МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ТА
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання індивідуальних завдань
з дисципліни «Ціноутворення»
для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня – бакалавр
галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»
напряму підготовки 6.030504 «Економіка підприємства»
денної форми навчання
Кривий Ріг
2010
Укладачі: Ртищев Б.А. – канд. техн. наук, доцент; Л.М. Кравчук – асистент.
Відповідальний за випуск: В.А. Ковальчук – д-р техн. наук, професор, завідувач кафедри економіки, організації та управління підприємствами.
Рецензент: Н.І. Рябикіна – канд. екон. наук, доцент кафедри економіки, організації та управління підприємствами.
Методичні вказівки виконано згідно з освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів у галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво».
Методичні вказівки до виконання індивідуальних робот з дисципліни «Ціноутворення» сприятимуть глибокому засвоєнню студентами основних положень курсу. Вони містять методичні рекомендації до виконання робіт, їх обґрунтування, теми рефератів, контрольні питання для самостійного опрацювання, тести і завдання для самостійного розв’язання. Наведено список рекомендованої літератури.
Розглянуто на засіданні кафедри ЕОУП
Протокол № 1 від «30» серпня 2010 р.
Схвалено на вченій раді економічного факультету
Протокол № 10 від «30» серпня 2010 р.
3.
Зміст
ст.
Вступ…………………………………………………………………………… 4
Мета і завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі........ .. 5
Загальні методичні вказівки до виконання індивідуальних
завдань………………………………………………………………………… 6
Система оцінки знань студентів……………………………………… 9
Індивідуальне завдання № 1………………………………………………….. 12
Індивідуальне завдання № 2………………………………………………….. 19
Індивідуальне завдання № 3………………………………………………….. 23
Індивідуальне завдання № 4………………………………………………….. 33
Рекомендована література……………………………………………………. 42
Додатки………………………………………………………………………… 45
4.
Вступ
Сучасний розвиток ринкових відносин характеризується конкурентним суперництвом між суб'єктами господарювання, що визначає необхідність постійного підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. Конкурентоспроможність є порівняльною характеристикою, що свідчить про ефективність використання ресурсів у порівнянні з підприємствами - конкурентами. Вона визначає відмінності продукції як за якістю, технічними характеристиками, так і за ціною.
У зв'язку з цим виникає необхідність постійного удосконалення цінової політики, зокрема методів ціноутворення. У ринкових умовах ціна формується в результаті торгу, на основі взаємної згоди між продавцем і покупцем при взаємодії попиту й пропозиції.
Вільне ціноутворення - найважливіша ознака ринкової економіки. У сучасних умовах господарювання ціноутворення перестає бути простим процесом розрахунку ціни.
Це - система формування цін, що містить усобі безліч компонентів, таких як цінова політика, цінова стратегія підприємства, методи розрахунку ціни тощо. Ця система повина бути гнучкою і мати можливість швидко й адекватно реагувати на зміни ринкової кон’юнктури.
Метою вивчення дисципліни «Ціноутворення» є придбання теоретичних знань і практичних навичок виконання робіт у галузі формування та обгрунтування цін з урахуванням доцільності використання того чи іншого методу ціноутворення.
Найважливішу роль у здійсненні економічних перетворень, створенні ринкових механізмів господарювання відіграє вузівська підготовка висококваліфікованих спеціалістів.
У практичній діяльності майбутніх економістів, фінансистів, менеджерів є знання законів вартості, попиту, пропозиції, товарно-грошового обігу, корисності благ, які необхідно майбутнім фахівція для визначення особливості ціноутворення й подальшу політику його на підприємстві.
Методичні вказівки до виконання індивідуальних занять з дисципліни «Ціноутворення» даються до кожної теми з визначенням програмних питань для опрацювання, а також тестів та завдань для самостійного розв’язування.
