'єкт, результат планування
Два аспекти планування:
- загальекономічний
- конкретно - управлінський
Необхідність планування діяльності підприємства. Позитивні аспекти планування
Принципи планування
Види планування
Методи планування
Система планів підприємства
Межі, обрії планування
Етапи й механізм планування
Організаційні структури планування
1. Сутність, значення, завдання планування. Об'єкт, суб'єкт, результат планування
Сутність планування
Кожна людина, родина, колектив, господарство, держава не представляють свого повсякденного життя без використання усного або письмового плану дії в роботі, навчанні, відпочинку, фінансових й інших справах наступного дня, місяць, рік... десяти літні.
Планування є найважливішою частиною державної політики.
Багаторічний досвід закордонних фірм, показав, що недооцінка планування підприємницької діяльності в умовах ринку, відомість його до мінімуму, часто приводить до невиправданих економічних втрат, а можливо в майбутньому й до банкрутства.
Грамотні керівники добре знають, що всі великі битви спочатку виграють на папері - на плані, а тільки потім у реальній дійсності. Ринок не придушує й не заперечує планування взагалі, а переміщає цю роботу в первинну виробничу ланку, як найважливіший елемент господарського механізму.
Планування є найважливішою частиною підприємницької практики. Важливість планування виражена у відомому афоризмі: «Планувати або бути планованим». Зміст висловлення полягає в тім, що фірма, що не вміє або не вважає потрібним планувати свою діяльність, сама виявляється об'єктом планування, засобом для досягнення чужих цілей. Звичайно, планування - не всемогутній інструмент, не золотий ключик, здатний відкрити кожному двері. Однак серйозний підхід до планування створює основу для стійкої й ефективної роботи фірми.
Ринок і план у загальному єдині: вони не виключають, а доречно доповнюють один одного.
План - це образ, модель майбутнього.
Планування - це розумовий процес обробки
інформації з обґрунтування майбутніх дій.
Планування - вид, сфера діяльності органів керуванні підприємства по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі обліку дій законів розвитку природи й суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузі й національної економіки. Процес планування складається у визначенні мети, який підприємство прагне досягти за певний період, а також способів, шляхів й умов досягнення.
У закордонній літературі є ряд визначень планування, які відрізняються між собою, але, по суті, вони дуже схожі. Можна привести кілька прикладів:
0 планування - «творче мислення майбутнього»; 0 планування (у широкому понятті) - «формування управлінських рішень на базі системної підготовки, прийняття рішень, зв'язаних с. визначення майбутніх дій»; 0 «під плануванням розуміють таке рішення, що (поряд з 2 [
відповідному прийняттю рішень інформаційним процесом)
приймається за часом раніше настання даних кон'юнктурних
подій»; 0 «планування - це системно - методичний процес пізнання й
рішення проблем майбутнього».
Основна мета планування - інтеграція всіх членів організації для рішення комплексу завдань і виконання робіт, що забезпечують ефективне досягнення кінцевих результатів.
Планування являє собою набір дій, що передбачають визначення мети організації, параметрів взаємодії між завданнями, роботами й членами організації, розподіл ресурсів і вибір інших організаційно - технологічних, економічних і мотиваційних рішень, що забезпечують досягнення цілей організації.
Значення планування
Планування як сфера й вид діяльності:
поєднує структурні підрозділи підприємства загальною метою;
надає всім процесу єдиного напрямку, скоорду«нированность;
сприяє більше повному й ефективному використанню наявних ресурсів.
Система централізованого керування породила відповідну ідеологію директивного планування, що розглядала план як закон, якому не можна змінювати й необхідно обов'язково виконувати.
Ринкова система господарювання орієнтує підприємство на планування як на безперервний процес передбачення змін зовнішнього середовища й адаптації внутрішніх факторів виробництва для розвитку й подальшого росту.
З теоретичної точки зору добре збалансований план має певні переваги перед ринком, але якщо ринок саморегулюється й забезпечує певну рівновагу, те незбалансований план повністю виключає розвиток.