До складу методичних вказівок увійшли плани занять для обговорення практичних питань студентами, проблемні питання, а також комплекси задач. У наведених задачах використаний умовний цифровий матеріал.
5.
Мета і завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі
«Ціноутворення» - дисципліна, що вивчає теоретичні основи ринкового ціноутворення. Вирішувати такі важливі завдання повинні економісти високої кваліфікації. Від їх компетентності, рівня набутих знань з дисципліни «Ціноутворення» у вирішальній мірі залежить успішне розв’язання конкретних практичних задач, від якої залежить діяльність підприємства та її ефективність.
Вони повинні вміти розробляти і економічно обґрунтовувати встановлення й розробку ціни відповідно до діючої в державі економічної системи.
Особлива увага повинна приділятися питанням собівартості продукції та особливостям класифікації і структурі витрат на виробництво, вимогам до системи цін, їх співвідношенням, взаємозв’язку ціни та чистого прибутку, методології визначення нормативів рентабельності окремих галузей та груп продукції, особливостям формування системи цін в умовах переходу до ринку.
Визначення сутності і розкриття змісту цих показників дає змогу використовувати їх для вирішення конкретних практичних задач в процесі навчання, поставлених в тому чи іншому виді розрахункових робіт, пов’язаних з ціноутворенням. Це особливо важливо, оскільки підприємства мають бути орієнтовані на державне регулювання цін. У зв’язку з цим майбутні спеціалісти повинні мати практичні навички вирішення таких задач.
Майбутні спеціалісти уже під час навчання в університеті повинні набувати практичних навичок побудови і оцінки організації основного виробництва та їх структурних складових в умовах постійної зміни виготовлення продукції, їх технічного удосконалення та впливу інших факторів і, насамперед, факторів інноваційного характеру.
На особливу увагу заслуговує вирішення практичних задач, які стосуються удосконаленню системи організації сучасної виробничої інфраструктури усіх галузей промисловості, на які в ринкових умовах господарювання покладаються важливі завдання в забезпеченні злагодженого функціонування підприємства та їх прибуткової діяльності.
Основна мета і завдання методичних вказівок до виконання індивідуальних завдань з дисципліни «Ціноутворення» полягає в тому, щоб майбутні спеціалісти вже під час навчання всебічно оволоділи широким спектром практичних проблем ціноутворення на підприємстві, уміли використовувати їх при розробці організаційних проектів у вирішенні перспективних і поточних практичних завдань, пов’язаних з нарощуванням та використанням організаційного потенціалу сучасних виробничо-господарських систем.
6.
Загальні методичні вказівки до виконання індивідуальних завдань
Індивідуальні завдання з дисципліни «Ціноутворення» виконуються з метою поглиблення засвоєних теоретичних знань. Пояснення до вирішення індивідуальних завдань мають бути достатні, розрахункові формули повинні бути розшифровані, висновки чітко сформульовані.
При виконанні робіт рекомендовано наступну послідовність:
– на основі наведеного переліку рекомендованої літератури та конспекту лекцій засвоїти основні теоретичні визначення, практичні питання, методи розрахунку показників, тощо;
– уважно ознайомитися з умовами завдань, зрозуміти мету завдання та кінцевий результат розрахунків;
– застосувати методичні вказівки для вирішення конкретного завдання.
Порядок проведення занять:
Заняття з дисципліни «Ціноутворення» побудовані таким чином, що теми практичних (семінарських) занять не повторюють лекційного курсу, а логічно доповнюють його, і є самостійними темами. Таке викладання навчального матеріалу вимагає системності у вивченні курсу, адже будь-яка пропущена тема розриває логічний ланцюг послідовності засвоєння матеріалу.
Лекції.
З метою якісного засвоєння лекційного матеріалу рекомендується використовувати методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Ціноутворення» (Ртищев Б.А., Кравчук Л.М. КТУ, Кр. Ріг, 2010 р.).
Практичні (семінарські) заняття.