У дискусії 20-х років XX сторіччя, які називають «золотою ерою» радянської планової науки, економісти В.Базарів, М.Кондратьев указували на необхідність і плану, і ринку. Вони відстоювали ринкові механізми господарювання, які ґрунтуються на детальному вивченні стихійних процесів, визначенні закономірностей їхнього прояву, облік кон'єктури й т.д.
В умовах ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання підприємству самостійності означає не тільки ліквідацію повної залежності його діяльності від уряду, але й надання широких прав в:
визначенні й реалізації виробничої програми;
організації матеріально - технічного й кадрового забезпечення;
шляхів розвитку підприємства;
методів мотивації праці й економічної відповідальності за кінцеві результати роботи.
Кожне
підприємство незалежно від сфери
діяльності,
масштабів
виробництва
самостійно визначає
ринки збуту своєї продукції
(послуг), вибирає контрагентів, формує
внутрішній механізм
господарювання.
Результатом планової діяльності є план, що являє собою складну соціально - економічну модель стану підприємства і його підрозділів у майбутньому, характеризує пропорції й темпи розвитку.
Об'єктом планування є промислово- комерційна діяльність підприємства, його науково-технічний розвиток, соціальна сфера, охорона навколишнього середовища.
Суб'єктом планування є підприємство, цех, ділянка, що текет лінія, робоче місце.
Основою планування виступає система об'єктивних економічних законів, з яких виділяють:
~ основний економічний закон, що спричиняється необхідність обліку економічної ефективності суспільного виробництва з метою найбільш повного задоволення потреб населення й одержання прибутку;
~ закон відповідності попиту та пропозиції, що забезпечує рівновага підприємства як економічної системи;
~ закон вартості й так далі. Завдання соціально - економічного планування на підприємстві:
оцінювати стан економіки підприємства, соціальних процесів на конкретний період часу й тенденції в його діяльності;
науково передбачати майбутній стан економіки підприємства з урахуванням тенденцій розвитку національної економіки, галузі;
здійснювати оперативний контроль за діяльністю підприємства шляхом порівняння звітних і планових показників його діяльності;
забезпечувати ефективне використання наявних на підприємстві технічних, матеріальних, трудових ресурсів й їхню своєчасну зміну й поповнення.
В економічній літературі зустрічаються різні визначення планування й плану:
Під плануванням варто розуміти продумане визначення й систематизацію факторів, які забезпечують успішну діяльність підприємства. Планування пов'язане з визначенням і постановкою цілей організації, становленням політики, методів, стратегії й тактики, необхідних для їхнього досягнення.
Г.Дж.Болт
Планування - складна високоорганізована форма суспільного впливу на соціально - економічні системи, якими є підприємницькі структури. Воно полягає у визначенні на базі прогнозованих наукових розробок цілей, потреб і параметрів розвитку системи, які розглядаються як орієнтири для суб'єктів господарювання.
В.М.Ходачек
У широкому розумінні планування - процес прийняття на основі систематичній підготовці управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями. Ідеться про систематичну постановку цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів.
Планування у вузькому розумінні можна визначити як систематизовану підготовку рішень. Важливий сенс планування полягає в підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації й координації всіх процесів, визначенні ризиків, підвищення гнучкості й адаптированности до змін.
Н.М.Евдокимова
Сутність планування формулюється як конкретизація цілей розвитку фірми і її підрозділів на певний період часу; визначення господарських завдань, методів їхнього рішення, строків і послідовності реалізації; визначення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для рішення поставлених завдань.
И.М.Герчикова
Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити й контролювати розвиток підприємства в перспективі.
В.Хойер
Російські вчені під плануванням розуміють процес або сукупність дій суб'єкта господарювання встановлення цілей і завдань його функціонування. План розглядається ними як комплексна система мер, що передбачає порядок, строки їхнього виконання, соціально - економічні параметри розвитку на певний період часу.
Виходить, планування можна розглядати як діючий інструмент сучасного виробничого менеджменту, завдяки якому підприємства можуть визначити мета й завдання свого функціонування, розробляти систему заходів, спрямованих на поліпшення результатів діяльності або запобігання небажаних явищ.