Практичне (семінарське) заняття розпочинається з оцінки рівня знань з попередньої теми (лекційного заняття, що є логічним попередником даного заняття) шляхом опитування чи тестування.
Питання для усного контролю до кожної теми містяться у методичних вказівках щодо виконання практичних (семінарських) занять з дисципліни «Ціноутворення» (Ртищев Б.А., Кравчук Л.М. КТУ. Кр.Ріг, 2010 р).
7.
Опрацювання тем, що виносяться на самостійну підготовку.
Контроль за рядом тем дисципліни «Ціноутворення», що повністю виносяться на самостійну підготовку, проводиться під час поточного тестування.
Самостійна підготовка передбачає складання конспекту за темами та питаннями, що опрацьовувалися, розв’язання типових задач тощо.
Теми для самостійного опрацювання визначаються залежно від особливостей фахової підготовки студентів та кількості аудиторних годин, що визначені в тематичному плані курсу для даної спеціальності.
Індивідуальна самостійна робота.
Індивідуальне самостійне опрацювання курсу передбачає складання конспекту за розділами та темами, що опрацьовувалися, розв’язанні типових задач, написання індивідуальної роботи тощо.
Письмова індивідуальна робота дає змогу глибше опанувати ту чи іншу тему, яку студент обирає самостійно таким чином, щоб теми не повторювалися у академічній групі, і погоджує її з викладачем.
Студент також може запропонувати свою тему.
Індивідуальна самостійна робота виконується на основі даних що мають теоретичний характер, і які є основою для виконання всієї роботи. Для належного виконання роботи достатня одна статистична таблиця. Посилання на джерела інформації є обов’язковим і оформлюється як звичайна або кінцева зноска.
При використанні спеціальних термінів та скорочень рекомендується скласти короткий словник основних термінів та визначень, що зустрічаються в роботі і є ключовими для її розуміння. Словник термінів наводиться на початку або наприкінці роботи. Максимальна кількість термінів – 7.
Вимоги до написання роботи.
Форма виконання:
робота може виконуватися у письмовому чи електронному варіанті (якщо роботу виконано в електронному варіанті, то при захисту роботи студент прикладає дискету з даної роботи).
Обсяг:
20 сторінок.
Оформлення:
зверху, в правому верхньому кутку першої сторінки, наводиться прізвище та ініціали, нижче факультет, курс, група. Посередині назва теми прописними літерами, далі текст.
8.
Літературні джерела:
подаються як посилання внизу сторінки або наприкінці роботи у порядку їх використання чи за алфавітом. При написанні роботи необхідно використати не менше чотирьох джерел, не враховуючи підручника з ціноутворення.
Орієнтований план роботи:
Вступ:
розкривається актуальність теми та її місце в сучасних умовах господарювання.
Основна частина:
подається статистична інформація у вигляді таблиці, далі наводиться аналітичний огляд на основі теоретичної інформації.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки (за потребою).
Оцінювання роботи:
При оцінюванні роботи враховується логіка викладання, зв’язок теорії з практикою, статистичний матеріал, обґрунтовані висновки, орфографічні та стилістичні помилки, акуратність, використання основної та додаткової літератури, Інтернет тощо (табл. 1).
Таблиця 1
Знижки, що застосовуються при оцінці самостійної індивідуальної роботи
Вид знижки |
Коефіцієнт знижки |
Репродуктивний рівень виконання, значні помилки |
0,6 |
Значні помилки при аналізі матеріалу. Відсутність висновків |
0,4 |
Аналіз матеріалу на належному рівні, помилки при формулюванні висновків |
0,2 |
Відсутність посилань на літературні джерела |
0,2 |
Значні орфографічні та стилістичні помилки |
0,2 |
Зменшення обсягу роботи |
0,1 |
Неакуратність |
0,1 |
Вживання ненормативних термінів, мовних невідповідностей |
0,1 |
9.